Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №165/51/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/51/26

Провадження № 1-кп/165/253/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Нововолинськ кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.12.2025 року за № 12025030520000735 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нововолинськ Волинської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, перебуваючого на посаді водія 2 мінометного взводу мінометної батареї 3 загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

встановив :

ОСОБА_4 постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 30.01.2025 у справі №165/3920/24, яка набрала законної сили 11.02.2025 року, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 30.01.2025 року у справі №165/3920/24, яка набрала законної сили 11.02.2025 року, та будучи ознайомленим із нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилився від виконання вищевказаної постанови, при наступних обставинах.

Так, 05.12.2025 року близько 12:54 год. військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат» ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 30.01.2025 року у справі №165/3920/24, яка набрала законної сили 11.02.2025 року, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість виконати даний судовий акт, умисно його не виконував, зокрема, умисно керував автомобілем марки « Kia » моделі «Sorento » реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 та рухався по бульвару Шевченка у місті Нововолинськ Володимирського району Волинської області, де був зупинений працівниками наряду ГРПП відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «Накат-12» на підставі п. 10 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно у грудні 2025 року його відпустили з військової частини, щоб він міг узяти з дому зимовий одяг. Будучи позбавленим права керування транспортними засобами відповідно до рішення суду у січні - лютому 2025 року та усвідомлюючи це, він керував автомобілем, який був придбаний благодійним фондом для потреб ЗСУ та використовується ними, і був зупинений працівниками поліції у м. Нововолинську. При цьому, ОСОБА_4 не оспорював та погодився з інкримінованими йому обставинами вчинення кримінального правопорушення, місцем та часом його вчинення, в скоєному щиро розкаявся та просив його суворо не карати.

У зв`язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, відсутністю заперечень з боку учасників судового провадження, судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів та обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином та не призвело до тяжких наслідків; наявність пом`якшуючих покарання обставин; особу та сімейний стан винного, який є учасником бойових дій, військовослужбовцем ЗСУ та приймає безпосередню участь в обороні країни та відсічі військової агресії російської федерації з травня 2022 року, позитивно характеризується по службі як сумлінний, відповідальний та дисциплінований військовослужбовець, одружений та вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, яке побудоване на критичній оцінці його протиправної поведінки, щирому каятті, повному визнанні вини і готовності нести кримінальну відповідальність за скоєне, та приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 з метою його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу, оскільки виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства.

На думку суду даний вид покарання обраний у відношенні обвинуваченого є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, та вважає за необхідне: визнаний постановою слідчого від 06.12.2025 року речовим доказом транспортний засіб марки « Kia » моделі «Sorento », реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , враховуючи розписку ОСОБА_4 , згідно з якою він отримав від слідчого вказаний речовий доказ на зберігання, вважати повернутим за належністю; визнаний постановою слідчого від 13.12.2025 року речовим доказом компакт-диск DVD із відеозаписом за 05.12.2025 року, на якому зафіксований факт керування транспортним засобом ОСОБА_4 , враховуючи, що вказаний носій інформації є документом, залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 349, 368-371, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.

Запобіжний захід відносно засудженого не обирати.

Після набрання вироком законної сили речові докази: транспортний засіб марки « Kia » моделі «Sorento », реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 - вважати повернутим за належністю; компакт-диск DVD із відеозаписом від 05.12.2025 року, який зберігається у матеріалах кримінального провадження № 12025030520000735 - залишитиу матеріалах цього провадження.

На вирок може бути подана апеляція учасниками процесу до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Нововолинський міський суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1