Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №154/2596/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2596/25

2/154/133/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 Володимирський міський суд Волинської області в складі головуючої судді Пустовойт Т.В., секретаря Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мохнюк М.В., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Велимчаниця Анатолій Іванович про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 позивач ОСОБА_1 інтереси якого представляє адвокат Мохнюк М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Велимчаниця А.І. про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина за законом на належне їй майно, а саме: право власності на земельні ділянки загальною площею 2,66, які розташовані на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства.

Заповіт від імені покійної не посвідчувався. Позивач, як онук покійної ОСОБА_5 прийняв спадщину, постійно проживаючи з нею на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 , де він і проживає до цього часу.

Натепер виникла необхідність оформити право власності на спадкове майно, проте, нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_5 було відмовлено, оскільки з поданих позивачем документів нотаріус не зміг встановити, факту сумісного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті, а отже позивач позбавлений можливості визнати за собою право власності на спадкове майно, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду із зазначеним позовом.

Просить визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 2,66 га, яка знаходиться на території Зимнівської (колишньої Березовичівської) сільської ради Володимирського району Волинської області, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВЛ №027788 від 25.06.2003 належить ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

В судове засідання позивач та його представник адвокат Мохнюк М.В. на розгляд справи не з`явились, надали суду письмову заяву згідно якої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити та слухати справу у їх відсутність.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання також не з,явились, надали заяви про визнання заявлених до них позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Велимчаниця А.І. в судове засідання також не з,явився, надав заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних обов`язків, передбачених законом.

Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Статтями 1268-1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20.04.2015, актовий запис№10.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , свідоцтво про народження від 04.05.1953.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 05.03.1975, актовий запис№3.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 видане виконкомом Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 12.01.2012, актовий запис №01.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВЛ №027788 від 25.06.2003, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю №423, ОСОБА_5 належить земельна ділянка загальною площею 2,66га, яка знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

З листа № 544/01-16 від 07.11.2024, виданого приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Велимчаницею А.І. вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , однак відсутні відомості, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем на момент її смерті, у зв`язку з чим особи рекомендовано звернутись ля врегулювання даного питання в судовому порядку.

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно.

Довідкою Зимнівської сільської ради Володимирського району, Волинської області від 19.11.2025 за №249 підтверджено відомості, що ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 , з січня 2015 року.

Крім цього, поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які вказали, що ОСОБА_5 знали особисто, були сусідами, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживала за адресою АДРЕСА_1 . Також їм відомий ОСОБА_1 , який будучи онуком ОСОБА_5 , доглядав бабу, ніс витрати по її похованню, постійно проживав з нею на момент її смерті та фактично прийняв спадщину.

Стаття 1266 ЦК України наголошує на тому, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже позивач, як онук, успадковує спадкове майно не «після свого батька/матері», а безпосередньо після першого спадкодавця, тобто по праву представлення.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як це визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного кодексу України.

Положеннями ч.1ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.346 ЦК України, смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Судом встановлено, що крім позивача по справі є інші спадкоємці за правом представлення за законом, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які від прийняття спадщини в установленому законом порядку відмовились на користь позивача, що стверджується їх заявами, які знаходяться в матеріалах справи.

Право позивача, як спадкоємця на спадкове майно по праву представлення, підлягає захисту в судовому порядку, оскільки в ході судового слідства доведено, що позивач будучи онуком ОСОБА_5 , доглядав бабу, ніс витрати по її похованню, постійно проживав з нею на момент її смерті, а отже фактично прийняв спадщину. Однак нотаріус був позбавлений можливості встановити дані обставин, у зв,язку з чим роз,яснив позивачу щодо захисту свого права власності в судовому порядку.

Частиною 3ст.1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як це визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного кодексу України.

Положеннями ч.1ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

У відповідності до вказаного на підставі розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації №220 від 20.06.2003 ОСОБА_5 за життя отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ВЛ №027788 від 25.06.2003, зареєстроване в Книзі записів державних актів на право власності на землю №423, а саме земельну ділянку загальною площею 2,66га, яка знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

Враховуючи викладене, надавши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем у позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, в тому числі і поясненнями свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд, з урахуванням відсутності заперечень з боку відповідачів, встановлення саме факту проживання позивача разом зі спадкоємцем на момент її смерті, а отже фактичного прийняття спадщин позивачем, дійшов висновку, що позивач має право успадкувати майно спадкодавця як спадкоємець за законом в порядку представлення, оскільки він фактично прийняв спадщину після смерті баби.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.328, 346, 1217-1218, 1258, 1262, 1266-1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 247, 258, 259 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мохнюк М.В., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Велимчаниця Анатолій Іванович про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку загальною площею 2,66 га, яка знаходиться на території Зимнівської (колишньої Березовичівської) сільської ради Володимирського району Волинської області, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВЛ №027788 від 25.06.2003 належить ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.01.2026.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ