Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №520/18729/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 р.Справа № 520/18729/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/18729/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки №12266-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №12267-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023060-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023063-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023057-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023054-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023052-2405-2030-UA46060250000025047 від 18.03.2025, №0023053-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023055-2405-2030 UA63120270000028556 від 18.03.2025;

- визнати незаконним та скасувати рішення про внесення змін до відомостей про об`єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення – рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки №12266-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №12267-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023060-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023063-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023057-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023054-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023052-2405-2030-UA46060250000025047 від 18.03.2025, №0023053-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023055-2405-2030 UA63120270000028556 від 18.03.2025.

Визнано протиправним та скасовано рішення про внесення змін до відомостей про об`єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення – рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.

Головне управління ДПС у Харківській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 року по справі №520/18729/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримано 04 квітня 2025 року лист Головного управління ДПС у Харківській області №13040/6/20-40-24-05-10 від 19.03.2025, до якого надано рішення про внесення змін до відомостей про об`єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення – рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025 та податкові повідомлення рішення за 2019, 2020, 2022, 2023, з урахуванням пп.69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та рішення ХМР «Про продовження пільг з місцевих податків».

Не погодившись з підставами нарахування визначених сум, ОСОБА_1 подано скаргу до Державної фіскальної служби України на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України № 16877/6/99-00-06-01-01-02-06 від 11.06.2025 оскаржувані податкові повідомлення рішення від 18.03.2025 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з підставами нарахування та порядком винесення податкових повідомлень-рішень, Позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

За правилами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно підпункту «б» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Як зазначає відповідач, під час складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковувалия об`єкти нерухомого майна, а саме житловий будинок, загальною площею 98,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , (дата державної реєстрації права власності: 14.04.2023); житловий будинок, загальною площею 330,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , (дата державної реєстрації права власності - 14.12.2018); нежитлове приміщення, загальною площею 236,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , (право власності припинено - 07.03.2025); квартира, загальною площею 97,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 , (дата державної реєстрації права власності - 15.09.2008).

Однак, Позивач заперечує факт володіння квартири АДРЕСА_6 , та нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_4 . Посилається на те, що відомості про дані об`єкти нерухомості містяться у розділі Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, які не можуть бути підставою для визначення об`єкту та бази податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчисленого згідно з ст. 266 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що сам факт внесення відомостей до реєстру не може створювати податкові зобов`язання, якщо право власності фактично відсутнє, контролюючий орган зобов`язаний перевірити фактичні дані щодо власника конкретного об`єкту нерухомості, а не лише механічно користуватися інформацією реєстру та баз даних інформаційно-телекомунікаційних мереж ДПС.

Відповідно до п. 69.22. ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються, з урахуванням таких особливостей:

за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому, платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок визнання об`єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України прийняв Постанову №1364, якою визначив механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Сам перелік затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі – наказ № 309), який повинен застосовуватися при справлянні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Згідно з наказом від 19.07.2023 № 200 та від 13.07.2023 №199 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Накази набрали чинності з дня їх офіційного опублікування, 21.07.2023, в "Офіційному віснику України" № 63.

Зміни стосуються, зокрема, Харківської міської територіальної громади (UA63120270000028556) яка визначено як "Територія активних бойових дій" (з 24.02.2022 по 15.09.2022), так і "Територія можливих бойових дій" (з 15.09.2022).

Така редакція п. 69.22. ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідних положень Податкового кодексу України діяла до 05.05.2023 та змінена у зв`язку зі змінами в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023.

Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів зауважує, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні податкових зобов`язань не можуть застосовуватися до правовідносин, що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.

До спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2021, 2022 та 2023 роки слід застосовувати положення чинного на час їх виникнення п. п. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, яким фактично було звільнено фізичних осіб від сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне віз земельної ділянки, що розташовані на відповідних територіях.

Крім того, судом також береться до уваги посилання Позивача стосовно порушення Головним управлінням ДПС у Харківській порядку скасування та прийняття податкових повідомлень рішень.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській винесено рішення про внесення змін до відомостей про об`єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення – рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025.

Згідно з п. 55.1 ст. 55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Контролюючими органами вищого рівня для цілей цього Кодексу є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. (п. 55.2 ст. 55 ПК України)

Відповідно до п.п. 60.1.2 п. 60.1. ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Згідно з п. 60.6. ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Відповідно до п. 60.6. ст. 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Отже, нормами Податкового кодексу України взагалі передбачено можливість контролюючого органу відкликати податкове повідомлення-рішення та направити замість відкликаного нове рішення, тільки за результатом адміністративного або судового оскарження.

У зв`язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки №12266-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №12267-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023060-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023063-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023057-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023054-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023052-2405-2030-UA46060250000025047 від 18.03.2025, №0023053-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023055-2405-2030 UA63120270000028556 від 18.03.2025 та рішення про внесення змін до відомостей про об`єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення – рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 року по справі № 520/18729/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 по справі № 520/18729/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 03.02.2026 року