Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №127/1457/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1457/26

Провадження № 3/127/397/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іванченко Я.М., розглянувши справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло дві справи, а саме: справа №127/1457/26 та справа №127/1460/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Суд вважає, що справи про адміністративні правопорушення слід об`єднати в одне провадження, оскільки вони розглядаються судом одночасно, присвоївши номер справи 127/1457/26.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №669199 від 30.12.2025 вбачається, що 30.12.2025 близько 15 год 00 хв у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , психологічного та фізичного характеру, а саме, ображала його нецензурною лайкою, штовхала, чим було спричинено шкоду його здоров`ю.

Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №669200 від 30.12.2025 вбачається, що 30.12.2025 близько 15 год 00 хв у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , що спричинило погіршення психологічного стану дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, пояснила, що вона розлучена з ОСОБА_2 , однак їх спільний син виявив бажання проживати з батьком. В день події, колишній чоловік повідомив їй, що син захворів, тому вона одразу вирішила його відвідати. Оскільки з колишнім чоловіком у неї складні відносини, до сина вона сама йти не хотіла та попросила свою сестру піти разом з нею. Коли вони прийшли, колишнього чоловіка не було двері відчинила його мати, впустила їй та вона перебувала поруч із сином. Однак, коли чоловік прийшов додому, почався конфлікт під час якого саме колишній чоловік ОСОБА_2 виражався до них нецензурною лайкою та наніс їй удар від чого у неї з носа йшла кров. Після чого, лише через те, що її сестра викликала працівників поліції, ОСОБА_2 теж викликав поліцію.

Захисник Вдовцова А.Д. повідомила, що в судовому засіданні були встановлені всі обставини події яка мала місце, однак доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 надано не було, натомість обставини, які були викладені у протоколі про адміністративне правопорушення були повністю спростовані показаннями свідка, тому наявні всі підстави для закриття провадження у справі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що захворів його спільний син з ОСОБА_1 , в зв`язку з чим вона разом з сестрою прийшла його провідати коли він був на роботі. Після того, як він повернувся з роботи колишня дружина розпочала з ним конфлікт, провокувала його, виражалась нецензурною лайкою. Також, повідомив, що колишню дружину він не бив.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що він проживає разом з батьком, дідусем і бабусею. З приводу подій зазначив, що він захворів, йому зателефонувала матір та повідомила, що прийде не надовго його провідати. Через деякий час, мати прийшла разом з тіткою, нічого не принесли та хоча ми домовились, що вона буде не довго, вони сиділи і начебто спеціально чекали батька, який був на роботі. Коли батько прийшов з роботи, тітка та матір почали з ним сваритись, він просив, щоб вони припили, однак на нього не реагували.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що є рідною сестрою ОСОБА_1 та хрещеною мамою ОСОБА_3 . З приводу обставин справи зазначила, що сестра попросила її піти з нею провідати сина, тому що боялась сама йти через складні стосунки з колишнім чоловіком. Коли вони прийшли спочатку все було добре, однак потім повернувся ОСОБА_2 та розпочався конфлікт, під час якого він виражався нецензурною лайкою до них та в подальшому відвів в кімнату її сестру, де завдав удар від якого у неї з носа йшла кров, тому вона викликала працівників поліції.

Також, судом було досліджено наданий захисником аудіо запис на яку зафіксовано обставини конфлікту, з якого встановлено, що ображав та висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_1 , саме, колишній чоловік ОСОБА_2 , що він також, підтвердив надаючи пояснення в судовому засіданні, а тому даний запис повністю спростовує обставини, які викладені у протоколах про адміністративні правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідка, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

З аналізу ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в сукупності з положеннями ст. 173-2 КУпАП вбачається, що домашнє насильство передбачає дії фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілому.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Під психологічним насильством у сім`ї розуміється насильство, пов`язане із дією одного члена сім`ї на психіку іншого шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоров`ю особи.

Суд наголошує, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції даної статті дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, отже обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП є умисні дії або бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Оскільки умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру та наслідки їх вчинення є обов`язковими елементами об`єктивної сторони, відповідні фактичні обставини підлягають обов`язковому детальному опису в протоколі, а також доказуванню в судовому засіданні.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол серії ВАД №669199 від 30.12.2025 та серії ВАД №669200 від 30.12.2025, а також надано в якості доказів протокол прийняття заяви ОСОБА_2 від 30.12.2025, його письмові пояснення від 30.12.2025, форму оцінки ризиків.

Доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суду надано не було, натомість допитані в ході судового розгляду учасники повністю спростували обставини викладені у наданих документах.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що викладені в протоколі обставини фактично ґрунтуються виключно на заяві колишнього чоловіка. Будь-яких належних та допустимих доказів, як це визначено нормами чинного законодавства, на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 дійсно вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено.

Слід зазначити, що не будь яка сварка чи суперечка є домашнім насильством. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного складу правопорушення є настання наслідку у вигляді завдання шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або можливості її завдання.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням вимог статей 245, 251, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України поза розумним сумнівом не доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо недоведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях останньої, наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 173-2, 247, 251, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Судові справи №127/1457/26 та №127/1460/26 – об`єднати в одне провадження, присвоївши номер №127/1457/26.

Адміністративні справи відносно ОСОБА_1 закрити в зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: