Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №168/29/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/29/26

Провадження № 3/168/50/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року суддя Старовижівського районного суду Волинської області Хаврона О.Й., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , є фізичною особою-підприємцем,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.88-1 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом від 17.12.2025 р. серії ВБА №207652, ОСОБА_1 17.12.2025 р. 12.40 год. по вул. Вишнева в селищі Стара Вижівка здійснював роздрібну торгівлю водних біоресурсів без відповідних документів (декларації свідоцтво виробника про якість сирцю, охолодженої та мороженої продукції з риби та інших водних живих ресурсів), а саме «карась сріблястий» в кількості 50 штук та вагою 16 кг, чим порушив вимоги ст. 7, ст. 63 Закону України «Про тваринний світ».

Вивчивши матеріали даної справи, приходжу до висновку, що її необхідно направити для доопрацювання з наступних підстав.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про часі місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно з протоколом ОСОБА_1 поставлено у вину те, що він здійснював роздбрібну торгівлю водних біоресурсів без відповідних документів (декларації свідоцтво виробника про якість сирцю, охолодженої та мороженої продукції з риби та інших водних живих ресурсів), а саме «карась сріблястий» в кількості 50 штук та вагою 16 кг, чим порушив вимоги ст. 7, ст. 63 Закону України «Про тваринний світ».

Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією статтею передбачена за порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об`єктів тваринного або рослинного світу.

Тобто, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, полягає в порушенні порядку придбання, збуту чи розповсюдження об`єктів тваринного або рослинного світу.

Диспозиція ч. 1 ст. 88-1 КУпАП є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто, відсилає до інших нормативних актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають порядок придбання, збуту чи розповсюдження об`єктів тваринного або рослинного світу.

Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про тваринний світ» від 13.12.2001 №2894-III , порушення вимог якої ставиться в вину ОСОБА_1 , об`єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб. Законність набуття у приватну власність об`єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об`єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку. У передбаченому законом порядку права власників об`єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об`єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

Відповідно до ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ» від 13.12.2001 №2894-III , порушення вимог якої ставиться в вину ОСОБА_1 , передбачено, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в:

порушенні встановленого законодавством порядку надання об`єктів тваринного світу в користування;

порушенні правил використання об`єктів тваринного світу;

незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища;

перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об`єктів тваринного світу;

невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля;

порушенні встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків;

порушенні правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин (препаратів);

порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а також установленого законодавством порядку їх пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її митну територію;

самовільному або з порушенням установленого законодавством порядку переселенні, акліматизації та схрещуванні тварин, а також виведенні і використанні генетично змінених організмів;

жорстокому поводженні з тваринами;

приховуванні та перекрученні інформації про стан і чисельність об`єктів тваринного світу та їх використання;

невжитті заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршенню середовища їх існування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ;

порушенні порядку придбання, реалізації, пересилання і вивезення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та інших об`єктів тваринного світу;

невиконанні встановлених законодавством вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні;

виготовленні, зберіганні, реалізації та застосуванні заборонених знарядь добування тварин;

невиконанні законних розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль та управління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, нормативно-правовий акт, який вказує на порушення ОСОБА_1 конкретних пунктів, що регулюють придбання, збут чи розповсюдження об`єктів тваринного або рослинного світу.

Окрім того, в протоколі вказано про відсутність в ОСОБА_1 відповідного документа, необхідного для здійснення торгівлі в цьому випадку, а саме: декларації свідоцтво виробника про якість сирцю, охолодженої та мороженої продукції з риби та інших водних живих ресурсів. Водночас, в протоколі не вказано вимогами якого нормативного акта передбачено обов`язок отримати саме документ з такою назвою.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що надав працівникам поліції усі наявні документи для здійснення торгівлі. До матеріалів протоколу додано копії 2 накладних та товарно – транспортної накладної.

Відтак, зважаючи на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення належного посилання на конкретну норму закону чи нормативно-правового акту, яку порушив ОСОБА_1 , що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, суд позбавлений можливості встановити питання про законність притягнення особи до відповідальності за порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об`єктів тваринного або рослинного світу оскільки це прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно з якими «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).

На національному рівні Конституційний Суд Украинки в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин матеріали адміністративної справи підлягають поверненню для доопрацювання та належного оформлення.

Під час доопрацюваня матеріалів органу, що склав протокол необхідно вказати положення яких нормативно-правових актів порушено і вказати точну назву документа (з посиланням на конкретну норму нормативно-правового акта, якою такий документ передбачений), про відсутність якого вказується в протоколі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 277, 278 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Матеріали справи щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, повернути Ковельському РУП для доопрацювання та належного оформлення.

Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя О. Й. Хаврона