Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №420/17917/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17917/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Херсонобленерго» до Міністерства енергетики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Акціонерного товариства «Херсонобленерго» до Міністерства енергетики України, в якому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства енергетики України, яка полягає у невиконанні умов Міжнародних договорів, а саме грантової угоди для програми екстреного відновлення (фаза 2) від 14.04.2023 року, договору UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 року в частині вжитті заходів щодо передачі чотирьох силових трансформаторів, а саме: TMН-6300/35/6-У1 - 1 шт, TMН-6300/35/10-У1 - 1 шт., TMН-2500/35/6-У1 - 1 шт., TДН-10000/35/6-У1 - 1 шт. та 31 шт. силових трансформаторів 6-10/0,4 кВ;

- зобов`язати Міністерство енергетики України вжити заходів щодо виконання Міжнародних договорів, а саме грантової угоди для програми екстреного відновлення (фаза 2) від 14.04.2023 року, договору UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 р. в частині передачі чотирьох силових трансформаторів, а саме: TMН-6300/35/6-У1 - 1 шт., TMН-6300/35/10-У1 - 1 шт., TMН-2500/35/6-У1 - 1 шт., TДН-10000/35/6-У1 - 1 шт. та 31 шт. силових трансформаторів 6-10/0,4 кВ Акціонерному Товариству «Херсонобленерго».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом Акціонерного товариства «Херсонобленерго» до Міністерства енергетики України та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року було вирішено подальший розгляд справи №420/17917/25 здійснювати в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року провадження в адміністративній справі №420/17917/25 за позовом акціонерного товариства «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» до Міністерства енергетики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії закрито.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Херсонобленерго» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу передати до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що норми Закону України "Про гуманітарну допомогу" та міжнародних договорів встановлено, що переадресування, перерозподілення гуманітарної допомоги для АТ «Херсонобленерго» можливо здійснювати лише за погодженням з іноземними донорами, за рішенням відповідного спеціально уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги. Апелянт вважає, що Міністерство енергетики України є спеціально уповноваженим державним органом з питань гуманітарної допомоги, приймаючи та розподіляючи допомогу реалізує публічно-владні управлінські функції, діючи в межах закону та в інтересах держави. У зв`язку із викладеним, на думку апелянта взаємовідносини, що склались між сторонами мають ознаки публічно-правового спору, оскільки відповідач здійснює публічно-владні управлінські функції (не погоджує передачу гуманітарної допомоги, а отже не виконує функції держави). Крім того, апелянт зауважує, що взаємовідносини, що виникли між сторонами спору не є господарськими, оскільки не підпадають під такі ознаки визначені законодавством (не має мети отримання доходу, не проводяться Міністерством енергетики самостійно та відповідач не є суб`єктом господарювання, оскільки не може здійснювати таку, тощо).

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про безпідставність апеляційної скарги, тому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини пов`язані із захистом прав позивача та у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а тому даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами ГПК України.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним з огляду на наступне.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на неможливість оцінки спірних правовідносин лише залежно від того, як позивач сформулював позовну вимогу, і кого вказав відповідачем за цією вимогою. У кожному випадку суд повинен встановити зміст спірних правовідносин (обставини, пов`язані з правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів). Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити зміст спору. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст спірних правовідносин. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 24-27, 30-32, 96-98), від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (пункти 41-46), від 5 жовтня 2022 року у справі № 906/513/18 (пункт 8.35), від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (пункт 55)).

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви. Але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст і обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть різнитися. Однак принаймні на рівні формулювання викладу їхнього змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19 (абзаци п`ятий і шостий пункту 15)).

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

При цьому, аналіз практики Великої Палати Верховного Суду, як органу судової влади, в першу чергу уповноваженого вирішувати питання юрисдикційності тієї чи іншої справи свідчить, що головною підставою для визначення юрисдикції є характер спірних матеріальних правовідносин. Залежно від того, публічно-правові чи приватно-правові ці відносини, справа має вирішуватись адміністративним, господарським або цивільним судом. У більшості випадків саме ця ознака є визначальною, а інші критерії, зокрема і суб`єктний склад спору, мають допоміжне значення.

Так, предметом даного позову, є, зокрема, зобов`язання Міністерства енергетики України вжити заходів щодо виконання Міжнародних договорів, а саме грантової угоди для програми екстреного відновлення (фаза 2) від 14.04.2023 року, договору UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 р. в частині передачі чотирьох силових трансформаторів, а саме: TMН-6300/35/6-У1 - 1 шт., TMН-6300/35/10-У1 - 1 шт., TMН-2500/35/6-У1 - 1 шт., TДН-10000/35/6-У1 - 1 шт. та 31 шт. силових трансформаторів 6-10/0,4 кВ Акціонерному Товариству «Херсонобленерго».

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що на виконання угод про технічне співробітництво та грантову допомогу між Урядом України та Японським агентством міжнародного співробітництва (далі – агентство JICA) 14.04.2023 року було укладено грантову угоду для програми екстреного відновлення. За посередництвом Херсонської обласної військової адміністрації до АТ «Херсонобленерго» звернулось Японське агентство міжнародного співробітництва JICA щодо можливості фінансування закупівлі обладнання та матеріалів для ліквідації наслідків підтоплення після підриву дамби Каховської ГЕС, а також відновлення енергооб`єктів зруйнованих внаслідок бойових дій. Визначивши фінансові можливості та можливості закупівлі та постачання відповідного обладнання, агентство JICA 21.06.2023 року надало АТ «Херсонобленерго» перелік матеріалів та обладнання, яке буде закуплене для відновлення електромереж. Перелік агентством JICA був направлений Міністерству енергетики України. Для проведення тендерної процедури агентство JICA визначило незалежного та компетентного агента - компанію Crown Agents Japan Limited.

20.06.2024 року компанія Crown Agents Japan Limited провела тендерну процедуру на закупівлю силових трансформаторів, внаслідок чого, за результатами торгів компанія уклала договір з постачальником на постачання силових трансформаторів UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 року, згідно якого передбачалось постачання 5 силових трансформаторів від ПАТ «Запоріжтрансформатор» та 31 шт. силових трансформаторів. Листами від 08.04.2025 року та від 12.05.2025 року АТ «Херсонобленерго» зверталось до ПАТ «Запоріжтрансформатор» щодо термінів постачання силових трансформаторів. Відповіді на листи від ПАТ «Запоріжтрансформатор» не надходило. Більш того, листом Міненерго від 02.05.2025 року було відмовлено АТ «Херсонобленерго» в передачі трансформаторів, а отже, на думку позивача, виключно через бездіяльність Міненерго щодо надання гуманітарної допомоги є не виконаними по сьогоднішній день умови договору UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 року в частині передачі силових трансформаторів позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю Міністерства енергетики України та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

У відповіді на відзив позивач також повідомляв суд, що на виконання грантових угод між Японським агентством міжнародного співробітництва (JICA) та Урядом України від 09.03.2023 року та від 14.04.2023 року, для реалізації Програми екстреного відновлення (першої та другої фаз), Crown Agents Japan Limited, від імені якої та за дорученням виступало Міненерго, уклала договори з постачальниками на постачання матеріалів та обладнання на користь АТ «Херсонобленерго», зокрема, контракти UAJ22E2.111977D.0005.001 від 12.04.2024 року, UAJ22E2.111977D.0005.002 від 12.04.2024 року, UAJ22E2.111877D.0009.001 від 14.06.2024 року та UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 року. Згідно вищевказаних договорів від 12.04.2024 року та 14.04.2024 року АТ «Херсонобленерго» в період з 05.07.2024 року по 28.02.2025 року отримало від постачальників в повному обсязі ізольовані та неізольовані, ізолятори, залізобетонні стійки, бригадні автомобілі, і тільки виключно договір UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 року про постачання трансформаторів є невиконаним через бездіяльність Міненерго. Позивач також звертав увагу, що можливість передачі майна також підтверджується нормами законів України, зокрема, ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що даний спір за різними критеріями має ознаки як публічно-правового, так і приватно-правового спору.

Так, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта, що у межах спірних правовідносин відповідач дійсно виконує публічно-правові функції, зокрема в частині погодження та розподілення міжнародної-гуманітарної допомоги її набувачам.

Водночас, як сам зміст позовних вимог, та і їх формулювання свідчать про приватно-правовий характер даного спору.

Згідно приписів ч.ч. 1, 6 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Так, позовні вимоги спрямовані, зокрема, на зобов`язання Міністерства енергетики України вжити заходів щодо виконання договору UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 р. в частині передачі чотирьох силових трансформаторів, тобто стосуються виконання конкретної господарської угоди. Незважаючи на те, що Акціонерне товариство «Херсонобленерго» не є стороною вказаного договору, укладеного між двома підприємствами-нерезидентами, одне з яких діє від імені та в інтересах Міністерства енергетики України, фактично позивач є бенефіціаром вказаного договору, оскільки за його умовами передбачене передання майна (силових трансформаторів), які в подальшому можуть бути використані у господарській діяльності позивача.

Більш того, подання позову спрямоване на забезпечення передачі чотирьох силових трансформаторів, а саме: TMН-6300/35/6-У1 - 1 шт., TMН-6300/35/10-У1 - 1 шт., TMН-2500/35/6-У1 - 1 шт., TДН-10000/35/6-У1 - 1 шт. та 31 шт. силових трансформаторів 6-10/0,4 кВ Акціонерному товариству «Херсонобленерго», тобто фактично на набуття права власності на підставі договору UAJ22E2.111977D.0007.001 від 27.06.2024 року.

У цьому контексті суд критично оцінює посилання апелянта, що відповідачем не здійснюється господарська діяльність, оскільки така діяльність безумовно здійснюється позивачем, а майно, щодо якого виник спір, беззаперечно призначене для використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, характер спірних правовідносин свідчить про наявність стверджуваного позивачем порушення його майнових прав та інтересів, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це приватно-правовий спір, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано одночасно нормами господарського та адміністративного права.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, а також предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин, суб`єктний склад спірних правовідносин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ГПК України в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Херсонобленерго» до Міністерства енергетики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька