Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №504/13/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/13/25

Провадження №2/504/953/26

Доброславський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.

секретаря Ориник М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, в порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін, позовну заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – адвоката Васильєва Юрія Юрійовича (65012, м. Одеса, а/с № 47, РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення матеріальних збитків у розмірі 874 199,41 гривень, відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000,00 гривень завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути матеріальні збитки, судові витрати, відшкодувати моральну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач послався на те, що 19.07.2024 о 13 годині 10 хвилин за адресою: Одеська область, Одеський район, в межах смт. Доброслав, автодорога Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, 46 км + 600 м, транспортний засіб марки «Volkswagen Sharan», н/з НОМЕР_4 , під керування відповідача, під`їхав на нерегульоване перехрестя та не надав перевагу у русі автомобілю марки «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_5 , під керуванням позивача, який рухався по головній дорозі з правої сторони та допустив з ним зіткнення. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальним збитком.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 504/3285/24 від 26.08.2024 року відповідача було визнано винуватим у вчинені вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, у зв`язку з чим, позивач звернуся до Моторного (транспортного) страхового бюро України про страховий випадок та відшкодування заподіяного збитку.

08.10.2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило компенсаційну виплату позивачу у максимальному розмірі встановленому законодавством, а саме 160 000,00 гривень.

Проте, розмір матеріального збитку завданого позивачу відповідачем відповідно до висновку судового експерта складає 994 199,41 гривень.

Таким чином, позивач поніс матеріальну шкоду у розмірі 834 199,41 гривень (різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням від Моторного (транспортного) страхового бюро України).

Поряд із цим, до стягнення була заявлена моральна шкода у розмірі 40 000,00 гривень, оскільки позивач переніс значний стрес, фактично залишився без свого транспортного засобу, що ускладнило його життя та можливість працювати, пересуватись, у зв`язку із тим, що характер його роботи передбачає постійне використання автомобіля.

Позивач стверджує, що було порушено його звичайний ритм життя, він вимушений був підлаштовуватися під суттєві обмеження та труднощі, що відбулись внаслідок ДТП, відбулась втрата нормальних життєвих з`вязків і їх відновлення вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на вищевикладені обставини представник позивача просив суд стягнути з відповідача матеріальні збитки, відшкодувати моральну шкоду завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В судове засідання відповідач не з`явився, належним чином сповіщався судом про дату, час та місце його проведення.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність його довірителя, вимоги позовної заяви підтримав, просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2024 о 13 годині 10 хвилин за адресою: Одеська область, Одеський район, в межах смт. Доброслав, автодорога Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, 46 км + 600 м, транспортний засіб марки «Volkswagen Sharan», н/з НОМЕР_4 , під керування відповідача, під`їхав на нерегульоване перехрестя та не надав перевагу у русі автомобілю марки «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_5 , під керуванням позивача, який рухався по головній дорозі з правої сторони та допустив з ним зіткнення. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальним збитком.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 504/3285/24 від 26.08.2024 року відповідача було визнано винуватим у вчинені дорожньо-транспортної пригоди за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 504/3285/24 від 26.08.2024 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.07.2024 пошкоджений транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_5 , власником якого є позивач.

Матеріальний збиток завданий відповідачем автомобілю позивача у розмірі 994 199,41 гривень було визначено судовим експертом, про що складено висновок № 142-24 від 20 серпня 2024 року.

08.10.2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило компенсаційну виплату позивачу у максимальному розмірі встановленому законодавством, а саме 160 000,00 гривень.

Таким чином, матеріальна шкода завдана позивачу становить 834 199,41 гривень (різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням від Моторного (транспортного) страхового бюро України).

Привалом ч. 1, п. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

За змістом ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати позивачу оцінену шкоду, яка становить 834 199,41 гривень (різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням від Моторного (транспортного) страхового бюро України).

Щодо моральної шкоди.

Позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 40 000,00 гривень, у зв`язку з чим суд звертає увагу на наступне.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз`яснення, що містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до вимог п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Судом встановлено, що позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у негативних наслідках, як під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього.

Таким чином, розмір моральної шкоди у розмірі 40 000,00 гривень є обґрунтованим.

Щодо судових витрат.

За подання позову Позивач сплатив судовий збір в сумі 8 742,49 гривень, що підтверджується платіжним дорученням, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Щодо витрат на правничу допомогу:

Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 16 000,00 гривень.

Частиною 1статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин.

Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/1964/21 визначила, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.

До позовної заяви для відшкодування витрат на правничу допомогу було додано договір із фіксованим розміром витрат правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та оригнал ордера, а тому суд вважає, що в даній конкретній справі, розумною, справедливою та достатньою сумою відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката буде сума 16 000,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальні збитків у розмірі 874 199,41 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 40 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 8 742,50 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 16 000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В. К. Барвенко