Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №420/16502/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16502/24

Суддя першої інстанції: Василяка Д.К.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 30.04.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення від 18.03.2024 №8625-7251/M-02/8-1500/24 щодо відмови у переведенні її з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» №1058-IV на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язання перевести її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.03.2024 позивачка через особистий кабінет вебпорталу ПФУ звернулась із заявою про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» №1058-IV на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII. Вказана заява мотивована тим, що позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону України №889-VIII, однак без її відома вона була переведена на пенсію за віком згідно Закону України №1058-IV. У зв`язку з тим, що 01.06.2004 вона звільнена з посади державної служби (податковий ревізор-інспектор), остання просила перевести її на пенсію згідно Закону України №889-VIII, на що у відповідь отримала відмову про недоцільність такого переходу, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.03.2024 не у спосіб та порядок, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2024 про переведення та перерахунок пенсії, з доданими до неї документами та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що заява позивачки від 04.03.2024 про перехід пенсії з виду на вид, не була розглянута управлінням пенсійного органу належним чином у відповідності до Порядку №22-1, оскільки за результатами розгляду заяви не прийнято рішення про переведення/відмову у переведенні на інший вид пенсії, а лише надано письмову відповідь у формі листа. Також, суд вважав, необґрунтованими посилання відповідача про недоцільність переведення позивачки на інший вид пенсії, оскільки таке право особи прямо передбачено ч.2 п.4-7 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV. Разом з тим, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачки, з огляду на те, що відповідач не розглянув по суті заяву про перехід пенсії у відповідності до Порядку №22-1 та жодного рішення, за наслідками розгляду такої заяви не прийняв, суд першої інстанції зобов`язав пенсійний орган розглянути заяву позивачки та прийняти відповідне рішення. Окрім того, суд першої інстанції не приймав до розгляду докази позивачки щодо обґрунтування правомірності підстав для здійснення перерахунку її пенсії на підставі поданих документів, зазначивши про передчасність таких вимог, оскільки відповідачем ще не було розглянуто її заяву по суті із прийняттям відповідного рішення.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник наголошує, що наразі позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та її розмір становить 7728,4грн. При цьому, апелянт зазначає, що за попереднім розрахунком щодо переведення позивачки з пенсії за віком згідно Закону України №1058-IV на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір її пенсії зменшиться та буде становити 5001,17грн., що є недоцільним. На думку скаржника, при вирішенні справи, суд першої інстанції не врахував, що пенсійний орган не може допускати порушення ч.2 ст.22 Конституції України, а саме звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивачки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.04.2003 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.06.2004 позивачка звільнена з посади головного державного податкового ревізора-інспектора Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП в Одеській області у зв`язку з закінченням терміну перебування на державній службі та виходом на пенсію згідно ст.ст.23,30 Закону України «Про державну службу». /а.с.66/

З 07.06.2004 УПФУ в Київському районі Одеської області позивачці проведено перерахунок пенсії у зв`язку з переведенням з пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Згідно перерахунку пенсії позивачки від 20.03.2019, останню переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», з 01.03.2019 пенсію визначено у розмірі 4030,56грн. /а.с.68/

Згідно перерахунку пенсії від 28.02.2024 позивачка отримує пенсію за віком у розмірі 7728,4грн. з 01.03.2024. /а.с.138/

04.03.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

На вказану заяву, відповідач листом від 18.03.2024 №8625-7251/M-02/8-1500/24 повідомив позивачку, що згідно п.3 Постанови КМУ від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» для осіб, які отримують пенсії, призначені відповідно до спеціальних законів (державні службовці, наукові працівники, працівники прокуратури, судді та інші) буде визначено розмір пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) і, якщо цей розмір пенсії буде вищим, ніж призначена пенсія за спеціальним законом, буде проведено автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ. На зазначених підставах 01.03.2019 проведено автоматичний перерахунок пенсії (без звернення) у зв`язку з доцільністю (розмір пенсії збільшився). Також, пенсійний орган зазначив, що пенсію за віком обчислена як непрацюючій особі, при страховому стажі 33 роки 3 місяці (враховано по 30.06.2004), середньомісячній заробітній платі 20948,79грн. (7994,47грн. - середня заробітна плата за 2014-2016 роки (проіндексована)х2,62041 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати), визначеній за періоди з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.05.2004 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір з 01.03.2024 становить 7728,40грн, де: основний розмір пенсії 6965,47грн; доплата за 13 років понаднормового стажу 306,93грн; компенсаційна виплата 75-ти річним 456грн. За попереднім розрахунком щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» розмір пенсії зменшується та становить 5001,17грн., що є недоцільним. /а.с.46-47/

Позивачка, не погодившись з прийнятим ГУ ПФУ в Одеській області рішенням від 18.03.2024 №8625-7251/M-02/8-1500/24, звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (надалі – Закон України №3723-XII).

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (надалі – Закон України №889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон №3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII втратив чинність.

Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.

Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 Закон України №3723-ХІІ «Про державну службу» втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за наявності передбачених ст.37 цього закону підстав, мають право на пенсію державного службовця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому набула право на пенсію державного службовця, яка і була їй призначена з червня 2004. Разом з тим, з 01.03.2019 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.03.2024 позивачка звернулась ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід з пенсії, призначеної згідно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії - відповідно до Закону України «Про державну службу».

Однак, на вказану заяву у відповідь отримано лист від 18.03.2024 №8625-7251/M-02/8-1500/24 про недоцільність такого переходу, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії.

В контексті зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом. Право позивача на вибір пенсії згідно Закону України «Про державну службу» та право вимагати такого обчислення встановлено законом не залежить від позиції відповідача щодо доцільності такого обчислення. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №520/1972/19.

При вирішенні справи, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивачки від 04.03.2024 про перехід пенсії з виду на вид, не була розглянута управлінням пенсійного органу належним чином у відповідності до Порядку №22-1, оскільки за результатами розгляду заяви не прийнято рішення про переведення/відмову у переведенні на інший вид пенсії.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, зазначаючи наступне.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі – Закон України №1058-IV), згідно положень якої звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону України №1058-IV).

Згідно з п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі Порядок №22-1 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Таким чином, зміст положень ч.5 ст.45 Закону України №1058-IV, п.п.4.3 та 4.7 Порядку №22-1 дає підстави для висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо, зокрема, перерахунку пенсії оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.

Так, відповідно до обставин даної справи, за результатами розгляду заяви позивачки від 04.03.2024 пенсійним органом не приймалось жодного рішення, визначеною Порядком №22-1, у зв`язку з чим заява була розглянута у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» згідно листа від 18.02.2024 №8625-7251/M-02/8-1500/24, що вказує на допущену бездіяльність з боку відповідача.

На підставі наведеного, оскільки заява позивачки у належний спосіб (з прийняттям відповідного рішення як того вимагає Порядок №22-1) розглянута відповідачем не була, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2024, із прийняттям відповідного рішення, з урахуванням правових висновків суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.11.2023 у справі №300/3457/20.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв