Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №158/282/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/282/26

Провадження № 3/0158/98/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року м. Ківерці

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Костюкевич О.К., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця, працюючого ТВО начальника штабу – заступника командира в/ч НОМЕР_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

в с т а н о в и в

Відповідно до протоколу ЛВЛ №33 від 21.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено перевірку, у зв`язку з великою кількістю фактів самовільного залишення військової частини (вчинення дій, що підпадають під ознаки ст.ст. 407-408 Кримінального кодексу України) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 .

В ході проведення перевірки, оцінено стан військової дисципліни, а саме кількість випадків самовільного залишення частини (С3Ч) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 у період з 01.01.2026 по 19.01.2026. В ході аналізу кількості випадків вчинення С3Ч, встановлено, що кількість випадків з 01.01.2026 по 19.01.2026 з території військової частини ( АДРЕСА_2 ), вища ніж за період з 01.11.2025 по 31.12.2025 на 24 випадки СЗЧ.

Зокрема, у період з 01.11.2025 по 31.12.2025 10 випадків С3Ч військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), натомість у період з 01.01.2026 по 19.01.2026 34 випадків С3Ч військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ). Ріст кількості випадків С3Ч склав 240%.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що виконуючий обов`язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 під час виконання своїх посадових обов`язків, неналежним чином виконав вищевказані вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройних, не забезпечив належного дотримання контролю за наявністю особового складу, не забезпечив дотримання військової дисципліни у розташуванні підрозділу на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), внаслідок чого підпорядковані військовослужбовці здійснюють самовільне залишення військової частини та призвело до того, що в період з 01.01.2026 по 19.01.2026 самовільно залишили розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 - у кількості 34 осіб що на 24 випадків більше ніж у період з 01.11.2025 по 31.12.2025.

Майор ОСОБА_1 недбало ставлячись до виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану і особливого періоду, не забезпечив дотримання військової дисципліни підпорядкованими військовослужбовцями, не вжив заходи щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу, не здійснював заходи щодо належного обліку особового складу, проведення з особовим складом індивідуальної виховної роботи, планування бойової підготовки та здійснення контролю за її виконанням, не забезпечив встановлення в підрозділі такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання Законів України та положень Статутів 3С України та особисто не виконав покладені на нього обов`язки Статутами 3С України та іншими нормативно-правовими актами.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 суду подано клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, вказавши про те, що наявні в матеріалах справи докази не дають підстав поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно до положень ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та винність особи в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 256 КУпАП встановлено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП: «Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

Відповідно до статті 19 Конституції України: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Працівники (посадові особи) Військової служби правопорядку не є винятком із вимог наведеної норми Конституції України та також зобов`язані діяти виключно відповідно до вимог законів України.

Як вбачається із протоколу серії ЛВЛ №33 ОСОБА_1 притягнуто за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме в тому, що він, будучи призначений на посаду тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 , в умовах особливого періоду недбало ставився до військової служби:

1) не забезпечив дотримання військової дисципліни підпорядкованими військовослужбовцями;

2) не вжив заходи щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу;

3) не здійснював заходи щодо належного обліку особового складу, проведення з особовим складом індивідуальної виховної роботи, планування бойової підготовки та здійснення контролю за її виконанням;

4) не забезпечив встановлення в підрозділі такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання законів України та положень Статутів ЗСУ;

5) особисто не виконав покладені на нього обов`язки,

що призвело до того, що в період з 01 по 19 січня 2026 року самовільно залишили розташування військової частини НОМЕР_1 34 військовослужбовці цієї частини.

Диспозицією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

Так, недбале ставлення до військової служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов`язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов`язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21 травня 2021 року в справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Зокрема, у протоколі не зазначено та не надано доказів недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби. Фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить всіх істотних ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, висунуте особі звинувачення не конкретизоване.

Із викладеної суті правопорушення не зрозуміло, які саме дії мав вчинити ОСОБА_1 , але їх не вчинив.

Крім того, доказів, які б вказували на наявність причинно-наслідкового зв`язку дій чи бездіяльності ОСОБА_1 із наслідками, що настали, у виді самовільного залишення військовослужбовцями місця розташування військової частини, суду не надано.

В основу матеріалів справи особою, яка проводила адміністративне розслідування покладено виключно доповіді командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військовослужбовцями такої військової частини.

Таким чином, в порушення ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення від 21.01.2026 ЛВЛ №33 не розкрито суті адміністративного порушення, не деталізовано обставин події. Такі дефекти протоколу дають підставу для висновку, що він не відповідає вимогам Закону, а тому не може бути врахований як належний доказ вини особи.

За таких обставин, суд вважає, що органом ВСП не була дотримана процедура притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, знати, у чому він обвинувачується (які конкретні дії/бездіяльність ставляться особі у вину) та належним чином захищатися від висунутого проти нього обвинувачення.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом» вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки судом не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, тому провадження у справі слід закрити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 247, 256, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич