Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №206/5834/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/5834/25

Провадження 2/206/355/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого-судді Плінської А.В.

за участю секретаря Габісонії Л.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2515-1750-1 від 18.11.2023, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. відповідачу. В свою чергу відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 25940,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 2000,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за період з 18.11.2023 по 17.11.2024 року 23940,00 грн. Просить суд стягнути з відповідача вказану вище заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою від 26 листопада 2025 року відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 грудня 2025 року представник відповідача Черкавський Ю.С. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що не згоден із розміром нарахованих позивачем відсотків, оскільки із набранням чинності 24 грудня 2023 року Закону України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» відсотки за кредитним договором повинні були бути нараховані за період: з 19.11.22 року по 24.12.2023 року за ставкою 3,5%, з 25.12.2023 року по 22.04.2024 року за ставкою 2,5%, з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року за ставкою 1,5%, з 21.08.2024 року по 17.11.2024 року за ставкою 1%. В свою чергу позивач не привів свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін та здійснив нарахування відсотків за вказані періоди лише виходячи з процентної ставки погодженої умовами кредитного договору в розмірі 3,5%. Крім того, розмір нарахованих відсотків перевищує більш ніж в 6,5 разів розмір основної заборгованості, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику. З огляду на викладене, просив зменшити відсотки з урахуванням принципів справедливості та співмірності до 4000,00 грн. Що стосується витрат на правничу допомогу, то вважав, що наявні підстави для їх зменшення через те, що їх розмір не відповідає фактичним послугам, які були надані та які стосуються розгляду справи. У випадку задоволення чи часткового задоволення позовних вимог просив їх зменшити до 1000,00 грн.

18.12.2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив у якій зазначив, що відсотки відповідачу були нараховані згідно умов укладеного кредитного договору в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Прийняття 22.11.2023 року Закону України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не може бути підставою для здійснення розрахунку денної процентної ставки з урахуванням його вимог, оскільки зміни до кредитного договору, що був укладений з відповідачем не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались). Денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору. Що стосується витрат на правничу допомогу, то вважав їх обґрунтованими та співмірними наданим послугам. Наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині розміру тіла кредиту у розмірі 2000,00 грн. та відсотків у розмірі 4000,00 грн. При ухваленні рішення просив врахувати доводи, викладені у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що до яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єкту електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України Про електронну комерцію).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно – телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України Про електронну комерцію передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України Про електронний цифровий підпис.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Як встановлено судом, між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2515-1750-1від18.11.2023 року. Згідно з умовами договору розмір кредиту складає 2000,00 грн., загальний строк кредиту 365 днів, процента ставка за користування кредитом 3,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір № 2515-1750-1 від 18.11.2023 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 215270 направлявся відповідачу 18.11.2023 о 16:55:14 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 якийзазначений у кредитному договорі та ІТС.

Кредитний договір № 2515-1750-1 від 18.11.2023 був підписаний відповідачем, 18.11.2023 року о 16:55:24 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 215270 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https:procent.com.ua.

Кредитні кошти були відправлені відповідачу 18.11.2023 на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ "КБ «ПриватБАНК", яка була вказана відповідачем у кредитному договорі.

Відповідач жодним чином не заперечував факт отримання ним в борг коштів та факт укладення договору.

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що вказаний кредитний договір було підписано позичальником ОСОБА_2 за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, який було надіслано кредитором на номер телефону, зазначений НОМЕР_1 .

Доказів повернення тіла кредиту у повному обсязі матеріали справи не містять, взяті на себе зобов`язання за договором відповідач не виконав, а отже суд дійшов висновку, що сума у розмірі 2000,00 грн. заборгованість за кредитом підлягає стягненню з відповідача.

Щодо правомірності нарахування позивачем процентів, за договором кредиту суд звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що згідно п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних), тобто сторонами було узгоджена процентна ставка.

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення заборгованість за відсотками.

Однак, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема ,ст.8 Закону України№1734-VIIIвід 15листопада 2016року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, відповідно до положень ч.7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX продовження строку користування кредитом може здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Виходячи з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

При цьому, згідно п. 4, надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (п. 3 - це банки), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1 %.

При цьому, позивач, як надавач фінансових послуг, був зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Починаючи з 25.12.2023 року протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про ще менший розмір відсотків.

Таким чином, визначена в кредитному договорі процентна ставка за період з 19.11.2023 року до 24.12.2023 року на рівні 3,5 % узгоджується з нормами діючого на той час законодавства, а тому розмір заборгованості за цей період складає 2520,00 грн. (2000 грн. * 3,5% * 36днів)

За період з 25.12.2023 року по 22.04.2024 року (120 днів) позивач має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за ставкою 2,5 %, а тому розмір заборгованості за відсотками за цей період складає 6000 грн. (2000 грн. * 2,5% * 120 днів).

За період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року (120 днів) позивач має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за ставкою 1,5 %, а тому розмір заборгованості за відсотками за цей період складає 3600 грн. (2000 грн. * 1,5% * 120днів).

За період з 21.08.2024 року по 17.11.2024 року (90днів) позивач має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за ставкою 1 %, а тому розмір заборгованості за відсотками за цейперіодскладає 1800 грн. (2000 грн. * 1% * 90 днів).

Таким чином розмір кредитної заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 18.11.2023 року по 17.11.2024 року з урахуванням змін у Законі України «Про споживче кредитування» складає 13920,00 грн. (2520,00 + 6000 +3600+1800), а тому і саме ця сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню.

При цьому,підстав для зменшення розміру заборгованості за відсотками до 4000,00 грн. суд не вбачає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1477,67 грн. (61%).

При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує наступне.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дослідивши надані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, заперечення відповідача,часткове задоволення позову, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 4000 грн.

Керуючись ст.ст.141,280-282,284,288 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором у розмірі 15920,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. та витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 1477,67 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

На рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Плінська А.В.