Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №154/3724/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3724/25

3-зв/154/5/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року. м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Кусік І.В., розглянувши заяву захисника Татарин Вікторії Миколаївни про відвід судді Каліщуку Андрію Аркадійовичу у розгляді справи відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

22.01.2026 року до канцелярії суду надійшла заява захисника Татарин Вікторії Миколаївни про відвід судді Каліщуку Андрію Аркадійовичу у розгляді справи відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В своїй заяві захисник ОСОБА_1 адвокат Татарин В.М. вказала, що 21.01.2026 року у судовому засіданні при розгляді справи відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя Каліщук А.А. допустив неодноразові грубі та гучні висловлювання беспідставних припущень і звинувачень в сторону ОСОБА_1 , її, як захисника та неповнолітнього свідка ОСОБА_2 , що, в свою чергу викликало у заявниці сумніви неупередженості судді.

Окрім того суддя Каліщук А.А. розглядав справу щодо неповнолітнього свідка у цій справі і, на думку заявниці, відповідно сформував собі своєрідне бачення тих подій і з тих матеріалів, що свідчить про упередженість судді та сумніви у об`єктивності розгляду справи суддею Каліщуком А.А.

Викликані в судове засідання сторони в судове засідання не з`явилися, подали клопотання проводити слухання справи без їх присутності.

Вивчивши заяву про відвід, суддя дійшла наступного висновку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Володимирського міського суду Волинської області матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передані для розгляду судді Каліщуку А.А.

Згідно ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід.

Разом з тим, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Норми Кримінального процесуального кодексу України передбачають підстави за яких може бути заявлено відвід судді, який бере участь у кримінальному провадженні. А тому в даному випадку слід застосовувати аналогію права та застосувати норми КПК України при розгляді заяви адвоката Татарин В.М. про відвід судді у справі про адміністративне правопорушення.

Статтею 75 КПК України визначений виключний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п.1).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п.1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі «Білуха проти України», «Бочан проти України», «Газета «Україна-центр» проти України» та ін.)

Водночас Консультативна рада європейських суддів у п.12 Висновку №1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.

Сумніви в незалежності відсутні, коли у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі «Кларк проти Сполученого Королівства»). Навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).

Заявником в якості підстави для відводу зазначена та обставина, що суддя Каліщук А.А. допустив грубі і гучні висловлювання та крім того розглядав справу щодо неповнолітнього свідка у цій справі і, на думку заявниці, відповідно сформував собі своєрідне бачення тих подій і з тих матеріалів, що, в цілому свідчить про упередженість судді та сумніви у об`єктивності розгляду справи суддею Каліщуком А.А.

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність особи, яка виконує функції держави, презюмується, поки не надано доказів протилежного. Доказами протилежного є переконливі факти порушення безсторонності, тобто факти, які дають підстави для обґрунтованого побоювання прийняття упередженого рішення.

Тож вивчивши матеріали клопотання суддя, проаналізувавши всі викладені в заяві факти, які на думку заявниці є підставою для наявності сумнівів у неупередженості і об`єктивності судді Каліщука А.А., дійшла висновку про необґрунтованість, невмотивованість і недоведеність висловлених в заяві сумнівів у неупередженості і об`єктивності судді Каліщука А.А. при розгляді справи про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 . Крім того заявницею не надано доказів, а судом не встановлено обставин, що, згідно ст. 75 КПК України є підставами для відводу судді. Тому, як наслідок вищевикладених висновків, заява захисника Татарин Вікторії Миколаївни про відвід судді Каліщуку Андрію Аркадійовичу у розгляді справи відносно ОСОБА_1 не підлягає до задоволенню.

Керуючись ст. 75, ст. 80, ст. 81, ст. 82, ст. 369, ст. 372 КПК України, 218 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви захисника Татарин Вікторії Миколаївни про відвід судді Каліщуку Андрію Аркадійовичу у розгляді справи відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Ірина КУСІК