Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №336/9463/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 03.02.2026 Справа № 336/9463/25

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №336/9463/25 Головуючий у 1-й інстанції: Турчинський М. І.

Провадження № 22-ц/807/483/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Полякова О.З., Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Колеснікової Тетяни Альбертівни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (далі по тексту - ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів») та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 73845813. Кредит було надано в сумі 9500 грн, строком на 30 днів, тобто до 10 грудня 2024 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,750% на день, понадстрокова 2,70 % на день. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №2 від 27 березня 2025 року до Договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 73845813 від 11 листопада 2024 року у сумі 22 664,50 гривень, з яких: 12 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3407,05грн - сума заборгованості за відсотками; 5832 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0.00 грн - сума заборгованості за пенею; 1425 грн - комісія за надання кредиту.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною вищезазначеного Договору. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , за вищезазначеним кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Зазначений кредитний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто всі умови кредитування були узгоджені з ОСОБА_1 та прийняті ним. З вказаними договорами позивачем набуто право вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до укладеного з попереднім кредитором Договору факторингу. Однак, відповідач в порушення умов даного договору свої боргові зобов`язання не виконав, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. У зв`язку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаних вище сум заборгованості в судовому порядку, а також витрат по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості: за Кредитним договором №73845813 від 11 листопада 2024 року в розмірі 22 664,50грн, з яких: 12 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3407,05грн - сума заборгованості за відсотками; 5832 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0.00 грн - сума заборгованості за пенею; 1425 грн - комісія за надання кредиту. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики №73845813 від 11.11.2024 року у розмірі 11637,50 гривень основної суми боргу та судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1544,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колеснікової Тетяни Альбертівни подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що доказів на отримання відповідачем будь-яких коштів позивачем не надано, а саме первинні документи, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідач в розмірах, що передбачені договором позики, а відповідач ці кошти отримав; у кредитному договорі та договорі факторингу різниця сума наданих відповідачу коштів, в кредитному договорі зазначена сума 9500 грн, а в договорі факторингу кредитна сума становить 12 000 грн. Отже, на цей час відсутні докази, що підтверджують перерахування кредитором коштів відповідачу та отримання ним таких коштів.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що апеляційну скаргу та ухвалу про відкриття апеляційного провадження доставлено до «Електронного кабінету» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 06.01.2025 (о 14:50:25), що підтверджується відповідною довідкою відповідального працівника суду (а.с.118).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн (3 328, 00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 22 664,50 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами підтверджено наявність заборгованості за договорами N73845813 кожен від 11 листопада 2024 року у розмірі 11 637,50грн, а також надано належні докази щодо переходу до позивача права вимоги за цими договорами. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив за необґрунтованістю та недоведеністю.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 183 від 27 грудня 2007 року, видане Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Позивач має Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 691 від 23 березня 2017 року про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з наданням фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку паперів) (а.с.32-49).

11 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі по тексту - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73845813 (а.с.6-13).

Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтворених шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, про що свідчить п. 12 Кредитного договору, адреса, реквізити ті підпис сторін.

Відповідно до якого товариство надає клієнту позику в розмірі 9500 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника. Позика надається строком на 30 днів, тобто до 10 грудня 2024 року. Дата надання позики 11 листопада 2024 року. Денна процентна ставка 0,750% на день. Проценти понад строкове користування кредитом 2,70 % на день. Пеня 2,7 % на день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1186,17 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту 11637,50 грн (а.с.6-12).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу N 27/03/25 (а.с.16-17).

Відповідно до умов додаткової угоди N 1від 27 березня 2025 року до Договору факторингу N 27/03/25 від 27 березня 2025 року, акту прийому-передачі реєстру боржників N 2 від 27 березня 2025 року за договором факторингу, платіжної інструкції від 31 березня 2025 року № 682, реєстру боржників №2 від 27 березня 2025 року вказано заборгованість за ОСОБА_1 за договором позики N 73845813 в загальному розмірі 22 664,50 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 407,50грн - сума заборгованості за відсотками, 5 832 грн - сума заборгованості за процентами, 1 425 грн - комісія (а.с.16-22).

Відповідач своїх зобов`язань за зазначеним договором належним чином не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором N 73845813 від 11 листопада 2024 року (за період з 11.11.2024 року по 27.03.2025 року) (а.с.22-23).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за Договором позики №73845813 від 11 листопада 2024 рокуу розмірі 22 664,50 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 407,50грн - сума заборгованості за відсотками, 5 832 грн - сума заборгованості за процентами, 1 425 грн - комісія.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою:

- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася;

- якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;

- якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина 1 ст. 1056-1 Кодексу).

У пункті 12 спірного договору, "Реквізити та Підписи Сторін" та Додатках до них, зазначено електронний підпис фізичної особи " ОСОБА_1 " Електронний підпис НОМЕР_1 , номер мобільного телефону ( НОМЕР_2 ), електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто останній підтверджує свій номер телефону, за допомогою якого відбулося підписання кредитних договорів.

Ураховуючи встановлені обставини справи та зазначені вище норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторони узгодили розмір кредитів (позики), грошову одиницю, в якій надані кредити (позики), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення правочинів на таких умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За вказаних обставин, є встановленим факт укладення 11 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансового кредиту № 73845813 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що Товариством не доведено факту укладення договору з відповідачем та виникнення між ними зобов`язальних правовідносин спростовуються матеріалами справи.

Електронні оригінали вищевказаного договору знаходяться у позивача, відповідач із клопотанням про витребування оригіналу електронних доказів до суду не звертався.

Згідно з ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , а саме укладений ТОВ «ФК «ЄАПБ» з первісним кредитором 27 березня 2025 року Договір факторингу № №27/03/25 про передачу прав вимоги ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 27 березня 2025 року Додаткова угода №1 до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу від 27 березня 2025 року, платіжна інструкція від 31.03.2025 року №682 про перерахування коштів від Фактора Клієнту за договором факторингу, реєстр боржників №2 від 27.03.2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року.

Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за договором № 73845813 від 11.11.2024 року складає 22 664,50 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 407,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 832 грн - сума заборгованості за процентами, 1 425 грн - комісія (а.с.22-23).

Оскільки ОСОБА_1 було отримано кошти за кредитними договорами, проте, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів згідно з умовами Договору не виконано, заборгованість не була погашена ні попередньому кредитору, ні позивачу, то вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в частині вимог щодо стягнення заборгованості за основним боргом у сумі 9500 грн є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 2500 грн, то така вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів щодо укладення між сторонами 13.11.2024 року як окремого кредитного договору або як додаток до кредитного договору від 11.11.2024 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 73845813 від 11.11.2024 року у розмірі 9500грн, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за основною сумою бору у розмірі 9500 грн.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладення та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Вищевказаний кредитний договір укладений між відповідачем та відповідною фінансовою установою, кожен із них містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування.

Відповідачем не спростовувався факт укладення згаданого договору та отримання коштів, які у ньому зазначені.

Колегія суддів звертає увагу на те, що кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту укладення договорів з ОСОБА_1 та виникнення між ними зобов`язальних правовідносин спростовуються матеріалами справи.

Встановленими обставинами та наданими суду доказами спростовуються доводи апелянта про те, що кредитний договір не був укладений і що в нього відсутній обов`язок щодо виконання умов кредитного договору та повернення позивачу наявної заборгованості.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ТОВ "ФК "ЄАПБ" не надало суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковими та безпідставними, оскільки факти їх надання підтверджуються наявними у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, а їх зміст вказує та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику відповідачу коштів у погодженому розмірі. Відповідач не був позбавлений можливості надати докази, які спростовують отримання кредитних коштів. В свою чергу на підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ "ФК "ЄАПБ" надано копії відповідного договору, договору факторингу із відповідни ми додатками та розрахунок заборгованості за договором, які апелянт належними доказами не спростував.

Позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач просив крім заборгованості по тілу кредиту стягнути також заборгованість за договором позики N 73845813 від 11 листопада 2024 року і за відсотками у розмірі 3407,50 грн та суму заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом - 5832 грн, разом 9239,50 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Зі змісту договору позики N 73845813 від 11 листопада 2024 року видно, що строк позики (строк договору) становить 30 днів - до 10 грудня 2024 року (а.с.7).

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

Відтак, нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором позики здійснюється лише до 10 грудня 2024 року включно.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.11.2024 року по 10.12.2024 року відповідач не вносив коштів на погашення кредиту, нараховувались відсотки в розмірі 0,25% на суму 9500 грн, з 13.11.2024 по 10.12.2024 в розмірі 1% на суму 2500 грн, з 11.12.2024 по 28.12.2024 в розмірі 2,70 % (а.с22-23).

Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з після 10.12.2024 по 28.12.2024, відсутні.

Таким чином, розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 11.11.2024 по 10.12.2024 з урахуванням тіла кредиту 9500 грн, розмір яких складає 712,50грн (9500* 0,750 % *30=712,50), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості (комісії), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості ОСОБА_1 включено заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1425грн.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Пунктом 2.2.4 кредитного договору від 11 листопада 2024 року встановлено комісію 15% за обслуговування кредитної заборгованості, що становить 1425.00 грн щомісячно (а.с.7 зворот).

Колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене, відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1425.00 грн.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати ухвалити нове рішення стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №73845813 від 11 листопада 2024 року у розмірі 10 212,50грн, з яких: 9 500грн- сума заборгованості за основною сумою боргу; 712,50 грн - сума заборгованості за відсотками. В частині стягнення відсотків у розмірі 2695 грн (3407,50-712,50), процентів за понадстрокове користування кредитом 5832 грн, та комісії за кредитним договором №73845813 від 11 листопада 2024 року у розмірі 1425 грн, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді сплати судового збору.

Відповідно до підпунктів "б" "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за подання позовної заяви сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №134328 від 16.09.2025 року на суму 3028 грн (а.с.53). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №7066-9073-8128-1417 від 02.01.2026 року на суму 3633,60 грн (а.с.107).

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 22 664,50грн, задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на суму 10 212,50 грн, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на суму 12 452грн (22 664,50-10 212,50).

Тому, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за рахунок ОСОБА_1 належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1064,40 грн (10 212,50*3028:22 664,50), водночас відповідачу ОСОБА_1 належить до компенсації за рахунок ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1637,28 грн (22 664,50-10 212,50 = 12 452) х 3633,60:22 664,50).

Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1064,40 грн, а з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1637,28 грн, тому на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України до компенсації ОСОБА_1 за рахунок позивача підлягає сума судового збору у розмірі 572,88грн (1637,28 -1064,40).

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Колеснікової Тетяни Альбертівни - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №73845813 від 11 листопада 2024 року у розмірі 10 212,50 гривень (десть тисяч двісті дванадцять гривень п`ятдесят копійок), з яких: 9500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 712,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати у вигляді сплати судового збору шляхом взаємозаліку у розмірі 572,88 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 03 лютого 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Поляков О.З. Кухар С.В.