Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №445/37/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/37/26

провадження № 3/445/103/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2026року суддя Золочівського районного суду Львівської області Сивак В. М. , з участю прокурора Бучко Р.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли від управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,

за адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , будучи звільненим з посади командира другого відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись суб`єктом відповідальності, відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», та примітки до статті 172-6 КУпАП, за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог абзацу 1 частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 , будучи звільненим з посади командира другого відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись суб`єктом відповідальності, відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», та примітки до статті 172-6 КУпАП, за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог абзацу 2 частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП. Постановою судді від 03.02.2026 року вищевказані матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 під час розгляду справи вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП визнав в повному обсязі. Прокурор Бучко Р.В. під час розгляду справи зазначив, що є всі підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, приходжу до такого висновку. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП особа притягається до адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. З примітки до статті 172-6 КУпАП вбачається, що суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, зі змісту статті слідує, що диспозиція вказаної норми є бланкетною, оскільки вказує склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів, правил, положень, інструкцій. Згідно ст.2 Закону України «Про запобігання корупції», відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами, що визначено як законодавство у сфері запобігання корупції. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в"-"" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Крім того, в силу приписів абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в" - "ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Згідно підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій. В силу приписів п. 3 ч. 7 ст. 45 цього Закону суб`єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному частиною четвертою статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" (крім суб`єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у пунктах 1-5 цієї частини), зобов`язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції). Дія цієї частини не поширюється на суб`єктів декларування з числа військовослужбовців, які проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів). Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 268 від 24.09.2024 року, ОСОБА_1 звільнено із посади командира другого відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Таким чином, ОСОБА_1 , як убачається із даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, лише 24.11.2025 о 11:50 год., тобто несвоєчасно та без поважних на те причин. Крім того, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік до 00:00 год. 01.04.2025. Однак, як убачається із даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, лише 24.11.2025 о 11:54 год., тобто несвоєчасно та без поважних на те причин. За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Із огляду на вищенаведене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією №34 від 02.01.2026, №35 від 02.01.2026; даними з Єдиного державного реєстру декларацій; письмовими поясненнями ОСОБА_1 . Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки він несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, лише 24.11.2025, а також декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, яку він подав лише 24.11.2025. Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Статтею 36 КУпАП передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Враховуючи характер та обставини вчинених правопорушень, особу порушника, який вперше притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини та майновий стан, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення в межах санкції, визначеної ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у виді штрафу в мінімальному розмірі та призначити остаточне стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених - у виді штрафу, який необхідно визначити в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таке покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, розмір якого згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір», становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Керуючись ст.ст. 33-35, 36, 40-1, 172-6, 280, 283, 284, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, та застосувати до нього стягнення, на підставі ст. 36 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя:В. М. Сивак