Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №504/4807/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Суд: Доброславський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 02 лютого 2026 р.

Справа: №504/4807/25

Суддя: Сафарова А. Ф.

Справа № 504/4807/25

Номер провадження 3/504/313/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області А.Ф. Сафарова, розглянувши матеріали які надійшли з ВП №3 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області, громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 23.05.2024 орган 5149,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Доброславського районного суду Одеської області після дооформлення відповідно до постанови суду від 18.11.2026 надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Судом встановлено, що 05.11.2025 близько 15:00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, про що поліцейським СРПП ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Луценком А.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 755543 від 05.11.2025.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені у фабулі протоколу.

Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена та підтверджується наступними доказами:

-протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинені ОСОБА_1 протиправні дії від 05.11.2025, зареєстрованим в ЄО за № 9619 від 06.11.2025;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 05.11.2025;

-копією термінового заборонного припису серії АА №144056 від 05.11.2025.

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що встановлені фактичні обставини які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Диспозиція ч. 3 ст.173-2КУпАП передбачає " повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню".

Повторність правопорушення – це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили.

До матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження вірності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення повторність протягом року також не зазначено як кваліфікуючу ознаку.

Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, є доведеною.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин ОСОБА_1 , що мали місце під час вчинення адміністративного правопорушення та після такого, не встановлено.

При накладенні стягнення правопорушнику ОСОБА_1 враховую характер вчиненого правопорушення та ступень вини порушника, його особу, матеріальний стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП України, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Керуючись ст.ст. 36, 40-1, 173-2, 284 КУпАП України, -

ПОСТАНОВИВ:

Дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перекваліфікувати з ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) гривень на користь держави.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з приписами ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

З реквізитами для сплати штрафу та судового збору можна ознайомитись за посиланнями на офіційний веб портал «Судова влада України» https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/ .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. Ф. Сафарова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua