Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №380/10848/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Чаплик І.Д.

03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10848/25 пров. № А/857/45484/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 380/10848/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Самбірський радіозавод “СИГНАЛ” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

29.05.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Самбірський радіозавод “СИГНАЛ” (далі – ТОВ “Самбірський радіозавод “СИГНАЛ”) звернувся з позовом до Львівської митниці, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 15.05.2025р. № UA2090002025166, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України в розмірі 121 155,17 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 30 288,79 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомленням-рішення Львівської митниці від 15.05.2025р. № UA2090002025165, яким збільшено суму грошового зобов`язання мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 605 775,85 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ “Самбірський радіозавод “СИГНАЛ” подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

28.03.2025р. наказом Львівської митниці №118 та на підставі п.7 ч.1 ст.336, п.2 ч.3 ст.345, п.2 ч.2 ст.351, п.п.1 п.912 та з урахуванням п.934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями, далі також – МК України), у зв`язку з надходженням від уповноваженого органу іноземної держави документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, Львівська митниця здійснила документальну невиїзну перевірку дотримання ТзОВ “Самбірський радіозавод “СИГНАЛ” (ЄДРПОУ 37752996), адреса: 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Виговського, буд.7) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 11.08.2020 №UA209140/2020/071672, від 16.10.2020 №UA209140/2020/096419, від 09.02.2021 №UA209140/2021/010794, від 20.03.2021 №UA209140/2021/026010, від 21.08.2021 №UA209140/2021/085423, від 15.11.2021 №UA209140/2021/117682, від 01.08.2022 №UA209140/2022/075484, від 15.08.2022 №UA209140/2022/082429, від 01.09.2022 №UA209140/2022/090104, від 17.09.2022 №UA209140/2022/096829, від 23.09.2022 №UA209140/2022/099389, від 23.09.2022 №UA209140/2022/099534, від 24.09.2022 №UA209140/2022/097567, від 25.09.2022 №UA209140/2022/099685, від 02.10.2022 №UA209140/2022/103843, від 06.10.2022 №22UA209140105127U6, від 12.10.2022 №22UA209140107690U8, від 08.11.2022 №UA209230/2022/006209, від 02.05.2023 №23UA209170033860U9.

25.04.2025р. за результатами перевірки складено Акт №64/25/7.4 19/37752996 (далі – Акт перевірки), за висновками якого при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 11.08.2020 №UA209140/2020/071672, від 16.10.2020 №UA209140/2020/096419, від 09.02.2021 №UA209140/2021/010794, від 20.03.2021 №UA209140/2021/026010, від 21.08.2021 №UA209140/2021/085423, від 15.11.2021 №UA209140/2021/117682, від 01.08.2022 №UA209140/2022/075484, від 15.08.2022 №UA209140/2022/082429, від 01.09.2022 №UA209140/2022/090104, від 17.09.2022 №UA209140/2022/096829, від 23.09.2022 №UA209140/2022/099389, від 23.09.2022 №UA209140/2022/099534, від 24.09.2022 №UA209140/2022/097567, від 25.09.2022 №UA209140/2022/099685, від 02.10.2022 №UA209140/2022/103843, від 06.10.2022 №22UA209140105127U6, від 12.10.2022 №22UA209140107690U8, від 08.11.2022 №UA209230/2022/006209, від 02.05.2023 №23UA209170033860U9 встановлено, що товари, зазначені в Додатку №1, який є невід`ємною частиною акта перевірки, декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом ,,410” і, як наслідок, з нарахуванням ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст.15 Доповнення I “Підтвердження походження” до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Підстава – надані під час митного оформлення товарів, вказаних в Додатку №1, який є невід`ємною частиною акта перевірки, сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AR 0456659 від 10.08.2020, №PL/MF/AR 0412875 від 20.08.2021, №PL/MF/AS 0232432 від 04.11.2022, №PL/MF/AR 0161257 від 10.11.2021, №PL/MF/AR0456552 від №PL/MF/AS0422249 №PL/MF/AS0422299 №PL/MF/AS0232404 №PL/MF/AS0422283 №PL/MF/AS0422276 №PL/MF/AS0232407 від 13.10.2020, 15.09.2022, 16.09.2022, 22.09.2022. 29.08.2022, 11.08.2022, 27.09.2022, №PL/MF/AR0406612 №PL/MF/AS0232401 №PL/MF/AS0232402 №PL/MF/AR0406645 №PL/MF/AS0422270 №PL/MF/AS0232410 №PL/MF/AT0044362 від 08.02.2021, 16.09.2022, 20.09.2022, 18.03.2021, 28.07.2022, 28.09.2022. 15.03.2023, №PL/MF/AT0044405 від 28.04.2023, які зазначені у графі 44 митних декларацій, під кодом « 0954» – “сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1”. Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даних сертифікатах з перевезення товару EUR.1, наданих експортером Fabryka Zarowek «HELIOS» Sp.z.o.o. (40-224 Katowice, ul.1Maja 11/13, POLAND).

Відповідно до Додатку ІІІа до Доповнення І «Зразок та застосування сертифіката з перевезення товару EUR.1» до Регіональної конвенції у графі 14 «Результат перевірки» сертифіката з перевезення товару EUR.1 зазначається результат проведеної перевірки, що здійснюється шляхом проставлення відмітки у відповідному полі цієї графи, зазначення дати та місця, засвідчення вчинених відміток і записів підписом посадової особи та відбитком печатки уповноваженого органу країни експорту, що здійснював перевірку.

Керуючись ст.32 Доповнення I ,,Підтвердження походження” до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0456659 від 10.08.2020, №PL/MF/AR0412875 від 20.08.2021, №PL/MF/AS0232432 від 04.11.2022, №PL/MF/AR0161257 від 10.11.2021, №PL/MF/AR0456552 від 13.10.2020, №PL/MF/AR0406612 від 08.02.2021, №PL/MF/AS0422249 від 15.09.2022, №PL/MF/AS0232401 від 16.09.2022, №PL/MF/AS0422299 від 16.09.2022, №PL/MF/AS0232402 від 20.09.2022, №PL/MF/AS0232404 від 22.09.2022, №PL/MF/AR0406645 від 18.03.2021, №PL/MF/AS0422283 від 29.08.2022, №PL/MF/AS0422270 від 28.07.2022, №PL/MF/AS0422276 від 11.08.2022, №PL/MF/AS0232410 від 28.09.2022. №PL/MF/AS0232407 від 27.09.2022, №PL/MF/AT0044362 від 15.03.2023, №PL/MF/AT0044405 від 28.04.2023.

Державна митна служба України листами №15/15-03-01/7.4/3374 від 23.09.2022р., №15/15-03-01/7.4/4123 від 10.11.2022р., №15/15-03-01/7.4/4604 від 06.10.2023р., №15-02/15-03-01/7.4/4649 від 12.10.2023р., №15/15-03-01/7/5116 від 26.09.2024р. проінформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща, надану листами №2401-ІОА.4331.146.2021.JP від 29.08.2022р., №2401-ІОА.4331.15.2022.JP від 12.10.2022р., №2401 ІОА.4331.38.2022.JP від 07.09.2023р., №2401-ІОА.4331.46.2022.JP від 06.10.2023р., від 27.08.2024р. №2401-ІОА.4331.129.2023.JP з результатами перевірки зазначених вище сертифікатів з перевезення товару EUR.1, в яких зазначено, що “експортер товару не надав жодних доказів або документів, які дозволяли б застосовувавти преференції (які підтверджували б преференційне походження товару).

У зв`язку з цим товари/продукція, на які поширюються вищезазначені сертифікати перевезення EUR.1 не підпадають під дію преференційного режиму відповідно до положень (регламентів) Додатка І “Визначення поняття “походження продукції” та методи адміністративного співробітництва відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження” в рамках Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони”.

Враховуючи, що для вищезазначених товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікатах з перевезення товару форми EUR.1, відповідно до інформації, наданої уповноваженим органом Республіки Польща, виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди застосовано протиправно.

В ході перевірки митних оформлень ТзОВ “Самбірський радіозавод “Сигнал” товарів за митними деклараціями, зазначеними в ч.1 акта перевірки та додатку №1, який є його невід`ємною частиною, внаслідок безпідставного застосування преференції за кодом ,,410”, у зв`язку з інформацією наданою уповноваженим органом Республіки Польща листами №2401-ІОА.4331.146.2021.JP від 29.08.2022р., №2401-ІОА.4331.15.2022.JP від 12.10.2022р., №2401-ІОА.4331.38.2022.JP від 07.09.2023р., №2401-ІОА.4331.46.2022.JP від 06.10.2023р., №2401-ІОА.4331.129.2023.JP від 27.08.2024р. про непідтвердження їх преференційного походження, встановлено порушення вимог ст.15 Доповнення I до Регіональної конвенції, ч.1 ст.257, ст.280 Митного кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 605 775, 85 грн., а також порушення п.п.в) п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 121 155,17 грн.

На підставі висновків акта перевірки Львівська митниця прийняла податкові повідомлення-рішення від 15.05.2025р.:

- № UA2090002025166, яким збільшено суму грошового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України в розмірі 121 155,17 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 30 288,79 грн.;

- № UA2090002025165, яким збільшено суму грошового зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 605 775,85 грн.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст.276 МК України, платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

ч.1 ст. 277 МК України передбачено, що об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Отже, аналіз наведених норм права дають підстави для висновків, що платники податків, визначені ст.272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до ч.1 ст.277 Кодексу) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Згідно ч.1 ст.280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

ч.3-ч.4 ст.280 МК України передбачено, що ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Відповідно до ч.5 ст.280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Із змісту ч.1-ч.3, ч.6 ст.36 МК України видно, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

ст.43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

ст. 44 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.

Згідно ч.1-ч.2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

ст.45 МК передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

Таким чином, з огляду на наведені норми, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару митний орган мав право звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України “Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження” №2187-VIII від 08.11.201 р. Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції.

ч.1 ст.15 Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження ЕUR-МЕD), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Регіональною конвенцією передбачено можливість проведення перевірок митними органами країни-експортера у наступних випадках: при видачі сертифіката EUR.1; у подальшому - у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR.MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у п.2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню (стаття 7 розділу 2 Доповнення 1).

Законом України “Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони” від 16.09.2014р. №1678-VII ратифіковано Угоду.

ст.26 глави 1 розділу Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва).

Згідно ч.1 ст.2 розділу 2 Протоколу І з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

ч.1 ст.16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікату з перевезення товару EUR.1; у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 передбачена ст.17 Протоколу 1, згідно якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, п.1-п.6 ст. 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Відповідно до ст.28 Протоколу І, до складу документації, зазначеної в ст.17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

ст.33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень п.1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п.2 ст.33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п.3 ст.33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (п. 5 ст.33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п.6 ст.33 Протоколу I).

Системний аналіз вказаних норм дають підстави для висновків, що митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Митному органу не надається повноважень, права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку. Вказаний алгоритм дій контролюючого органу не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару.

У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган повинен, за відсутності виняткових обставин, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі №460/8509/21, від 31 липня 2024 року у справі №260/6407/21.

В п.54.1 ст.54 ПК України видно, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно пп.54.4 ст.54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

ч.1 ст.289 МК України встановлено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Із змісту наявних в матеріалах справи письмових доказів видно, що ТОВ “Самбірський радіозавод “СИГНАЛ” ввезено товар за митними деклараціями від 11.08.2020 №UA209140/2020/071672, від 16.10.2020 №UA209140/2020/096419, від 09.02.2021 №UA209140/2021/010794, від 20.03.2021 №UA209140/2021/026010, від 21.08.2021 №UA209140/2021/085423, від 15.11.2021 №UA209140/2021/117682, від 01.08.2022 №UA209140/2022/075484, від 15.08.2022 №UA209140/2022/082429, від 01.09.2022 №UA209140/2022/090104, від 17.09.2022 №UA209140/2022/096829, від 23.09.2022 №UA209140/2022/099389, від 23.09.2022 №UA209140/2022/099534, від 24.09.2022 №UA209140/2022/097567, від 25.09.2022 №UA209140/2022/099685, від 02.10.2022 №UA209140/2022/103843, від 06.10.2022 №22UA209140105127U6, від 12.10.2022 №22UA209140107690U8, від 08.11.2022 №UA209230/2022/006209, від 02.05.2023 №23UA209170033860U9 із застосуванням тарифних преференцій зі сплати ввізного мита на підставі сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, наданими експортером Fabryka Zarowek «HELIOS» Sp.z.o.o. (40-224 Katowice, ul.1Maja 11/13, POLAND). Товари декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом ,,410” і, як наслідок, з нарахуванням ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст.15 Доповнення I “Підтвердження походження” до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Зокрема, позивачем до графи 44 вищевказаних митних декларацій під кодом « 0954» внесено “сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1”, в яких зазначено, що товари Європейського преференційного походження.

Крім того: до графи 44 митних декларацій від 11.08.2020 №UA209140/2020/071672, від 20.03.2021 №UA209140/2021/026010 під кодом « 0380» внесено реквізити рахунків фактур, в яких зазначено –“kraj pochodzenia” (країна походження) “Polska (PL), Niemcy (DE”, до графи 44 митних декларацій від 16.10.2020 №UA209140/2020/096419 від 09.02.2021 №UA209140/2021/010794, від 21.08.2021 №UA209140/2021/085423 під кодом « 0271» внесено інформацію про пакувальні листи до рахунікв-фактур, в яких зазначено –“kraj pochodzenia” (країна походження) “Polska (PL), до графи 44 митних декларацій від 17.09.2022 №UA209140/2022/096829, від 23.09.2022 №UA209140/2022/099389, від 24.09.2022 №UA209140/2022/097567, від 25.09.2022 №UA209140/2022/099685, від 02.10.2022 №UA209140/2022/103843, від 06.10.2022 №22UA209140105127U6 під кодом « 0271» внесено інформацію про пакувальні листи до рахунікв-фактур, в яких зазначено –“kraj pochodzenia” (країна походження) “Wegry” (Угорщина), до графи 44 митних декларацій від 01.08.2022 №UA209140/2022/075484, від 01.09.2022 №UA209140/2022/090104 під кодом « 0271» внесено інформацію про пакувальні листи до рахунікв-фактур, в яких зазначено –“kraj pochodzenia” (країна походження) (Francja/Франція), (Polska/Польща), до графи 44 митної декларації від 15.11.2021 №UA209140/2021/117682 під кодом « 0271» внесено інформацію про пакувальний лист до рахуну-фактури, в якому зазначено – “kraj pochodzenia” (країна походження) (NIEMCY/GERMANY), (Polska/Poland), до графи 44 митної декларації від 15.08.2022 №UA209140/2022/082429 під кодом « 0271» внесено інформацію про пакувальний лист до рахуніку-фактури, в якому зазначено –“kraj pochodzenia” (країна походження) (Francja/Франція), (Holandia/ Нідерланди), до графи 44 митних декларацій від 12.10.2022 №22UA209140107690U8, від 08.11.2022 №UA209230/2022/006209, від 02.05.2023 №23UA209170033860U9 під кодом « 0271» внесено інформацію про пакувальні листи до рахунікв-фактур та вказано їх під кодом « 0862», в яких зазначено –“kraj pochodzenia” (країна походження) (Wegry, Chiny, Hungary,Germany), до графи 44 митної декларації від 23.09.2022 №UA209140/2022/099534 під кодом « 0271» внесено інформацію про пакувальний лист до рахунку-фактури, в якому зазначено –“kraj pochodzenia” (країна походження) (Wegry /Угорщина, Chiny/Китай) та під кодом « 0861» внесено реквізити сертифіката про походження товару №C2261201266X0118 від 26.08.2022.

Водночас, за отриманою інформацією від уповноваженого органу Республіки Польща, надану листами №2401-ІОА.4331.146.2021.JP від 29.08.2022, №2401-ІОА.4331.15.2022.JP від 12.10.2022, №2401 ІОА.4331.38.2022.JP від 07.09.2023, №2401-ІОА.4331.46.2022.JP від 06.10.2023, від 27.08.2024 №2401-ІОА.4331.129.2023.JP з результатами перевірки вказаних позивачем при розмитненні сертифікатів з перевезення товару EUR.1, експортер товару не надав жодних доказів або документів, які дозволяли б застосовувати преференції (які підтверджували б преференційне походження товару). У зазначених листах також вказано, що докази походження вірні та справжні. Сертифікати перевезення товару EUR.1 були видані Управлінням (Службою) митного та податкового контролю в м.Катовіце (Славкув), печатки у графі 11 також є справжніми, достовірними. Також є сертифікати, які включають в себе товари, які можуть бути зазначені як похідні у ЄС, так само як і непохідні товари.

За результатами оцінки викладеної у цих листах інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів, придбаних позивачем у відповідних нерезидентів, відповідач вважав, що компетентними органами Республіки Польща листами, направлено результати процесу перевірок сертифікатів з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, і письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ “Самбірський радіозавод “СИГНАЛ”, не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення і щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди.

Тобто, уповноваженим органом Республіки Польща підтверджено автентичність самих документів, однак товар не має підтвердженого преференційного походження з Європейського Союзу відповідно до Додатка І «Визначення поняття походження продукцій» та методів адміністративного співробітництва відповідно до Регіональної конвенції.

У спірних правовідносинах компанія-експортер не змогла підтвердити перед уповноваженим органом країни-експортера походження товару.

Отже, в даному випадку, оскільки експортером не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікаті відповідно до Угоди, відповідно товар не може вважатися таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягає митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.

У даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.

У спірних правовідносинах обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Таким чином, оскільки відомості про опис товару, країну походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів заповнюються у митній декларації декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.

Враховуючи вищезазначене, оскільки товариством самостійно у митних деклараціях зазначено код пільги “ 410” (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), водночас, сертифікатами з перевезення товару EUR.1 країна походження товару не підтверджена, як наслідок, позивач не має права на застосування преференційного режиму і повинен при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару, що було вже предметом оцінки в постановах Верховного Суду.

Так, за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові №260/4347/20 від 26.04.2023р. країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 1 березня 2021 року у справі №240/7093/19, від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20 та від 05 червня 2024 року у справі №380/2397/22 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Необхідно зазначити й те, що апелянтом не наведено обґрунтованих та підтверджених належними доказами про те, що інформація, зазначена у відповідних листах компетентних органів Республіки Польща щодо результатів перевірок декларацій та сертифікатів з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, що надавались позивачем, в тому числі для митного оформлення товарів, є недостовірною, або такою, що сформована відповідними органами з порушенням вимог законодавства.

Отже, Львівська митниця обгрунтовано прийняла оскаржені податкові повідомлення-рішення про донарахування ТзОВ “Самбірський радіозавод “СИГНАЛ” грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість. Оскільки під час здійснення перевірки, компетентним органом Польщі за результатом процесу перевірки сертифікатів з перевезення повідомлено митні органи України, що після проведення відповідних перевірок встановлено справжність ( автентичність) сертифікатів, однак, не вдалось отримати докази преференційного походження товарів у сертифікатах з перевезення товарів, недоцільним є застосування тарифних преференцій до відповідних товарів як це передбачено Угодою між ЄС та Україною.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Львівської митниці діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал" – залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 380/10848/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель