Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №387/106/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/106/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/117/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026121220000009 від 18.01.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, курсант 5 навчального взоду 3 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 , освіта середня, не одружений, утриманців не має, раніше не судимий

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинив умисне легке тілесне ушкодження за таких обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та ч. 4 цієї статі сім`я створюється , підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, в заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Чинним сімейним законодавством визначено немайнові права членів подружжя зокрема ст. 51 Сімейного кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Статтею 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен із подружжя має право на особисту недоторканність. Примушування до припинення шлюбних відносин примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку з допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Положеннями п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильство» визначено поняття психологічного насильства - формі домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі що третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані ні обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно із ст. 1 ЗУ від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім?ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні. Як наголошується у Стамбульській конвенції (ст. 2), її положення застосовуються до всіх форм насильства щодо жінок, у тому числі до домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2021 року по теперішній час періодично проживали однією сім`єю та при цьому не були одруженими, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах за адресою АДРЕСА_1 . Однак, ігноруючи загальноприйняті норми сімейного побуту, 16.01.2026 близько 23 години 00 хвилин (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 знаходячись на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння фізичних страждань своїй колишній співмешканці ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання негативних наслідків, умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, вчинив відносно останньої дії домашнього насильства фізичного характеру, що супроводжувалось у словесних образах потерпілої нецензурними словами, вчинення інших діянь, а саме наніс один удар кулаком правої руки по обличчю потерпілої ОСОБА_4 , а саме брови справа, після чого почав душити останню двома руками спереду, та наніс один удар ліктем правої руки на відмах по обличчю потерпілої, в результаті чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді гематоми в області обох очей, садна в області шиї справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень .

Частиною 2 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Від прокурора Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи беззаперечне визнання вини підозрюваним ОСОБА_3 , відсутність заперечень щодо встановлених досудовим розслідуванням обставин та згоди обвинуваченого і потерпілої на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового розгляду, відповідно до положень ст. 381, ст. 382 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників у порядку ч. 2 ст. 302 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 , захист якого здійснював захисник - адвокат ОСОБА_6 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззастережно визнає у повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені у повному обсязі.

Також у вказаній заяві ОСОБА_3 , зазначив, що йому роз`яснено та зрозумілий зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, у заяві ОСОБА_3 , вказав, що він згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, добровільно та беззаперечно визнає вину та надає згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII та те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, враховуючи заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого та клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

У відповідності до частини 2 ст.382 КПК України у вироці суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 , в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені у повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 , кримінального проступку. Дії ОСОБА_3 , мають правильну правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 125 КК України, як спричинення легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу винного. Також з наявних матеріалів кримінального провадження у ОСОБА_3 , немає на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку у лікарів-наркологів чи психіатрів, курсант 5 навчального взоду 3 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 .

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Отже, суд враховує, що ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку та дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів визначити згідно зі ст.100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.

Керуючись ст. 374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: медична карта амбулаторного хворого на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка передана під відповідальне зберігання ОСОБА_4 , - залишити у ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_8