Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №452/1942/24 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1942/24

Провадження № 1-кп/452/131/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеконференціїї кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12024141290000270 від 7 квітня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Подільці Самбірського району Львівської області, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, непрацюючої, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_5 07 квітня 2024 року приблизно о 08:15 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи виїзд з території автозаправної станції «Укрнафта», що за адресою: м. Рудки, вул. Чорновола, 36А, Самбірського району Львівської області, на автодорогу «Львів-Самбір-Ужгород», порушила вимоги Розділу 1 «Загальні положення» п.1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків); п.1.10 в частині значення терміну «дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом»; Розділу 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 2.3 «д» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); Розділу 10 «Початок руху та зміна його напрямку» п. 10.2. виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає; вимоги дорожнього знаку 2.1. розділу 33 Дорожні знаки «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), які виразилися в тому, що вона при виїзді з території автозаправної станції проявила неуважність та не врахувала дорожньої обстановки, маючи об`єктивну можливість завчасно побачити наближення транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , яка рухалася автодорогою «Львів-Самбір-Ужгород» в напрямку м. Львова, не надала переваги в русі останній, в результаті чого, здійснивши виїзд на автодорогу, допустила зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок порушення водієм транспортного засобу ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням її наслідків, водій автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження: закритий багато уламковий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням кісткових фрагментів, синець жовто-зеленого кольору на передній поверхні лівого колінного суглобу, ідентичний синець на передній поверхні лівої гомілки в нижній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 не заперечувала факту ДТП з своєю участю, проте визнала себе винною частково. Суду показала, що 07 квітня 2024 року вранці вона, керуючи автомобілем марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала виїзд з території АЗС. Перед цим переконалася в тому, що відсутні будь-які перешкоди, автомобілів не було, погода була ясна, видимість гарна. Проїхала приблизно 3 метри до середини смуги та відчула удар, автомобіль відкинуло на декілька метрів, з її сторони розбилося скло. Коли вона вибігла з автомобіля, почула, що в іншому автомобілі хтось кричить, підбігла до даного автомобіля, побачила жінку, почала просити пробачення, зазначила, що має невеликий стаж водіння. Потім підбігли працівники АЗС, сказали що вже визвали швидку та поліцію. Приїхала швидка, почала надавати потерпілій допомогу. Пізніше приїхала поліція. В її автомобілі пошкоджена передня частина, більше ліве крило. Звуку гальмування вона не чула. Між нею та чоловіком потерпілої відбувалися перемовини щодо відшкодування шкоди, бо потерпіла спілкуватися з нею не хотіла. Зразу перерахувала 1000,00 грн. на картку чоловіка потерпілої. Вони хотіли 112000,00 грн., щоб закрити справу, але вона не мала таких коштів, бо не працює, має на утриманні малолітню дитину, тому запрпонувала щоб частину шкоди відшкодувала страхова компанія, а решту вона. Фактичний стаж її водіння складає приблизно шість місяців, автомобілем користувалася не часто. Під час ДТП пошкоджень вона не отримала. Видимість на цій ділянці дороги хороша 100-200 м, але автомобіля потерпілої вона не бачила. Чому так сталося не могла пояснити, але вважала, що швидкість руху автомобіля потерпілої була більша ніж 50км/год. Свою провину визнає лише в тому, що проявила неуважність, вважає, що в даному ДТП є вина і потерпілої ОСОБА_7 оскільки вважає, що та могла уникнути зіткнення. Також пояснила, що має на утриманні малолітню дитину, якій на час ДТП було 1,5 роки. Ніч напередодні була не дуже спокійною, тому її увага вранці 07 квітня 2025 року була дещо розсіяна, дитину залишила на бабусю, сама поїхала щоб заправити автомобіль. Вона здійснила потерпілій 4 перекази по 5000,00 грн. Цивільний позов визнає частково: в частині моральної шкоди в розмірі 50 000грн. В іншій частині просила в позові до неї відмовити. Також просила суворо її не карати, призначити покарання у виді штрафу.

Суд розцінює такі показання обвинуваченої ОСОБА_5 , як обрану нею лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, та вважає, що її вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, наданих стороною обвинувачення.

Так, потерпіла ОСОБА_7 (в судовому засіданні 18 грудня 2024 року) суду показала, що 07 квітня 2024 року вранці, керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 , їхала на роботу з м. Самбора до м. Львова по автодорозі «Львів-Самбір-Ужгород». Їхала повільно приблизно зі швидкістю 50 км/год, погода була гарна, без опадів, дорогу знала добре, бо кожен день їздила на роботу. Має досвід водія з січня 2023 року. Ніяких перешкод на автодорозі не було, автомобілів також. За якусь мить побачила автомобіль марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що здійснив різкий виїзд з території автозаправної станції «Укрнафта», що в м. Рудки Самбірського району Львівської області, вона навіть не мала змоги загальмувати. Після чого відчула удар, біль в правій руці, закричала, в автомобілі спрацювали всі передні подушки безпеки, автомобіль скерувала в кювет. З автомобіля вибралася сама. До неї підбігла обвинувачена ОСОБА_5 казала, що вибачається, що має невеликий стаж водіння. Потім підійшли працівники АЗС, та інші люди, викликали швидку. Швидка доставила її до Самбірської ЦЛ. Внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження: закритий багато уламковий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням кісткових фрагментів. Лікувалася в лікарні Святого Луки 4 дні в м. Львів, де 10 квітня 2024 року права рука була прооперована. Один раз обвинувачена спілкувалася з її чоловіком, коли їй зробили операцію та перерахувала на карту чоловіку 1000,00 грн. ОСОБА_5 з приводу відшкодування шкоди, запропонувала 40000,00 грн., вони на таку суму не погодилися. Під час слідчого експерименту вона детально розповідала та показувала як все відбулося, її адвокат був присутній. Після ДТП ОСОБА_5 жодного разу перед нею не вибачалися. Важає, що заявлений нею цивільний позов є повністю обґрунтованим та просить його задовольнити у повному обсязі. Крім того вважає, що вона рухалася за межами м. Рудки, згідно встановлених на цій ділянці шляху дорожнії знаків.

Допитаний судом за клопотанням сторони захисту експерт Львівського НДЕКЦ ОСОБА_8 (в судовому засіданні 18 грудня 2024 року) надав роз`яснення висновків №СЕ-19/114-24/9026-ІТ від 16 травня 2024 року та №СЕ-19/114-24/10500-ІТ від 27 травня 2024 року. Так, щодо висновку № СЕ-19/114-24/9026-ІТ показав, що на аркуші 11 міститься технічна описка, зазначено, що «при проведенні порівняння пошкоджень, які отримали транспортні засобі внаслідок зіткнення, було встановлено, що автомобіль «Skoda Super b» (номерний знак НОМЕР_2 ) контактував своєю лівою передньою частиною з лівою передньою частиною автомобіля «PEUGEOT 206» (номерний знак НОМЕР_1 )», а фактично автомобіль «Skoda Super b» (номерний знак НОМЕР_2 ) контактував своєю правою передньою частиною. Оскільки обидва транспортні засоби перебувають у непрацездатному стані, то провести їх натуральне зіставлення не виявилося можливим, тому з метою встановлення кутового розміщення повздовжніх осей транспортних засобів проводилося методом зіставлення зображень пошкоджених ділянок з врахуванням проведеного аналізу пошкоджень та механізму їх утворення в процесі контактування під час ДТП. При цьому посилався, що встановлений кут зіткнення в даній ситуації не впливає на експертний висновок.

Щодо висновку № СЕ-19/114-24/10500-ІТ показав, що швидкісний режим автомобіля «Skoda Super b» (номерний знак НОМЕР_2 ) був встановлений в вихідних даних, зазначених слідчим - 50 км/год. Визначити швидкість руху автомобіля «Skoda Super b» (номерний знак НОМЕР_2 ) експертним шляхом неможливо оскільки в даній ситуації відсутні сліди гальмування та інша слідова інформація. Якщо навіть припустити, що швидкість руху даного автомобіля перевищувала 50 км/год, то це не вплинуло би на висновок, що водій ОСОБА_7 не мала технічної можливості запобігти зіткненню.

Крім того, вина обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів, наданих стороною обвинувачення.

Рапортами помічника чергового Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області від 07.04.2024 року про те, що отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 2583 від 07.04.2024 року про ДТП з травмованими в м. Рудки біля АЗС «Укрнафта». Виїздом СОГ на місце встановлено, що водій автомобіля марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , виїжджаючи з АЗС «Укрнафта» не надала переваги у русі автомобілю марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , яка рухалась в напрямку м. Львів. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_7 доставлена бригадою ШМД в Самбірську ЦРЛ з діагнозом закритий перелом кісток правого передпліччя (том 1 а.с. 136-138).

Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця дорожно-транспортної пригоди від 07 квітня 2024 року зі схемою та фототаблицею, в якому зазначено, що місцем пригоди є автодорога «Львів-Самбір-Ужгород», м. Рудки, вул. Чорновола. Зазначений протокол містить інформацію про те, що на час огляду вид дорожнього покриття - асфальтобетонне, яке сухе, чисте; шириною 8,1 м призначено для руху в двох напрямках; до проїзної частини примикають праворуч (трав`яне) та ліворуч (щебеневе) узбіччя; об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху праворуч та ліворуч - відсутні; транспортні засоби мають пошкодження: ТЗ1: пасивна руйнація всій передньої частини, розбитих передніх блок фар; ТЗ2: пасивна руйнація переднього правого крила та ходової частини. На схемі графічно відображено дорожню обстановку на місці пригоди; зокрема, місце розташування автомобіля марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 (ТЗ1) та автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 (ТЗ2) (том 1 а.с.139- 154).

Згідно висновків щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» від 07.04.2024 року № 212, 213 у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ознак сп`яніння не виявлено (том 1 а.с.155,156).

Висновками судової інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортних засобів:

- СЕ-19/114-24/9013-ІТ від 10.05.2024 року, згідно якого на момент огляду робоча гальмівна система автомобіля «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться в несправному стані по причині розгерметизації системи внаслідок від`єднання бачка з головного гальмівного циліндра. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. Виявлені несправності утворилися в результаті ДТП (том 1 а.с.177-181);

- СЕ-19/114-24/9021-ІТ від 10.05.2024 року, згідно якого на момент огляду робоча гальмівна система автомобіля автомобілем марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля знаходиться в технічно несправному стані внаслідок зміщення переднього правого колеса в напрямку спереду до заду. Виявлені несправності утворилися в результаті ДТП (том 1 а.с.184-188).

Висновком судової інженерно-транспортної експертизи із транспортно - трасологічних досліджень № СЕ-19/114-24/9026-ІТ від 16.05.2024 року, згідно якої зіткнення автомобіля «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 відбулося на смузі руху в напрямку до м. Львів, в районі початку зафіксованого сліду юзу колеса, залишеного правим бортом автомобіля «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 . В даній дорожній ситуації мало місце перехресне зіткнення транспортних засобів, і подовжені осі автомобіля «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 в початковий момент зіткнення знаходилися під кутом 85°±5°. Визначити кутове розташування поздовжених осей транспортних засобів відносно елементів дороги не виявляється можливим. (том 1 а.с.190-196).

Висновком судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/114-24/10500-ІТ від 27.05.2024 року, згідно якого водій автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 повинна була діяти згідно з технічними вимогами п.12.3 ПДР; водій автомобіля марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинна була діяти згідно з технічними вимогами п.10.2 ПДР.

У цій дорожній ситуації водій автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 з моменту виникнення небезпеки для руху не мала технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 . У діях водія автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 не вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР, яка б з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з ДТП.

У діях водія автомобіля марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 вбачається невідповідність технічним вимогам п. 10.2 ПДР, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с.198-201).

Фактичними даними, встановленими в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.04.2024 року зі схемою та з фототаблицею до нього, в ході якого ОСОБА_5 відтворила на місті механізм дорожньо-транспортної події, що сталася 07.04.2024 року. При цьому вказала на місце де вона, керуючи автомобілем марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїзжала 07.04.2024 року з території АЗС «Укрнафта» на автодорогу Львів-Самбір-Ужгород з наміром здійснити поворот ліворуч в напрямку до м. Ужгород; де зупинилась перед виїздом, подивилась ліворуч та праворуч та не виявила автомобілів, які наближалися, після чого почала рух. При цьому поняті, які почергово займали місце водія погодилися, що з даного положення автодорога «Львів-Самбір-Ужгород» переглядається в напрямку як до м. Львів та і до м. Ужгород на відстані не менше як 200 м. Далі ОСОБА_5 вказала на положення, в якому перебував автомобіль марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 в момент зіткнення, при цьому заміром було встановлено, що передня частина автомобіля на смузі руху автодороги «Львів-Самбір-Ужгород» на відстані 0,9 м від правого по напрямку до м. Львів краю проїзної частини, позначеною лінією 1.7 ПДР України. Також замірами (які проводилися тричі) встановлено, що з моменту виїзду на головну дорогу до зіткнення автомобіль-статист долав відстань 0,9 м за час: 0,95 сек.,

0,85 сек., 0,91 сек. Також ОСОБА_5 зазначила, що до зіткнення автомобіль потерпілої не бачила, а тому вказати його швидкість до зіткнення не може (том 1 а.с. 159-166).

Даний протокол слідчого експерименту суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки проведення слідчого експерименту відбувалося за згодою та за участю ОСОБА_5 якій під розписку було роз`яснено зміст її прав та обов`язків у відповідності до ст. ст. 66, 67 КПК України, і, зокрема, право відмовитися давати пояснення щодо себе, близьких родичів та членів сім`ї, що можуть стати підставою підозри, обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення (п.3) ч.1 ст.66 КПК України); жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень її прав чи недотримання вимог ч.1 ст. 240 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення ОСОБА_5 в протоколі проведення слідчого експерименту не зазначено.

Фактичними даними, встановленими в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.04.2024 року зі схемою та з фото таблицею до нього, в ході якого ОСОБА_7 відтворила на місті механізм дорожньо-транспортної події, що сталася 07.04.2024 року. При цьому ОСОБА_7 повідомила, що керуючи автомобілем марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухалась по автодорозі «Львів-Самбір-Ужгород» з

м. Самбір до м. Львів зі швидкістю 50 км/год. При наближенні до АЗС «Укрнафта», що знаходиться на виїзді з м. Рудки вона раптово виявила автомобіль, який здійснив виїзд з території АЗС з маневром повороту ліворуч на головну дорогу. Виявивши це звернула кермо дещо ліворуч та натиснула на гальма, намагаючись уникнути зіткнення, однак їй це не вдалося. Далі ОСОБА_7 вказала місце в якому відбулося зіткнення. При цьому замірами було встановлено, що місце зіткнення на смузі руху до м. Львів на відстані 11,2 м початку лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.7 ПДР України, що позначає край проїзної частини та 2,4 м від правого краю проїзної частини відносно напрямку до м. Львів. Також ОСОБА_7 вказала місце, в якому перебував керований нею автомобіль в момент виїзду на головну дорогу автомобіля марки «PEUGEOT 206». При цьому замірами встановлено, що відстань від передньої частини автомобіля-статиста до місця зіткнення становить 16,6 м, при цьому правий боковий інтервал вказаного автомобіля до правого краю проїзної частини становить 1,2 м. Також ОСОБА_7 зазначила, що через те, що пригода відбулася раптово вказати темп руху автомобіля марки «PEUGEOT 206» не може (том 1 а.с.167-174).

Висновком судово-медичної експертизи від 25 квітня 2024 року згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_7 та даних медичних документів виявлено закритий багато уламковий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням кісткових фрагментів, синець жовто-зеленого кольору на передній поверхні лівого колінного суглобу, ідентичний синець на передній поверхні лівої гомілки в нижній третині, які утворилися від дії твердих тупих предметів, можливо до виступаючих частин салону автомобіля, можливо у час і при обставинах, вказаних в постанові, по давності утворення можуть відповідати часу 07.04.2024 року і відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості по ознаці довго тривалості розладу здоров`я ( том 1 а.с.157-157).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2025 року було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_3 про надання доручення органу досудового розслідування в порядку ст. 333 КПК України, доручено СВ Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області провести слідчі (розшукові) дії, а саме огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 07 квітня 2024 року на автодорозі Львів-Самбір-Ужгород в районі автозаправної станції «Укрнафта», що за адресою: Львівська область, Самбірський район,

м. Рудки, вул. Чорновола, 36А, за участю обвинуваченої ОСОБА_5 , з метою встановлення наявності (відсутності) дорожніх знаків, зокрема інформаційно-вказівних знаків «початок населенного пункту», «кінець населенного пункту» на зазначеній ділянці дороги (том 2 а.с. 164-165).

Згідно протоколу огляду місця події від 13 листопада 2025 року на виїзді з АЗС «Укрнафта» за адресою: м. Рудки, вул. Чорновола, 36А, Самбірського району Львівської області наявний дорожній знак 2.1. ПДР «Дати дорогу»; також встановлений дорожній знак 5.49 ПДР «Початок населеного пункту «Рудки» по напрямку з м. Львів до м. Ужгород та дорожній знак 5.50 ПДР «Кінець населеного пункту» по напрямку зі сторони м. Ужгород до м. Львів (том 2 а.с.173-182).

Враховуючи місце розташування вказаних дорожніх знаків, підтверджуються показання потерпілої ОСОБА_7 , що вона рухалася за межами м. Рудки, згідно встановлених на цій ділянці дороги «Львів-Самбір-Ужгород» дорожніх знаків.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у Кримінальному процесуальному кодексі України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Суд приймає до уваги як достовірні докази висновки експертиз, зокрема, висновок судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП

№ СЕ-19/114-24/10500-ІТ від 27.05.2024 року, оскільки вони проведені компетентними спеціалістами, узгоджуються з іншими об`єктивними доказами по справі.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо визнання висновку судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/114-24/10500-ІТ від 27.05.2024 року недопустимим доказом, з огляду на таке.

Так, приписами ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Отримання доказів завжди зумовлене вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Із системного аналізу норм кримінального процесуального закону вбачається, що вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права та основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Разом з тим захисником ОСОБА_6 в клопотанні не зазначено які саме права і свободи обвинуваченої було порушено і в чому це виражалося. Сама по собі незгода з наданим експертом висновком не робить такий доказ недопустимим.

Крім того, ухвалою суду від 26 листопада 2025 року у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи у даному кримінальному провадженні відмовлено. При цьому судом зазначено, що в ході досудового слідства жодних зауважень з приводу проведення даної експертизи у сторони захисту не було, що підтверджено стороною захисту у судовому засіданні. Крім того, експерт ОСОБА_8 був допитаний в судовому засіданні 18.12.2024 року. На запитання, які виникли при дослідженні висновку експерта, учасникам провадження експертом були надані роз`яснення.

Також суд враховує, що при проведенні слідчого експерименту з ОСОБА_5 26.04.2024 року, остання підписала протокол проведення слідчого експерименту без зауважень, що обвинувачена також підтвердила в судовому засіданні.

Досліджена інженерно-транспортна експертиза від 27 травня 2024 року не викликає в інших учасників судового розгляду (крім сторони захисту) жодних сумнівів, щодо неповноти чи неясності висновків експерта. В ході судового розгляду не були встановлені додаткові обставини, які б з достовірністю вказували про інші обставини ДТП, які не були відомі слідчому при призначенні інженерно-транспортної експертизи.

Стороною захисту не подано нових належних і допустимих доказів, переконливих аргументів неправильності, недостовірності, сумнівності та неповноти висновку даної експертизи. Сама незгода з висновком експертизи не є та не може бути підставою для призначення повторної експертизи (том 2 а.с.194-195).

Таким чином, підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо визнання висновку судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/114-24/10500-ІТ від 27.05.2024 року недопустимим доказом суд не вбачає.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Беручи до уваги викладене, суд вважає безспірно встановленим те, що всі процесуальні дії по збиранню доказів по даному провадженню, які були досліджені судом, були проведені у спосіб, з дотриманням порядку і на підставах, передбачених процесуальним законом з дотриманням загальних засад кримінального провадження, які гарантують права і свободи людини та громадянина.

Показання потерпілої ОСОБА_7 стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди узгоджуються з фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця дорожно-транспортної пригоди від 07 квітня 2024 року; фактичними даними, встановленими в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.04.2024 року за її участі; висновками судової інженерно-транспортної експертизи із транспортно-трасологічних досліджень

№ СЕ-19/114-24/9026-ІТ від 16.05.2024 року та судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/114-24/10500-ІТ від 27.05.2024 року. При цьому згідно висновку № СЕ-19/114-24/9026-ІТ ОСОБА_7 , з моменту виникнення небезпеки для руху, не мала технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в її діях, як зазначив експерт не вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР, яка б з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з ДТП.

До показань обвинуваченої ОСОБА_5 суд ставиться критично з огляду на те, що вони не узгоджуються з фактичними даними, які містяться в наданих та досліджених судом доказах. Так, обвинувачена показала, що вона не могла бачити наближення автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 , але при цьому в судовому засіданні повідомила, що видимість на ділянці дороги, де відбулася пригода хороша понад 100 м. Також згідно даних, які містяться у протоколі огляду місця дорожно-транспортної пригоди від 07 квітня 2024 року підтверджується, що об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху праворуч та ліворуч - відсутні. Згідно даних, встановлених в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.04.2024 року за участі обвинуваченої, поняті, які почергово займали місце водія погодилися, що з даного положення автодорога «Львів-Самбір-Ужгород» переглядається в напрямку як до м. Львів та і до м. Ужгород на відстані не менше як 200 м.

Доводи сторони захисту щодо порушень ПДР з боку потерпілої ОСОБА_7 (стосовно швидкості руху) суд відхиляє, з огляду на таке. Як зазначено в п. 3.4. висновку судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/114-24/10500-ІТ від 27.05.2024 року враховуючи швидкість руху автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 (згідно заданих вихідних даних) 50 км/год, повний зупинний шлях автомобіля складає величину приблизно 31,2…32,3 м, в залежності від коефіцієнту зчеплення коліс з дорожнім покриттям. Відстань, на якій в момент виникнення небезпеки для руху автомобіль «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходився відносно місця зіткнення з автомобілем марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 (згідно даних слідчого експерименту з ОСОБА_9 ) становила 16,6 м. При швидкості руху автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 50 км/год його водій не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування (том 1 а.с. 200).

Допитаний судом за клопотанням сторони захисту експерт Львівського НДЕКЦ ОСОБА_8 показав, що визначити швидкість руху автомобіля «Skoda Super b» (номерний знак НОМЕР_2 ) експертним шляхом неможливо оскільки в даній ситуації відсутні сліди гальмування та інша слідова інформація. Крім того зазначив, що навіть якщо припустити, що швидкість руху даного автомобіля перевищувала 50 км/год, то це не вплинуло би на висновок, що водій ОСОБА_7 не мала технічної можливості запобігти зіткненню.

Також слід зазначити, що порушення учасником дорожнього руху правил саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє того від обов`язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки (Постанова від 10 грудня 2019 року у справі № 759/2926/16-к).

Як зазначено у постанові ВС від 19 травня 2020 року у справі № 490/10025/17 водій не вправі ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення, у тому числі й небезпеку, що виникла внаслідок порушення ПДР іншим учасником. Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

Як встановлено судом, та не спростовано учасниками провадження, на виїзді з АЗС «Укрнафта» за адресою: м. Рудки, вул. Чорновола, 36А, Самбірського району Львівської області наявний дорожній знак 2.1. ПДР «Дати дорогу».

Цей знак не визначає конкретні дії, які має вчинити водій, а лише вимагає від водія, до якого він адресований, діяти таким чином, щоб не створити перешкод для учасників руху, що мають перевагу. Вибір способу поведінки, яка дозволить виконати вимоги цього дорожнього знаку, залишаються на розсуд водія, який має взяти до уваги багато факторів, що залежать як від дорожньої обстановки, так і від технічних характеристик автомобіля, яким він керує (Постанова ВС від 19 травня 2020 року у справі № 490/10025/17).

В обставинах цієї справи у суду не викликає сумніву, що обвинувачена ОСОБА_5 усвідомлювала, що вона має діяти таким чином, щоб не створити перешкод учасникам руху, які мають перевагу. Організація дорожнього руху на виїзді з АЗС «Укрнафта» дозволяла їй не розподіляти свою увагу між різними напрямами, і зосередитися на головному факторі, який вона мала врахувати перед здійсненням маневру: на розташуванні, швидкості та інших важливих факторах руху транспортних засобів, що мали перевагу, аби переконатися, що актуальна дорожня обстановка дозволяє здійснити маневр.

Таким чином, вищезазначені досліджені судом докази у своїй сукупності дають підстави суду зробити висновок про те, що дії ОСОБА_5 , яка керувала автомобілем марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не відповідали вимогам п.1.5, п.1.10 (в частині значення терміну «дорожня обстановка»), п.п. б, д п. 2.3, п.10.2, вимогам дорожнього знаку 2.1. розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановю КМУ № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), що мало наслідком отримання водієм автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що також підтверджено висновком судово-медичної експертизи.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинувачену, потерпілу, експерта, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, дії останньої слід кваліфікувати за ч. 1

ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Не визнання обвинуваченою своєї провини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, розцінюються судом як обраний нею спосіб свого захисту з метою перешкодити встановленню істини у справі та уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 покарання суд, відповідно до вимог

ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину; обставини вчинення кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_5 судом встановлено, що їй 32 роки, розлучена (том 1 а.с.16-17), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.1 а.с.204-205), за місцем проживання характеризується позитивно (том 1 а.с.207); до народження дитини працювала в ТОВ «ДЦ Україна» (том 1 а.с.213-216), в теперішній час не працює; раніше не судима (т.1 а.с. 206), має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с.18), аліменти не отримує, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах, наданим державним виконавцем (том 1 а.с.19-20, 217-223).

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, як обставини, що впливає на призначення покарання, передбаченої ст. 66 КК України, правових позицій, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід`ємних одне від одного складових, що характеризують об`єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність.

Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід`ємними складовими щирого каяття.

Згідно усталеної практики Верховного Суду розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (Постанова ВС від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19).

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Однак, обвинувачена ОСОБА_5 не визнала усіх обставин кримінального правопорушення, лише частково визнала свою вину, частково визнала цивільний позов, даних про те, що обвинувачена висловлювала жаль з приводу скоєного правопорушення, за яке вона готова нести відповідальність, в ході судового розгляду судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачена намагалася частково відшкодувати завдані потерпілій збитки, разом з тим згідно листа АТ «Укрпошта» від 09.10.2025 року грошові перекази від 12.11.20204 року, 19.11.2024 року, від 03.12.2024 року, від 10.12.2024 року на загальну суму 20000,00 грн. ОСОБА_7 не виплачені (том 2 а.с.157).

Хоча обвинувачена ОСОБА_11 в день ДТП і просила вибачення у потерпілої

ОСОБА_7 , проте в ході судового розгляду наполягала на своїй версії, а саме на протиправній поведінці потерпілої щодо перевищення нею швидкості руху.

Враховуючи всі фактори правової поведінки обвинуваченої у сукупності, суд робить висновок, що обвинувачена ОСОБА_5 не надала критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на часткове визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття. Тобто послідовна позиція обвинуваченої під час розгляду кримінального провадження свідчить про те, що вона не усвідомила протиправності своїх дій та їх наслідків, та, відповідно, не зробила належних висновків, що не дає суду підстав вважати про наявність у неї щирого каяття.

Втім, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України суд вважає активне сприяння розкриттю злочину (про що свідчить її поведінка: залишилася на місці події та дочекалася приїзду поліції, повідомивши, що причетна до цієї ДТП; під час досудового розслідування сприяла у встановленні істини, з`являлася до слідчого для проведення слідчих дій; під час судового розгляду була присутня на кожному судовому засіданні).

Такий висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постанові ВС від 13.03.2025 року у справі № 688/2796/22.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

Судом також надана оцінка досудовій доповіді Самбірського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області від 31.10.2024 року щодо обвинуваченої ОСОБА_5 . Згідно висновку органу пробації, беручі до уваги інформацію, що характеризує ОСОБА_5 за місцем її проживання, умов її життєдіяльності, відносин у суспільстві, історію правопорушень, а також низький рівень ризику вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства (том 1 а.с.121-126).

Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості з необережною формою вини, враховуючи дані про особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, позицію потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, призначити їй покарання у вигляді штрафу в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Також враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченої до цього, враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей, що автомобіль є єдиним засобом заробітку обвинуваченої, а нею порушено вимоги декілька пунктів Правил дорожнього руху України, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом в межах санкції статті.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

У справі потерпілою ОСОБА_7 , яка визнана ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року цивільним позивачем по справі (т.1 а.с.110-111) заявлено позов про стягнення зі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» та ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди. Цивільний позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Перша», що підтверджується полісом №215302339. Згідно звіту № 1501/24 від 29.05.2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 379713,27 грн., ринкова вартість пошкодженого автомобіля становить 163375,56 грн., отже різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП становить 216337,71 грн. Оскільки гранична сума страхової виплати згідно полісу №215302339 становить

160000,00 грн., різниця між страховою виплатою і заподіяною шкодою повинна бути стягнута з ОСОБА_5 в сумі 56337,71 грн. Також з ОСОБА_5 підлягають стягненню витрати на проведення експертизи у розмірі 5000,00 грн.

Внаслідок вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, вона перебувала на лікуванні за період з 07.04.2024 року по 24.06.2024 року, витрачала грошові кошти на лікування, що підтверджується відповідними квитанціями на загальну суму 47983,57 грн., які просила стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Перша».

Також нею понесені непрямі збитки, а саме доходи, які вона могла би отримати за звичайних обставин, оскільки з 05.02.2020 року вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, є перукарем. Внаслідок перебування на лікарняному і неможливістю надавати послуги з 07.04.2024 року по 24.06.2024 року вона не мала можливості займатися підприємницькою діяльністю і не отримувала доходи за вказаний період часу. Згідно податкової декларації платника ЄПФОП за 2023 рік вона отримала дохід 132235,00 грн. (отже місячний дохід складав 11019,58 грн.), таким чином просить стягнути з ОСОБА_5 27548,95 грн. втраченого доходу.

Крім того, внаслідок ДПТ їй завдано моральної шкоди, яка полягає у завдано фізичного болю та душевних страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенням звичайного способу життя, негативним впливом на фізичний та психологічний стан її здоров`я. Таким чином, просить стягнути з ОСОБА_5 150000,00 грн. моральної шкоди (том 1 а.с.31-98).

ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі. Позицію цивільного позивача підтримав її представник адвокат ОСОБА_4 , який також пояснив, що грошові кошти в розмірі 20000,00 грн., які перераховані ОСОБА_5 потерпілою не отримані, що підтверджено листом АТ «Укрпошта».

05 листопада 2024 року стороною захисту подано відзив на позов, в якому позовні вимоги визнанні частково, а саме - моральна шкода в розмірі 50000,00 грн. як співмірну та розумну, в іншій частині просили у позові до ОСОБА_5 відмовити. В обґрунтування посилалися на ті обставини, що суду не надано висновку експерта про встановлення вартості заподіяної шкоди майну потерпілої. Наданий звіт від 29.05.2024 року не є належним доказом, оскільки особи, що його виконували не були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Оскільки даний звіт є неналежним доказом витрати на проведення експертизи у сумі 5000,00 грн. є безпідставними. Позовні вимоги до ПрАТ «Страхова компанія «Перша» вважали підставиними та такими, що підлягають до задоволення (том 1 а.с. 127-131).

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 , яка визнана ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року цивільним позивачем по справі (т.1 а.с.110-111) цивільним відповідачем по справі, цивільний позов визнала частково з посиланням на зазначені у відзиві обставини. Крім того зазначила, що в добровільному порядку потерпілій нею вже вже було перераховано 20000,00 грн., про що суду надані відповідні квитанції.

Позицію цивільної відповідачки підтримав її захисник ОСОБА_6

06 листопада 2024 року до суду надійшов відзив від представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», в якому представник просить в задоволенні позових вимог відмовити у повному обсязі. Здійснити розгляд справи без участі представника. В обґрунтування посилалися на ті обставини, що дійсно, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Перша», що підтверджується полісом № ЕР-215302339. Відповідно до даного полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 320000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - 160000,00 грн. У зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_5 відсутній вирок суду, тобто не встановлена вина водія, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» не має підстав для виплати страхового відшкодування. Щодо витрат на лікування, то ПрАТ «Страхова компанія «Перша» перевірено відповідність придбаних позивачкою лікарських засобів тим лікарським засобам, які були призначені згідно наданої виписки. Зробив аналіз наданих квитанцій (чеків) ПрАТ «Страхова компанія «Перша» здійснила розрахунок розміру страхового відшкодування який становить 42091,68 грн. (том 1 а.с.239-241).

В подальшом ухвалою суду від 04.11.2025 року задоволено клопотання представника

ПрАТ «Страхова компанія «Перша» адвоката ОСОБА_12 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (том 2 а.с.171).

Разом з тим, належним чином, повідомлена про час та місце розгляду справи (судове засідання 30.01.2026 року) представник цивільного відповідача в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Виходячи із цих законодавчих приписів у рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди (Постанова ВС від 17 серпня 2023 року справа № 715/723/21).

Правовідносини щодо права фізичної особи на відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в тому числі шкоду, заподіяну здоров`ю та моральну шкоду, а також обсяг відповідальності та коло відповідальних осіб регулюються, зокрема, правилами статей 1166, 1167, 1187, 1188, 1193 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, № 1961-IV (в редакції на час вчинення кримінального правопорушення).

Статями 1166, 1167 ЦК передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду. Юридичною підставою деліктної відповідальності є склад цивільного правопорушення, складовими елементами якого є: протиправна поведінка заподіювача шкоди (дія або бездіяльність), настання шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина заподіювача шкоди.

За положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно частин 1, 2 ст. 1188 ЦК України у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відшкодування моральної шкоди незалежно від вини у разі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, передбачено в правилами частини 2 статті 1167 ЦК.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Частиною другою статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Разом з тим у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону).

Згідно ст. 30 даного Закону позивачу, як власнику транспортного засобу відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року (справа

№ 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18) дійшла висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому відповідно до пунктів 72, 73 вказаної постанови Суду відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як встановлено судом цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Перша», що підтверджується полісом № ЕР-215302339 (том 1 а.с.87-88). Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 320000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн.

Позивачка з посиланням на звіт № 1501/24 від 29.05.2024 року (том 1 а.с.39-73), яким визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що становить 379713,27 грн., ринкова вартість пошкодженого автомобіля - 163375,56 грн., просила з урахуванням граничної суми страхової виплати, стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 56337,71 грн. та витрати на проведення даної оцінки 5000,00 грн. (том 1 а.с. 74).

Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року за клопотанням сторони захисту призначена судова автотоварознавча експертиза. При цьому суд в даній ухвалі зазначив, що наданий ОСОБА_7 звіт звіт № 1501/24 від 29.05.2024 року про оцінку не містить застереження, що суб`єкт оціночної діяльності обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (том 2 а.с.14-16).

За вказаних обставин суд визнає звіт № 1501/24 від 29.05.2024 року неналежним доказом і до уваги не приймає.

З огляду на відхилення судом звіту, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_5 вартості проведення експертизи в розмірі 5000,00 грн.

Разом з тим згідно висновку експерта ЛНДІСЕ №1572-Е від 02.09.2025 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Skoda Super b» реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка мала місце 07.04.2024 року в цінах на момент ДТП становить 538343,04 грн.; вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу в цінах на момент ДТП становить 621146,42 грн.; вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (без ПДВ) становить 202749,52 грн. Ринкова вартість транспортного засобу станом на 07.04.2024 року становить 538343,04 грн.; ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу станом на 07.04.2024 року становить 294946,14 грн.; ринкова вартість автомобіля на час проведення дослідження становить 101417,80 грн. (том 2 а.с.79-105).

Таким чином підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить 243396,90 грн. (538343,04 грн.- 294946,14 грн.= 243396,90 грн.).

Оскільки, гранична сума страхової виплати згідно полісу № ЕР-215302339 становить 160 000 грн. різниця між страховою виплатою (матеріальних збитків) і заподіяною шкодою повинна бути стягнута з ОСОБА_5 у розмірі 83396,90 грн. (243396,90 грн. - 160000,00 грн.= 83396,90 грн.).

Втім, враховуючи, що суд розглядає позов лише в межах заявлених позовних вимог з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу у розмірі 56337,71 грн.

Як вже зазначалось обов`язок щодо відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У відповідності до ч. 23. 1 ст. 23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ч. 24.1 ст. 24 Закону №1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно довідки КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» №2001 ОСОБА_7 звернулась до лікарні 07.04.2024 року, діагноз: закритий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням кісткових відламків (том 1 а.с. 90); згідно медичних висновків період непрацездатності ОСОБА_7 з 07.04.2024 року по 24.06.2024 року (том 1 а.с.91-98).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 32722, виданої відокремленим підрозділом лікарня «Святого Луки» КНП 1 територіального медичного об`єднання м. Львова, ОСОБА_7 на стаціонарному обліку з 09.04.2024 року по 12.04.2024 року з діагнозом: множинні переломи кісток передпліччя. Закритий багато уламковий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням кісткових фрагментів. 10.04.2024 року проведено операцію; отримувала протизапальну, проти набрякову терапію, антибіотикотерапію, проводились перев`язки ран (том 1 а.с 89).

Суд вважає, що на підставі, досліджених у судовому засіданні доказах позовні вимоги ОСОБА_7 щодо стягнення на її користь витрат на придбання лікарських засобів доведені дослідженими судом доданими до справи фіскальними чеками та платіжною інструкцією на суму 38700,00 грн. за набір металоконструкцій для остеосинтезу променевої кістки (т.1 а.с.75-80), які підтверджують придбання необхідних лікарських засобів для її лікування, тому її вимоги про відшкодування з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» витрат на лікування підлягають задоволенню в заявленій сумі 47983,57 грн.

З приводу доводів представника страхової компанії про те, що не підлягають стягненню витрати, які не пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою (рукавички, розчин для ін`єкцій, пластири, пакети, халат, операційне покриття та інші ліки), то суд вважає такі необґрунтованими, оскільки такі витрати пов`язані причинно-наслідковим зв`язком із наслідками завданих потерпілій тілесних ушкоджень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах ВС від 04 липня 2023 року у справі № 444/3247/21, від 13 лютого 2024 року у справі 352/2093/22.

Крім того, суд зауважує, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 465/4621/16-к для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону

№ 1961-IV, не є обов`язковим.

Також, позивачкою понесено непрямі збитки, а саме доходи, які б вона могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2

ч. 2 ст. 22 ЦК України) і моральна шкода (ст. 23 ЦК України).

Згідно податкової декларації платника ЄПФОП ОСОБА_7 отримала річний підприємницький дохід за 2023 рік у сумі 132235,00 грн., тобто місячний дохід складав 11019,58 грн. (том 1 а.с.83-86).

Згідно довідки КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» №2001 ОСОБА_7 звернулась до лікарні 07.04.2024 року, діагноз: закритий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням кісткових відламків (том 1 а.с. 90); згідно медичних висновків період непрацездатності ОСОБА_7 з 07.04.2024 року по 24.06.2024 року (том 1 а.с.91-98).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії.

Розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців (частина перша статті 1198 ЦК України).

Згідно позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я слід визначати на підставі даних податкового органу. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я слід обчислювати з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, у сумах, нарахованих до вирахування податків (частини друга та третя статті 1198 ЦК України).

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_7 перебувала на лікуванні та була непрацездатною з 07.04.2024 року по 24.06.2024 року, а її місячний дохід за 2023 рік складав 11019,58 грн. на її користь підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_5 27548,95 грн. (2,5 міс. х 11019,58 грн. = 27548,95 грн.).

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Европейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у її душевних стражданнях через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

При визначенні суми моральної шкоди суд керується постановою ВП ВС від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у якій було висловлено правову позицію, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що позивачка, яка є молодою особою, перенесла фізичний біль від завданих тілесних ушкоджень середньої тяжкості, моральні страждання, викликані безпомічністю через спричиненну травму, неможливості вести повноцінне життя у період непрацездатності, термін лікування та реабілітації, порушення звичних життєвих зв`язків, що створювало нервозність, змушувало докладати додаткові зусилля до нормалізації свого життя.

Грунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, і з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь цивільного позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 50000,00 грн., як така, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду, з оцінкою ступеня та обсягу моральних та фізичних страждань потерпілої, що відповідає характеру немайнової втрати, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, а також з огляду на дані про особу обвинуваченої, у тому числі її майновий стан. Крім того, суд вважає, що притягнення винної особи до кримінальної відповідальності є уже частковим компенсуванням моральної шкоди.

Відповідно до ст. 26-1 Закону №1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки шкода, яка заподіяна здоров`ю ОСОБА_7 , внаслідок ДТП, становить 47983,57 грн., а тому моральна шкода у розмірі 5 відсотків від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, становить 2399,18 грн., таким чином з ОСОБА_5 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, підлягає стягненню 47600,82 грн.

Також суд враховує, що ОСОБА_5 під час досудового розслідування перераховано потерпілій 1000,00 грн., що сторонами не спростовується, а тому підлягає стягненню сума 46600,82 грн.

Перерахування ОСОБА_5 позивачці грошовими переказами від 12.11.20204 року, 19.11.2024 року, від 03.12.2024 року, від 10.12.2024 року на загальну суму 20000,00 грн. суд до уваги не приймає, оскільки згідно листа АТ «Укрпошта» від 09.10.2025 року такі ОСОБА_7 не виплачені (том 2 а.с.157).

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_5 не застосовувався.

Процесуальні витрати за проведення експертиз: №СЕ-19/114-24/9013-ІТ від 10.05.2024 року в розмірі 3786,40 грн. (том 1 а.с.176); №СЕ-19/114-24/9021-ІТ від 10.05.2024 року в розмірі 3786,40 грн. (том 1 а.с.183); № СЕ-19/114-24/9026-ІТ від 16.05.2024 року в розмірі 5679,60 грн.(том 1 а.с.189); №СЕ-19/114-24/10500-ІТ від 27.05.2024 року в розмірі 3786,40 грн. (том 1 а.с.197), на підставі ст. 118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченої згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Ухвалами слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівськогої області від 09 квітня 2024 року (№452/1288/24) накладений арешт на:

- автомобіль марки ««Skoda Superb» НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного НОМЕР_3 засобу є ОСОБА_7 , та який поміщено на арешт майданчик ФОП « ОСОБА_13 », що за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки «PEUGEOT 206» НОМЕР_5, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є ОСОБА_14 та користувач ОСОБА_5 , та який поміщено на арешт майданчик ФОП « ОСОБА_13 », що за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.24-25).

Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року клопотання потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково, транспортний засіб марки Skoda Superb державний номерний знак НОМЕР_2 переданий на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_7 (том 2 а.с.152-153).

Відповідно до частини 4 статті 175 КПК України, суд скасовує арешт вказаного майна (транспортних засобів) в повному обсязі.

На підставі ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів, після набрання вироком законної сили, необхідно вирішити таким чином: транспортний засіб марки Skoda Superb державний номерний знак НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_7 - залишити володільцю; автомобіль марки «PEUGEOT 206» НОМЕР_5, який поміщено на арешт майданчик ФОП « ОСОБА_13 », що за адресою:

АДРЕСА_2 - повернути володільцю.

На підставі викладеного, керуючисьст.100, 188, 124, 368,370,373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 68000,00 (шістдесят вісім тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_7 шкоду заподіяну здоров`ю (витрати на лікування) в розмірі 47983,57 грн. (сорок сім тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн. п`ятдесят сім коп.)

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 130487,48 грн. (сто тридцять тисяч чотириста вісімдесят сім грн.. сорок вісім коп.), з яких: в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу 56337,71 грн., дохід від підприємницької діяльності, втрачений фізичною особою-підприємцем внаслідок ушкодження здоров`я в розмірі 27548,95 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди46600,82 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз в розмірі 17038,80 грн. (сімнадцять тисяч тридцять вісім грн. вісімдесят коп.).

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_11 не застосовувати.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року (№452/1288/24) на автомобіль марки ««Skoda Superb» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного НОМЕР_3 засобу є ОСОБА_7 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року (№452/1288/24) на автомобіль марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_5 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є ОСОБА_14 .

Після набрання вироком законної сили речові докази: автомобіль марки «Skoda Superb» реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_7 - залишити володільцю; автомобіль марки «PEUGEOT 206» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який поміщено на арешт майданчик ФОП « ОСОБА_13 », що за адресою: АДРЕСА_2 - повернути володільцю.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя