Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №420/14764/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14764/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебував адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року посадовий оклад, оклад за військовим званням, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію, в яких посадовий оклад, оклад за військовим званням визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В подальшому, 18 листопада 2025 року до суду надійшла заява позивача в порядку ст. 382 КАС України, в якій позивач просив суд встановити судовий контроль в адміністративній справі №420/14764/25 та зобов`язати відповідача протягом 14-ти днів з моменту отримання відповідної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року по справі №420/14764/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати звіт (ст.382 КАС України) про виконання судового рішення у справі №420/14764/25.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою заяву позивача про встановлення судового контролю задовольнити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції помилково не враховано, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Апелянт вказує, що відповідачем не виконано в повному обсязі судове рішення, що підтверджується виплатою 19 вересня 2025 року 6599 82 грн, та свідчить про невиконання рішення суду шляхом перерахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за період з 29.01.2020 по 19.05.2023. Апелянт наводить власні розрахунки, згідно яких без урахування перерахунку допомоги на оздоровлення. матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб, індексації грошового забезпечення, премії, сума перерахунку посадового окладу, надбавки за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби становить 103 029, 76 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року по справі №420/14764/25, набрало законної сили 12 вересня 2025 року, доказів звернення виконавчого листа до примусового виконання суду не надано, у зв`язку з чим, на момент розгляду даної заяви, у відповідач відсутні підстави для його виконання, з огляду на викладене підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю відсутні.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Згідно із приписами статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.

Водночас, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, що враховуючи, що оскільки доказів звернення виконавчого листа до примусового виконання суду не надано, відсутні підстави підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, оскільки згідно ч.2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому сторона по справі, на користь якої ухвалено рішення суду, має право, а не зобов`язана звертатись до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. Водночас, сторона також має право звернутись до суду, який ухвалив рішення по справі для встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений ст. 382 КАС України, що на переконання колегії суддів є альтернативним способом забезпечення виконання рішень суду. Жодними нормами процесуального законодавства не встановлено обмежень для встановлення судового контролю в порядку ст. ст. 382 КАС України у разі наявності відкритого виконавчого провадження.

У цьому контексті колегія суддів наголошує, що навіть здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку, встановленому статтею 287 КАС України, не перешкоджає його здійсненню відповідно до статті 382 цього кодексу, оскільки такі процесуальні дії не є взаємовиключними. При цьому стаття 382 КАС України орієнтована на перевірку того, як виконує судове рішення суб`єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене це рішення

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що КАС України передбачено три види судового контролю за виконанням судових рішень:

– подання до адміністративного суду звіту про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України);

– визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України)

– оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до приписів (ст. 287 КАС України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду здійснено відповідний перерахунок, що підтверджується наданими позивачем доказами, та виплачено позивачу 19 вересня 2025 року 6599 82 грн., що свідчить про формальне виконання рішення суду.

В свою чергу, позивач обґрунтовує свою позицію власними розрахунками, згідно яких без урахування перерахунку допомоги на оздоровлення. матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб, індексації грошового забезпечення, премії, сума перерахунку посадового окладу, надбавки за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби становить 103 029, 76 грн.

Таким чином, при зверненні до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, позивач обґрунтовує його підстави фактичною незгодою із діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року по даній справі. При цьому, предметом судового спору було саме право позивача на перерахунок його грошового забезпечення, виходячи з конкретної розрахункової величини-прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, однак конкретної суми, належної до виплати позивачу, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року визначено не було.

Частиною 1 статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що зазначені у ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року.

Таким чином, у разі незгоди позивача із розміром здійсненої на виконання рішення суду виплати та незгоди із правомірністю дій, вчинених при виконанні рішення суду, позивач має право звернутися до суду в порядку ст.383 КАС України, а не з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення згідно ст. 382 КАС України.

Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19.

На переконання суду апеляційної інстанції, невідповідність обраного способу захисту порушеного права встановленим у КАС Україні особливостям здійснення окремих видів судового контролю є підставою для відмови у встановленні судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.

Апеляційний суд звертає увагу, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду зокрема у постанові від 13 травня 2021 року (справа № 9901/598/19).

Згідно положень ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено наявність підстав для відмови у встановленні судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, проте суд виходив з помилкових мотивів, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року в редакції даної постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в редакції даної постанови.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька