Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №447/74/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/156/26

Справа №447/74/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025141250000574 від 19.12.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаїв Львівської області, українки, громадянки України, одруженої, раніше не судимої, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_3

захисниці ОСОБА_5

встановив:

ОСОБА_3 , маючи на утриманні малолітню дитину, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (надалі ОСОБА І) та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (надалі ОСОБА 2), з метою заволодіння шахрайським способом бюджетними коштами у вигляді компенсаційних виплат за програмою «Муніципальна няня», у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.06.2020, отримавши від ОСОБИ 1 інформацію про механізм незаконного отримання компенсації, передала ОСОБІ 1 пакет документів (копії паспорта, свідоцтва про народження дітей та реквізити банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Приватбанк») для подальшого оформлення виплат.

ОСОБА 1, перебуваючи у змові зі своїм чоловіком ОСОБОЮ 2, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.06.2020, умисно підробила, склавши та особисто підписавши від імені ОСОБА_3 завідомо фіктивні договори № 6 та № 7 від 30.06.2020, а також у подальшому — договори № 1 та № 2 від 15.11.2021, про надання послуг догляду за дитиною, після чого передала його чоловікові для підписання. ОСОБА 2, усвідомлюючи фіктивний характер договору, власноруч підписав його та повернув ОСОБІ 1 для передачі у Відділ.

З метою створення видимості виконання умов вищевказаних договорів та отримання платіжних документів, які необхідно було подавати у Відділ як підтвердження здійснених витрат у частині випадків, ОСОБА_3 особисто, зі свого банківського рахунку, перераховувала кошти на рахунок ОСОБИ 2 за начебто надані послуги по догляду за дитиною, а в інших випадках такі платежі здійснював сам ОСОБА 2 від імені ОСОБА_3 на свій власний рахунок № НОМЕР_2 , через касу АТ «Ощадбанк» у м. Миколаїв Львівської області, отримуючи відповідні квитанції.

Надалі ОСОБА 1, використовуючи своє службове становище, забезпечувала подання до Відділу № 3 Управління соціального захисту населення Стрийської РДА вищевказаних договорів та фіктивних платіжних документів, які містили неправдиві відомості, внаслідок чого була відкрита справа №445525 та прийнято рішення про призначення компенсаційних виплат на банківський рахунок ОСОБА_3 .

У межах погодженої між учасниками схеми, спрямованої на заволодіння шахрайським способом бюджетними коштами, ОСОБА_3 у період з липня 2020 року по грудень 2022 року щомісячно отримувала компенсаційні виплати, частину з яких за попередньою домовленістю з ОСОБОЮ 1 та ОСОБОЮ 2 віддавала останнім, а решту коштів залишала собі.

Таким чином, ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБОЮ 1 та ОСОБОЮ 2, шляхом обману, заволоділа бюджетними коштами у період з липня 2020 року по грудень 2022 року на загальну суму 99 858,64 грн, чим завдала матеріальної шкоди Управлінню соціального захисту населення Стрийської РДА на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

На підставі ч. 1ст. 472 КПК України, до суду разом із обвинувальним актом, надійшла угода про визнання винуватості, укладена 08.01.2026 між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисниці ОСОБА_5 .

Обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялася та заявила клопотання про затвердження судом зазначеної угоди.

Захисниця підтримала укладену 08.01.2026 між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 , за її участі угоду про визнання винуватості та просить таку задовольнити.

Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що обвинувачена повернула потерпілому 50 670,60 грн. завданої шкоди.

На адресу суду від представника потерпілого надійшли заява, в якій просить справу слухати за відсутності уповноваженого представника. Відповіднодо заяви від 08.01.2026 представник потерпілого надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025141250000574 від 19.12.2025.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність її вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, доходить такого висновку.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, вона обґрунтовано обвинувачується в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Між прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисниці ОСОБА_5 , 08.01.2026 укладено угоду про визнання винуватості, в якій сторони узгодили покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст.190 КК України у виді штрафу у розмірі 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 грн.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Нормою абзацу 2 частини 4 статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до положень частини 5 статті 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання (частина 1 статті 475 КПК України).

Санкція ч.2 ст.190 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч.2 ст.53 КК України, за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Проаналізувавши угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисниці ОСОБА_5 , суд доходить переконання, що вона відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Суд переконався, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, така укладена добровільно, узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим Загальною частиною Кримінального кодексу України, сторони розуміють наслідки затвердження угоди, передбачені статті 473 КПК України.

Судом також взято до уваги повне та беззаперечне визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а також щире каяття та добровільне відшкодування обвинуваченою частини завданої шкоди в сумі 50 670,60 грн.

За наведених обставин у своїй сукупності, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для затвердження угоди про визнання винуватості.

З огляду на вищенаведене, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 08.01.2026 між прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисниці ОСОБА_5 , слід затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену сторонами міру покарання, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст. 53, 65 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.01.2026, укладену між прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисниці ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винною у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 6000 (шість тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 (сто дві тисячі) грн.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Львівського апеляційного суду, шляхом подання з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Миколаївський районний суд Львівської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1