Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №343/55/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/55/26

Провадження №: 2/343/279/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Креховецька Н.М., 14.01.2026 звернувшись в Долинський районний суд Івано-Франківської області із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, просить ухвалити рішення, яким:

розірвати шлюб між, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 04 червня 2024 року зареєстрований у Виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Львівської області області, актовий запис №72;

судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 04 червня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Львівської області.

Задовго до шлюбу сторони перебували у стосунках і в них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Однак своє батьківство щодо дітей відповідач визнав, зі слів позивачки, тільки стосовно трьох наймолодших дітей, зокрема: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відносно решти дітей, зі слів позивачки, діти записані по батькові відповідно до вимог частий 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Певний період часу після того, як позивачка з відповідачем зареєстрували шлюб, їхнє спільне подружнє життя складалося добре, оскільки у них є спільні діти. Між ними було взаєморозуміння.

Однак, з часом між ними все частіше й частіше стали виникати суперечки. Вони перестали розуміти один одного. Відповідач знайшов іншу жінку, з якою зараз перебуває у стосунках, що завдає їй моральних страждань.

Відтак, спільне з відповідачем подружнє життя є неможливим, оскільки вони вже понад рік не проживають разом. Відповідач проживає фактично з іншою жінкою, а позивачка з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактично шлюбні відносини між ними припинені вже понад рік, спільне господарство не ведуть, шлюб існує лише формально.

Розлади в сім`ї носять стійкий та тривалий характер, а саме більше року. Вони з відповідачем проживають окремо, спільного побуту не ведуть та не вважають себе подружжям. Відповідно примирення між ними неможливе.

До подання позову про розірвання шлюбу позивачка вживала заходів щодо примирення з відповідачем, однак це не дало жодного результату. Тому, позивачка змушена звернутися до суду із цією позовною заявою.

Подальше спільне життя позивачки з відповідачем, як подружнє та збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам (а.с.1-6).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 цивільна справа № 343/55/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.32).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/55/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено підготовче судове засідання на 04 лютого 2026 року (а.с.34).

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому Законом порядку.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Креховецька Н.М. (ордер серії АТ №1124700 від 08.01.2026 а.с.28), в підготовчому судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції, позов підтримала, просила його задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, а також просила, у зв`язку з визнанням позову відповідачем ОСОБА_2 , прийняти рішення у підготовчому судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання на виклик не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про час, день та місце його проведення був належним чином повідомлений судом шляхом надсилання рекомендованої кореспонденції за адресою його проживання – АДРЕСА_1 (а.с.41), яка повернулася з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 39-40), що, виходячи з позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 18.01.2023 у справі № 947/15524/20, дає підстави вважати, що судова повістка вручена. Також дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія". 02.02.2026 на електронну адресу суду ОСОБА_2 скерував заяву, згідно з якою вказав, що згідний на розірвання шлюбу, просив розгляд справи проводити у його відсутності, оскільки перебуває на лікуванні в Івано-Франківську (а.с.42).

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що визнання позову відповідачем не суперечать Закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Cуд, заслухавши пояснення представника позивачки, взявши до уваги заяву відповідача про визнання позову, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в підготовчому судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Ч.3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.

У відповідності до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

ОСОБА_9 свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 04.06.2024 (а.с.14) свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04 червня 2024 року був укладений шлюб, зареєстрований у Виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Львівської області, актовий запис №72. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка " ОСОБА_10 ", дружини " ОСОБА_11 ".

Від спільного проживання у сторін по справі народилося, згідно долучених копій свідоцтв про народження, троє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася ОСОБА_6 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 08.06.2024 а.с.21), ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_7 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 08.06.2024 а.с.23), ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_8 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 08.06.2024 а.с.25), які проживають з позивачкою по справі, про що свідчать відповідні витяги з реєстру територіальної громади (а.с. 22, 24, 26).

Спору щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей не заявлено, а тому дане питання судом не вирішується.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, що привело до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї.

Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, проживають окремо, їх сім`я розпалася. Відповідач також погодився на розірвання шлюбу, на підтвердження чого долучив відповідну заяву.

Ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України).

Ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.

З огляду на те, що сторони наполягають на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Вирішуючи вимогу позивачки про визначення місця проживання малолітніх дітей після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №200/952/18 від 15 січня 2020 року.

Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами по справі.

Відповідно до положень ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.

Суд, враховуючи вік малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , те, що діти фактично проживають разом з мамою, позивачкою по справі ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що після розірвання шлюбу малолітніх дітей сторін по справі слід залишити із позивачкою.

Беручи до уваги волевиявлення позивачки щодо розірвання шлюбу та визнання позову відповідачем, а також те, що внаслідок розірвання шлюбу права сторін по справі та їх дітей порушені не будуть, суд вважає за доцільне заяву про розірвання шлюбу задоволити, шлюб між сторонами розірвати.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що позивачка по справі ОСОБА_1 в судовому засіданні просила не стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати, що є її правом.

На підставі викладеного, ст. ст. 24,56, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 141, 200, 206, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 червня 2024 року у Виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Львівської області області, актовий запис №72- розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш