Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №674/135/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/135/26

Провадження № 3/674/90/26

ПОСТАНОВА

іменем України

03 лютого 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі судді Барателі Д.Т, за участю секретаря судового засідання Калянової І.Ю., особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , учасника бойових дій, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Із протоколу ХМ № 2 від 27.01.2026 року про військове адміністративне правопорушення, складеного заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з психологічної підтримки персоналу-начальником відділу психологічної підтримки персоналу майором ОСОБА_2 , встановлено наступне.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 14 від 14.01.2026 року полковника ОСОБА_1 допущено до тимчасового виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 . 21.01.2026 року він отримав для виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , якими його та інших посадових осіб – керівників районних та міського територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки було зобов`язано організувати взаємодію з керівниками підприємств, установ, організацій щодо призову на військову службу військовозобов`язаних, забезпечити явку військовозобов`язаних для проходження ВЛК, надати звіт про вручення розпоряджень та забезпечити призов військовозобов`язаних особисто вказаними посадовими особами.

На виконання вказаних розпоряджень полковником ОСОБА_1 20.01.2026 року було видано розпорядження на КСП «Балинське» та на ТОВ «Подільський бройлер», а також 21.01.2026 року розпорядження на КНП «Дунаєвецький центр ПМСД» ДМР, КП «Господар-ОТГ» та КП «Благоустрій Дунаєвеччини».

У протоколі зазначається, що вимоги розпоряджень директором ТОВ «Подільський бройлер» та КП «Благоустрій Дунаєвеччини» не виконано, однак полковником ОСОБА_1 не складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП на керівників підприємств-порушників та не вжито заходів адміністративного впливу, що призвело до зриву виконання бойового завдання з комплектування Збройних Сил України. Його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП як недбале ставлення до військової служби.

Полковник ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав та надав пояснення про те, що розпорядження на КСП «Балинське» не вручене, оскільки керівник даного підприємства перебуває у відпустці. ТОВ «Подільський бройлер» повідомило листом про те, що зазначений у отриманому розпорядженні військовозобов`язаний на підприємстві не працює. Розпорядження на КП «Господар-ОТГ» відпрацьоване та вручене керівникові щодо подальшого виклику військовозобов`язаного для проходження військово-лікарської комісії з подальшим призовом до лав ЗСУ. Розпорядження на КП «Благоустрій Дунаєвеччини» № 5/267 від 21.01.2026 року керівникові не вручено, оскільки військовозобов`язаний працівник звільнений з роботи 22.10.2025 року.

Також ОСОБА_1 зазначив, що про виконання розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 особисто доповідав рапортами на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 . Він діяв виключно згідно зі своїми статутними обов`язками та в межах чинного законодавства, здійснив всі необхідні дії для виконання отриманих розпоряджень.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна стверджувати про те, що воно було недбалим чи несумлінним.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в основу обвинувачення покладено твердження про те, що ОСОБА_1 не склав протоколи за ст. 210-1 КУпАП на керівників підприємств, які не виконали вимоги його розпоряджень. Однак проаналізувавши нормативно-правове регулювання даного питання, суд дійшов висновку про відсутність у керівників підприємств обов`язку виконувати розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Так, відповідно до п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування здійснюють комплекс заходів, спрямованих на виконання такого розпорядження щодо інформаційного забезпечення, оповіщення таких військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття, доставки до ТЦК та СП, інформування про вжиті заходи тощо.

Таким чином, законодавством чітко визначено, що розпорядження, які є обов`язковими до виконання керівниками підприємств, установ та організацій, мають видаватися саме керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не начальником його структурного підрозділу.

Вказане підтверджується також п. 12 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до якого інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території представляє виключно керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З цією метою керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право в тому числі здійснювати відповідно до своїх повноважень контроль за виконанням підприємствами вимог законодавства з питань оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації, військового обов`язку та військової служби; розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення; видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Наведеним положенням кореспондує ч. 2 ст. 235 КУпАП, відповідно до якої від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють їх керівники. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відділи є штатними підрозділами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а їх керівники не входять до переліку керівників ТЦК за законодавством.

Отже, ОСОБА_1 , будучи тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є керівником ТЦК у розумінні згаданого Положення. Відповідно розпорядження, які ним видавалися на адресу керівників підприємств, установ та організацій, не породжували у останніх обов`язку здійснювати комплекс заходів, передбачений Порядком призову на військову службу, до отримання ними належного розпорядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 або ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З матеріалів справи вбачається, що розпорядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 на вказані у протоколі підприємства не видавалося. ОСОБА_1 діяв на виконання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_8 та від 21.01.2026 року, які були адресовані начальникам районних (міських) ТЦК та СП, а також начальникам відділів Р(М)ТЦК та СП, а не керівникам підприємств, установ та організацій.

Також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів наявності у керівника структурного підрозділу – ІНФОРМАЦІЯ_9 повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, визначених ст. 235 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення на керівників підприємств, що ставиться у вину ОСОБА_1 , позаяк такі повноваження згаданим Положенням та ст. 235 КУпАП віднесені до компетенції керівників Р(М)ТЦК та СП, а не керівників їх структурних підрозділів.

Таким чином, суд робить висновок про те, що розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.01.2026 року містили вимогу до ряду посадових осіб – начальників районних, міського ТЦК та СП, а також до начальників відділів цих органів військового управління, тобто ряду посадових осіб, серед яких були як ті, що мали повноваження на видання обов`язкових до виконання розпоряджень керівникам підприємств, а також на притягнення їх до адміністративної відповідальності за їх невиконання (керівники районних (міського) ТЦК та СП), так і тим, хто таких повноважень не мав, а були безпосередніми виконавцями призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних (начальники відділів районних ТЦК та СП). При цьому пунктом 6 вказаних розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_5 контроль за виконанням цих розпоряджень був покладений на заступника начальника обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки – начальника сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, як встановлено з матеріалів справи, до неналежного виконання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_5 призвела неналежна організація взаємодії та відсутність контролю з боку різних посадових осіб, а не дії безпосереднього виконавця комплексу мобілізаційних заходів, що призвело в результаті до зриву виконання основного завдання – призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних осіб, що у свою чергу не було враховано посадовою особою, яка складала протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, майором ОСОБА_2 .

Окрім того, суд звертає увагу на істотні недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, які унеможливлюють притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У фабулі складеного протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутня інформація про те, в чому саме виразилось неналежне виконання ним своїх службових обов`язків або будь-яка бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до служби. Положення ч. 2 ст. 172-15 КУпАП має бланкетний характер, оскільки його диспозиція не містить складу правопорушення, а відсилає до закону (нормативно-правових актів), що регулюють правовідносини у сфері військової служби, зокрема щодо функціональних обов`язків особи, яка притягується до відповідальності, невиконання (неналежне виконання) яких має складати склад зазначеного адміністративного правопорушення.

У протоколі ХМ № 2 від 27.01.2026 року не вказано безпосередню дату вчинення адміністративного правопорушення, не зазначено, де та за яких обставин проступок був вчинений, в яких саме діях або бездіяльності відобразилось недбале ставлення до військової служби. Висновок про недбале ставлення полковника ОСОБА_1 до військової служби зроблено на підставі простої констатації факту невиконання останнім розпорядження вищого керівництва за відсутності аналізу причин та обставин такого невиконання у взаємозв`язку із повноваженнями посадових осіб, на яких було покладено виконаня вказаного розпорядження.

Протокол не містить посилання на конкретну норму нормативно-правового акта, яка визначає функціональні обов`язки начальника 1-го відділу, порушення яких допустив ОСОБА_1 . До матеріалів справи долучено документ без реквізитів (назва, дата, номер, ким видано, складено або затверджено) про функціональні обов`язки начальника 1-го відділу, який не може бути визнаний належним доказом.

Перерахування загальних статей законів без конкретизації, до якого зі службових обов`язків допущено недбале ставлення, що складає об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, порушує принцип верховенства права, правової визначеності, законності, охорони прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 як військовослужбовця і громадянина України.

Судом також встановлено, що керівники підприємств об`єктивно не могли виконати розпорядження ОСОБА_1 з незалежних від нього причин: ТОВ «Подільський бройлер» повідомило, що військовозобов`язаний на підприємстві не працює; КП «Благоустрій Дунаєвеччини» повідомило, що військовозобов`язаний звільнений з роботи ще 22.10.2025 року. При цьому військовозобов`язані з КП «Господар-ОТГ» та ТОВ «Подільський бройлер» з`явилися до ТЦК та СП, що підтверджує належне виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків в межах його повноважень, за відсутності виданого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 розпорядження на ім`я вказаних керівників підприємств.

Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення в повному обсязі, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а зібрані у справі докази не можуть бути визнані достатніми для доведення його вини. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_10 не є керівником ТЦК та СП у розумінні Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому його розпорядження не створювали для керівників підприємств обов`язку здійснювати заходи з мобілізації, відповідно відсутня і підстава для складання протоколів за ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору немає.

Керуючись та на підставі ст. 7, 9, 172-15, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ