Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №380/14604/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14604/24 пров. № А/857/52889/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді- Ніколіна В.В.,

суддів- Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 380/14604/24 (суддя Кисильова О.Й., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в липні 2024 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.05.2024 № 134650031610 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким призначити позивачу пенсію за вислугу років (працівник прокуратури).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач за наслідками розгляду заяви від 23.05.2024 та долучених документів про призначення пенсії за вислугу років (працівник прокуратури) на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», 31.05.2024 прийняв рішення № 134650031610 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного стажу за вислугу років – 25 років для призначення пенсії за вказаною нормою Закону. До стажу за вислугу років Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не зарахувало позивачу період навчання, оскільки форма навчання заочна, період роботи з 10.02.1998 до 15.04.2003 на посадах державної служби, та період роботи з 20.05.2012 до 10.06.2012 на посаді помічника прокурора Залізничного району м. Львова, зазначивши, що станом на день подачі заяви до органу Пенсійного фонду, згідно з поданими документами, вислуга років, що дає позивачу право на пенсію відповідно до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, становить 21 рік та 18 днів на прокурорських посадах, при загальному стажі 25 років 09 місяців 17 днів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 до участі у справі в якості другого відповідача залучене Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.05.2024 № 134650031610 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 23.05.2024 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 10.02.1998 до 15.04.2003 у прокуратурі Львівської області на посадах інспектора, старшого інспектора прокуратури, завідувача підрозділу з обліку і доставки документів та начальника секретаріату (5 років 2 місяці), період роботи з 20.05.2012 до 10.06.2012 на посаді помічника прокурора (21 день), з урахуванням стажу роботи на посадах прокурорів (21 рік 00 місяців 18 днів). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв`язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України», який набрав чинності з 20 травня 2012 року, були внесені зміни до статті 56 Закону України № 1697-VІІ, згідно з якими назва посад «помічник (старший помічник прокурора)» замінена на назву «прокурор (старший прокурор прокуратури)». До стажу за вислугу років згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.02.1998 не зарахований період роботи в прокуратурі Львівської області на посаді помічника прокурора з 20.05.2012 по 10.06.2012, оскільки статтею 56 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ посада «помічник (старший помічник прокурора)» не передбачена. Отже, згідно із наданими документами та інформацією з індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 25 років 09 місяців17 днів, стаж за вислугу років - 21 рік 00 місяців 18 днів, в тому числі на посадах прокурорів – 21 рік 00 місяців 18 днів. Не погоджується з висновком суду, щодо зобов`язання зарахувати позивачу період роботи з 10.02.1998 до 15.04.2003 у прокуратурі Львівської області на посадах інструктора прокуратури, завідувача підрозділу з обліку і доставки документів та начальника секретаріату (5 років 2 місяці), періоду роботи з 20.05.2012 до 10.06.2012 на посаді помічника прокурора (21 день), так як зазначені посади не передбачені Законом № 1697-VІІ.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із записами трудової книжки від 10.02.1998 серії НОМЕР_1 , обіймала такі посади:

10.02.1998 – призначена на посаду інспектора прокуратури Львівської області з 3-х місячним іспитовим строком;

13.09.1999 – призначена старшим інспектором прокуратури Львівської області;

19.02.2001 – призначена завідувачем підрозділу з обліку і доставки документів прокуратури Львівської області;

01.01.2003 – призначена начальником секретаріату прокуратури Львівської області;

14.01.2003 – присвоєна 6 категорія та 11 ранг державного службовця;

14.01.2003 – склала Присягу державного службовця;

16.04.2003 – призначена на посаду помічника прокурора Пустомитівського району Львівської області;

11.08.2003 – призначена на посаду старшого помічника прокурора Залізничного району м. Львова;

11.06.2012 – призначена прокурором прокуратури Залізничного району м. Львова;

29.01.2013 – призначена на посаду старшого прокурора прокуратури Залізничного району м. Львова;

16.05.2013 – призначена на посаду прокурора прокуратури м. Львова;

15.04.2015 – призначена на посаду старшого прокурора прокуратури м. Львова;

31.07.2015 – призначена на посаду прокурора прокуратури м. Львова;

15.12.2015 – призначена на посаду прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області;

15.03.2021 – переведена на посаду прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області.

23.05.2024 позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», долучивши до заяви такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення пенсії; паспорт; диплом; довідку про джерело доходів; трудову книжку.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії, визначене Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

31.05.2024 Головне управління ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 134650031610 (далі – рішення № 134650031610), яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, за відсутності необхідного стажу вислуги років, відповідно до п. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII.

Згідно із рішенням від 31.05.2024 № 134650031610, вислуга років ОСОБА_1 , що дає право на пенсії згідно із ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» станом на дату звернення становить 21 рік 00 місяців 18 днів, страховий стаж - 25 років 09 місяців17 днів. До стажу за вислугу років згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.02.1998 не зарахований період роботи в прокуратурі Львівської області на посаді помічника прокурора з 20.05.2012 до 10.06.2012, оскільки статтею 56 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ посада «помічник (старший помічник прокурора)» не передбачена.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 були врегульовані Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції Закону від 12.07.2001) визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

01.10.2011 набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, згідно з яким ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ замінено двома частинами такого змісту: прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі – Закон № 213-VIII), яким у пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Вказаний у пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону № 1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років, відтак пенсії за цим Законом не призначаються.

Отже, із аналізу пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII слідує, що ним скасовані діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), відповідно до п п. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону № 1789-XII втратили чинність.

Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, яка є чинною на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії до органів Пенсійного фонду України.

Отже, на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років (23.05.2024) змінені умови призначення таких пенсій. Наведене питання врегульовано приписами статті 86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», відтак, відсутні правові підстави для застосування у цьому випадку норм попереднього Закону України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

З огляду на зазначене, зважаючи на дію законів у часі, на правовідносини, що виникли, має поширюватися дія Закону № 1697-VII, а не положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, який втратив чинність на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.

Наявність права на призначення пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ позивач пов`язує з тим, що вказана норма права (у зазначеній редакції) діяла під час її роботи в органах прокуратури. На думку позивача, зміна, у подальшому, правового регулювання питання призначення пенсій прокурорам з огляду на ухвалення, зокрема, Закону № 1697-VII, призвела до звуження змісту та обсягу існуючих прав і суперечить положенням Конституції України.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові від 04.03.2020 у справі № 265/6322/16-а Верховний Суд дійшов таких висновків:

«...відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) до 01 жовтня 2011 року (у редакції Закону № 3668 від 08.07.2011), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 %, але не більше 90 % від суми місячного (чинного) заробітку.

Отже, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 01 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

Таким чином, ураховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можливо стверджувати про те, що у разі якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право виникло раніше)...».

Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, встановлено, що позивач станом на 01.10.2011 не мала необхідного загального стажу роботи для призначення пенсії (20 років), а тому у неї не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у вказаній редакції).

З огляду на те, що позивач не набула такого права, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав стверджувати про звуження змісту та обсягу її прав, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.

Щодо зарахування позивачу спірних періодів до стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», суд враховує наступне.

За правилами ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Отже, із аналізу положень статті 86 закону № 1697-VII слідує, що право на пенсію за вислугу років мають прокурори за наявності на день звернення до пенсійного органу вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII зараховується час роботи, зокрема, на посадах прокурорів; на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 10.02.1998 до 23.05.2024 (день звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії) працювала в органах прокуратури.

Із доданого Головним управління ПФУК в Донецькій області до відзиву розрахунку стажу ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив, що до стажу, який дає право на пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області не зарахувало період з 10.02.1998 до 15.04.2003, що складає 5 років 2 місяці.

Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 , позивач працювала у прокуратурі Львівської області: з 10.02.1998 - інспектор прокуратури; з 13.09.1999 – старший інспектор прокуратури; з 19.02.2001 – завідувач підрозділу з обліку і доставки документів; з 01.01.2003 – начальник секретаріату.

Отже, у період з 10.02.1998 до 15.04.2003 позивач працювала у прокуратурі Львівської області на посадах інспектора, старшого інспектора, прокуратури, завідувача підрозділу з обліку і доставки документів та начальника секретаріату.

Працюючи на вказаних посадах, ОСОБА_1 у період з 01.08.1997 до 27.06.2003 одночасно здобувала освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство», кваліфікацією – «спеціаліст-юрист», форма навчання - заочна.

Апеляційний суд погоджується, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Під час роботи позивача на посадах інспектора, старшого інспектора прокуратури, завідувача підрозділу з обліку і доставки документів та начальника секретаріату обласної прокуратури чинними були положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).

Згідно зі ст. 24 Закону № 3723-XII прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 3723-XII передбачено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

На виконання постанови Верховної Ради України від 16.12.1993 «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» Кабінет Міністрів України постановою від 03.05.1994 за № 283 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (далі – Порядок № 283), який був чинним на період роботи позивача в органах прокуратури з 10.02.1998 до 15.04.2003.

Відповідно до п. 1 Порядку № 283 ним визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно із п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Отже, до 01.05.2016 посади державних службовців були віднесені до відповідних посад Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», який набрав чинності 28.12.1993 та на виконання якого Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 283.

Таким чином, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 10.02.1998 до 15.04.2003 на посадах інспектора, старшого інспектора прокуратури, завідувача підрозділу з обліку і доставки документів та начальника секретаріату обласної прокуратури у силу приписів п. 2 та п. 3 Порядку № 283, є періодом, який підлягає зарахуванню позивачу до вислуги років, як стаж державної служби.

У спірному рішенні відповідач-1 не зарахував позивачу до стажу за вислугу років період навчання, тобто період з 10.02.1998 до 15.04.2003, покликаючись на те, що форма навчання заочна.

Як зазначено вище, позивач у період з 01.08.1997 до 27.06.2003 навчалася у Львівському національному університеті ім. І. Франка за спеціальністю «Правознавство».

Тобто, працюючи на посадах, які віднесені до посад державної служби, позивач здобула вищу освіту за фахом юриста.

Позивач у період з 01.08.1997 до 27.06.2003 працювала в органах прокуратури, навчаючись у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті.

На час зайняття позивачем посад державної служби в органах прокуратури, законодавчих вимог про необхідність здобуття вищої освіти для призначення на посади державних службовців не було, а тому положення нормативно-правових актів у частині наявності у осіб, що обіймають посаду державних службовців, вищої освіти, застосуванню не підлягають

Не зарахування позивачу до вислуги років періоду роботи в прокуратурі Львівської області на посаді помічника прокурора з 20.05.2012 до 10.06.2012, є також безпідставним, оскільки внесення змін до ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ в частині роз`яснення посади «прокурор» та виключення з цієї статті поняття «помічник (старший помічник прокурора)» не може нівелювати вимоги ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII в частині зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, час роботи на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Таким чином, за встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 31.05.2024 № 134650031610 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області призначити позивачу з 23.05.2024 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 10.02.1998 до 15.04.2003 у прокуратурі Львівської області на посадах інспектора, старшого інспектора прокуратури, завідувача підрозділу з обліку і доставки документів та начальника секретаріату (5 років 2 місяці), а також період з 20.05.2012 до 10.06.2012 на посаді помічника прокурора (21 день).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно з приписами статті 242 КАС України, рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія судді вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 380/14604/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха