Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №158/3039/25 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3039/25

Провадження № 2/0158/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.,

за участю секретаря судового засідання - Хмілевської І.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що 17.07.2025 року вона виявила відсутність собаки на території будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

20.07.2025 року на її мобільний телефон зателефонував невідомий номер. Піднявши слухавку, почула скиглення та виття собаки. В подальшому, з`ясувала, що телефонний дзвінок був здійснений ОСОБА_2

22.07.2025 року вона звернулась до Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 299 КК України. Крім того, просила притягнути до відповідальності ОСОБА_2 за вчинення, по відношенню до неї, умисного, свідомого психологічного тиску, у вигляді здійснених дзвінків зі звуком собаки, по відношенню до якої вчиняються насильницькі дії, які призводять до болю та страждань тварини.

Зазначає, що за результатами її звернення до правоохоронних органів, 29.07.2025 року відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР за ст. 299 КК України. Крім того, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Стверджує, що внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 , їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у навмисному, усвідомленому психологічному дискомфорту та сильному душевному переживанню.

Посилаючись на вищевикладене, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 30 000 грн. моральної шкоди та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

13.11.2025 року від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, у задоволенні позову просять відмовити, оскільки позивачем ОСОБА_4 не надано достатніх та належних доказів спричинення їй моральної шкоди.

20.11.2025 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що судовим рішенням, за яким притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, констатовано факт спричинення їй моральної шкоди, а тому заявлені позовні вимоги просить задовольнити.

28.11.2025 року від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, згідно яких у задоволенні позову просять відмовити.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області Костюкевича О.К. від 04.12.2025 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження.

05.01.2026 року позивачем ОСОБА_1 до суду подані додаткові пояснення у справі, згідно яких вважає, що факт спричинення їй моральної шкоди підтверджується постановою Ківерцівського районного суду від 21.08.2025 року. Стверджує, що долучені до матеріалів справи характеристики на ОСОБА_2 не можуть бути доказами у даній справі, оскільки не містять будь-яких фактичних даних що стосуються предмету спору. Просить суд взяти до уваги дану відповідь при вирішенні спору та заявлені позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явились, просять проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.08.2025 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24.09.2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та застосовано до нього захід впливу у виді попередження (а.с.6-7, 8-9).

Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що 20.07.2025 року о 15 год. 42 хв. неповнолітній ОСОБА_2 , перебуваючи в бесідці неподалік озера в с. Озеро Луцького району, Волинської області, знаючи, що в громадянки ОСОБА_1 зник собака, здійснив дзвінок з абонентського номеру НОМЕР_1 на мобільний телефон ОСОБА_1 , після чого за допомогою іншого мобільного телефону увімкнув відео зі звуками скиглення собаки, схожі на такі, як при жорстокому поводженні з тваринами, чим порушив спокій вищевказаної громадянки, завдав їй дискомфорту та переживань.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу чи мірою покарання за злочин (справа Мельниченко проти України).

Суд, в контексті спірних правовідносин звертає увагу на те, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень, ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 вона зазнала сильного стресу емоційного болю та неймовірних хвилювань.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Однак, доводи позивача щодо спричинення їй неправомірними діями ОСОБА_2 глибоких і тривалих моральних страждань жодним чином не доведені останньою в ході судового розгляду.

Крім того матеріали справи, не містять доказів, причетності ОСОБА_2 до зникнення собаки, жорстокого поводження з нею та загибелі тварини.

Таким чином, беручи до уваги те, що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.08.2025 року встановлено. що через вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 порушено спокій ОСОБА_1 , завдано їй дискомфорту та переживань, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, враховуючи обставини справи та нетривалість у часі конфліктного випадку, справедливим у даній ситуації буде присудження позивачу 800 (вісімсот) гривень в рахунок моральної шкоди.

Оскільки на момент вчинення протипрправних дій ОСОБА_2 був неповнолітнім, будь-яких доказів щодо його майнового стану матеріали справи не містять, суд з метою забезпечення виконання рішення суду, вважає за необхідне стягнути прсуджену моральну шкоду з ОСОБА_3 , як законного представника неповнолітнього.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення (800 грн. х 100 : 30000 грн. = 2,67%), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 32,34 грн. (1211,20 х 2,67: 100) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 246, 258-259, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1177 ЦК України, суд

У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 800 (вісімсот) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 32 (тридцять дві) грн. 34 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 29.01.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич