Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №615/2830/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 р.Справа № 615/2830/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23.12.2025 та додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 13.01.2026 (головуючий суддя І інстанції: Логвінов А.О.) по справі №615/2830/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 804/2613-п від 31 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову зазначає, що посилання в оспорюваній постанові про те, що позивач призначений директором на підставі наказу №1 від 01.08.2025 року, не відповідає дійсності, оскільки такого наказу не існує. Зазначає, що у перевіряємий період, ведення військового обліку здійснювали визначені наказами працівники, а не директор товариства.

Отже, відповідачем невірно визначено суб`єкт правопорушення та безпідставно притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , який не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Також посилається на те, що оспорювана постанова та протокол №804/5778 про адміністративне правопорушення містять суттєві неточності, суперечності та фактичні помилки, що свідчать про порушення порядку притягнення до адміністративної відповідальності.

Посилається на відсутність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Окрім того, зазначає, що підприємство не зобов`язане дублювати інформацію, яка вже доступна органам військового обліку в електронному форматі, що відповідає положенням примітки ст.210 КУпАП.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 23.12.2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального, порушення норм процесуального права, не врахування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, просив скасувати таке рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що матеріалами справи підтверджено, що відповідними наказами директора відповідальними за ведення обліку призначено інспектора з кадрів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Отже, у період, який перевірявся, ведення військового обліку здійснювали визначені наказами працівники, а не директор підприємства.

Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував те, що за порушення ведення обліку має відповідати саме призначена посадова особа, а не керівник.

Також зазначає, що надані відповідачем докази, містяться сфальсифіковані документи, а саме здійснено заміну першої сторінки протоколу №804/5778, оскільки позивачу під час перевірки було надано зовсім інший протокол, який датований 14 жовтня 2025 року. Зазначене є порушенням ст.283 КУпАП, оскільки неможливо встановити, який саме документ слугував підставою притягнення до відповідальності.

Окрім того, вважає, що висновок про відсутність військовозобов`язаного ОСОБА_4 у списках персонального військового обліку є помилковим, а тому відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Зазначає, що з урахуванням примітки до ст.210 КУпАП відповідач мав можливість отримати самостійно відповідну інформацію, а тому підприємство не зобов`язане дублювати інформацію, яка вже доступна органам військового обліку в електронному форматі.

Крім того, судом першої інстанції не враховано приписів законодавства щодо неможливості притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо сплив один рік з дня вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що оспорювана постанова винесена у спосіб, передбачений чинним законодавством, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і підстав для визнання її протиправною та скасування немає.

За результатами апеляційного перегляду, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Також додатковим рішенням Валківського районного суду Харківської області від 13.01.2026 судові витрати позивача на професійну правничу допомогу покладено на позивача.

Позивач, не погодившись з додатковим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу, що понесена у зв`язку із судовим розглядом справи у суді першої інстанції, а також судовий збір за подання позову.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що позивачем доведено надання йому професійної правничої допомоги, пов`язаної підготовкою до судового розгляду та розглядом справи в суді першої інстанції.

Розмір гонорару за надану правову допомогу є обґрунтованим та відповідає критеріям співмірності та справедливості.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскільки у задоволенні позову відмовлено, суд першої інстанції правомірно поклав витрати на професійну правничу допомогу на позивача.

За результатами апеляційного перегляду, просив скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.229, ч.1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши оскаржувані судові рішення, доводи апеляційних скарг, відзив на них, дослідивши докази по справі, вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є директором ТОВ «Приватні Сади», що підтверджується копією наказу №1 від 01 серпня 2015 року (а.с.14).

21.10.2025 року головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №804/5778 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

Згідно протоколу, під час планової перевірки організації та ведення військового обліку ТОВ " Приватні Сади", встановлено відповідно до наданих позивачем документів та пояснень встановлено, що останній є директором ТОВ «Приватні Сади» (наказ №1 від 01.08.2015 «Про призначення директора»).

В ході планової перевірки встановлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Виявлені порушення за період 2024 та в січні-червні 2025. Відповідальність за ведення військового обліку покладались на інспектора з кадрів Г.Луханіну, наказ ТОВ «Приватні Сади» №1-од від 20.01.2023, яка відповідно до наказу керівника цього ж підприємства звільнилась 25.06.2025 (наказ ТОВ «Приватні Сади» №09 ок/тр.).

У порушення п.33 Порядку №1487 на підприємстві відсутній належний облік військовозобов`язаних, а саме у списку персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) рядового, сержантського та старшинського складу (додаток № 5) не обліковано військовозобов`язаного ОСОБА_4 , працівника ТОВ «Приватий Сади». Список персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) рядового, сержантського та старшинського складу станом на 01.01.2025 наявний, але у графі 9 відсутня інформація (відомості про освіту), а у графі 15 (придатність до військової служби) міститься інформація не підтверджена висновками ВЛК.

У порушення п.37 Порядку №1487 ТОВ «Приватні Сади» у справі військовозобов`язаних рядового, сержантського та старшинського складу зберігаються копії військово-облікових документів, які є не актуальними ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ).

У порушення п.45 Порядку №1487 в ТОВ «Приватні Сади» графік звіряння на 2024 рік та на 2025 рік наявний. Блокнот розписок (додаток 7) наявний, але не використовується. Військовозобов`язані із графіком звіряння під особистий підпис не ознайомлені, на копіях підтвердних документів для звіряння відсутня зафіксована дата надання копії і підпис працівника. Дані факти не дають можливості перевірити, чи проводилось «внутрішнє» звіряння списків персонального військового обліку з їх військово - обліковими документами.

У порушення п.46 Порядку №1487 ТОВ «Приватні Сади» не провело у 2024 році звіряння облікових даних працівників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , де вищезазначені військовозобов`язані перебувають на військовому обліку.

У порушення абз.3 п.34 Порядку №1487 на громадянина ОСОБА_10 надіслане Повідомлення про зміну облікових даних на звільнення з роботи за формою, визначеною у додатку 4 не дотримуючись термінів інформування, а на звільненого ОСОБА_11 повідомлення не направлялось.

У порушення п.19 Порядку №1487 в ТОВ «Приватні Сади» відсутній куточок Правил військового обліку та не розміщені для ознайомлення військовозобов`язаних нормативні акти або витяги, які стосуються обов`язків і відповідальності.

Своєю бездіяльністю керівник ОСОБА_1 порушив вимоги, передбачені абз.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про оборону України», абз.13 ч.1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.1 п.33, абз.2,3 п.34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, п.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`ясненні положення ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, зміст яких викладений у протоколі.

Протокол підписаний ОСОБА_1 та йому вручено другий примірник протоколу 21 жовтня 2025 року, що підтверджується його підписом.

У протоколі містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , що у списку персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) рядового, сержантського та старшинського складу обліковано військовозобов`язаного ОСОБА_4 . Щодо порушення строків повідомлення про зміну облікових даних на звільненого вказано, що згідно примітки ст. 210 КУпАП, положення статті 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання такої інформації шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи. Також, у поясненнях позивач просив, з огляду на малозначність порушення, звільнити від адміністративної відповідальності та оголосити усне зауваження. Розгляд справи просив проводити за його присутності (т.1, а.с.17-18).

27.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява директора ТОВ «Приватні Сади» Рябчука О.В., у якій він просив справу про притягнення до адміністративної відповідальності розглядати без його участі. Визнати правопорушення малозначним та звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

31.10.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо позивача винесено постанову №804/2613-п по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (т.1, а.с.19-20).

Постановою встановлено, що 21.10.2025 року о 10 год.30 хв. головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_6 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, стосовно позивача в частині порушення останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У ході наданих та наявних документів було встановлено, що під час перевірки у ТОВ «Приватні Сади» та у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних), узагальнених в облікових документах, виявлено факт порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Під час перевірки, відповідно до наданих позивачем документів та пояснень встановлено, що він є директором ТОВ «Приватні Сади» та відповідно посадовою особою, на яку покладається функція з організації та ведення військового обліку в ТОВ «Приватні Сади».

У порушення п.33 Порядку №1487 на підприємстві відсутній належний облік військовозобов`язаних, а саме в списку персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) рядового, сержантського та старшинського складу (додаток 5) не обліковано військовозобов`язаного ОСОБА_4 , працівника ТОВ «Приватні сади». Список персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) рядового, сержантського та старшинського складу станом на 01.01.2025 року наявний, але у графі 9 відсутня інформація (відомості про освіту), а у графі 15 (придатність до військової служби) міститься інформація не підтверджена висновками ВЛК.

У порушення п.45 Порядку №1487 в ТОВ «Приватні Сади» блокнот розписок (додаток 7) не використовується. Військовозобов`язані із графіком звіряння під особистий підпис не ознайомлені, на копіях підтвердних документів для звіряння відсутня зафіксована дата надання копії і підпис працівника.

У порушення п.46 пп.3 Порядку №1487 ТОВ «Приватні Сади» не провело у 2024 році звіряння облікових даних працівників ОСОБА_12 та ОСОБА_9 з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , де вищезазначені військовозобов`язані перебувають на військовому обліку.

В порушення абз.3 п.34 Порядку №1487 на ОСОБА_10 надіслане повідомлення про зміну облікових даних на звільнення з роботи за формою, визначеною у додатку 4 не дотримуючись термінів інформування, а на звільненого ОСОБА_11 повідомлення не надсилалось.

У порушення п.19 Порядку №1487 в ТОВ «Приватні Сади» відсутній куточок Правил військового обліку та не розміщені для ознайомлення військовозобов`язаних нормативні акти або їх витяги, які стосуються обов`язків і відповідальності.

Відповідальність керівника за організацію військового обліку зазначена у пункті 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабміну № 1487.

Своєю бездіяльністю керівник позивач порушив вимоги, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України», абз.13 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.1 п. 33, абз.2, 3 п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, п. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-1 КУпАП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн. (а.с.19-20)

Позивач, не погодившись з постановою про адміністративне правопорушення, звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію доведений відповідачем належними доказами, останній діяв в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством, постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства, і підстав для її скасування не має.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги щодо оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).

Частинами першою та другою ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

За приписами ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу, зокрема на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу, зокрема на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також ст.210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Згідно абз.6 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Згідно ч.1 ст.42 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, підготовки громадян України до військової служби, взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що підприємства, установи і організації в тому числі зобов`язані вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30 грудня 2022 №1487 (далі по тексту - Порядок №1487).

Відповідно до п.8 Порядку №1487 організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Судом встановлено, що під час планової перевірки відповідачем встановлено факт порушення в діяльності ТОВ «Приватні Сади» законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за період 2024 та в січні-червні 2025, в частині ведення військового обліку, що підтверджується відповідним актом відповідача (т.1, а.с.58).

В період з 20.01.2023 по 25.06.2025 обов`язки з ведення військового обліку в ТОВ «Приватні Сади» було покладено на в.о. інспектора з кадрів Лухніну Г.В., проте остання з 25.06.2025 звільнена (наказ ТОВ «Приватні Сади» №09 ок/тр.).

Згідно наказу директора ТОВ «Приватні Сади» №11 к/тр від 26.06.2025 покладено на в.о. інспектора з кадрів ОСОБА_13 обов`язки з ведення військового обліку .

Проте, оскільки адміністративне правопорушення вчинено в період 2024 та січня-червня 2025, покладення обов`язків з 26.06.2025 на іншого працівника підприємства, не спростовує правомірність притягнення позивача, як керівника (посадовою особоюа на яку покладено організацію військового обліку), відповідального за дотримання товариством законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію за період 2024 року та січень-червень 2025 року, з урахуванням звільнення в.о. інспектора з кадрів Лухніної Г.В.

Таким чином, позивач, як посадова особа ТОВ «Приватні Сади», є належним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Так, директором ТОВ «Приватні Сади» є позивач, що підтверджується копією наказу №1 від 01 серпня 2015 року (т.1, а.с.14).

Доводи апелянта , що наказ ТОВ «Приватні Сади» №1 від 01.08.2025, на якій є посилання як в протоколі, так і в постанові, не існує, не спростовують висновків суду та відповідача, що позивач є директором ТОВ «Приватні Сади», оскільки в матеріалах справи наявний відповідний наказ від 01.08.2015. Зазначені в протоколі та постанові посилання на наказ від 01.08.2025 свідчать про описку, допущену відповідачем в зазначенні року видачі наказу.

Щодо суті виявлених порушень.

Пунктом 33 Порядку №1487 передбачено, що персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях ведеться за списками персонального військового обліку (додаток 5). Інформація про чисельність призовників, військовозобов`язаних та резервістів вноситься до відомості оперативного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 12), яка зберігається разом із списками персонального військового обліку.

Згідно переліку інформації, яка зазначається в облікових записах списку персонального військового обліку військовозобов`язаних та резервістів рядового, сержантського та старшинського складу, у графі 9 зазначаються відомості, зазначені у дипломі, свідоцтві, сертифікаті щодо його серії та номера, отриманої спеціальності, напряму підготовки (зазначається інформація про всі наявні документи), а у графі 15 висновок військово-лікарської комісії, графа та пункт відповідного наказу.

Судом встановлено, що підприємством надано інформації до ТЦК, зокрема щодо ОСОБА_4 .

Як вбачається зі списку персонального військового обліку військовозобов`язаних та резервістів рядового, сержантського та старшинського складу ТОВ «Приватні Сади» станом на 01.01.2025, в частині зазначення відомостей щодо ОСОБА_4 , у пункті 9 не зазначена повна інформація про його освіту, а у графі 15 вказано, що він є придатним, однак не зазначено висновок військово-лікарської комісії.

Доказів на спростування зазначених обставин позивачем не надано.

Відповідно до п.37 Порядку №1487 до списків кожної групи формується справа, у якій зберігаються копії ВОД призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В порушення наведеної норми, в ТОВ «Приватні Сади» у справі військовозобов`язаних рядового, сержантського та старшинського складу зберігаються копії військово-облікових документів, які є не актуальними ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ).

Відповідно до п.45 Порядку №1487 звіряння облікових даних списків персонального військового обліку з їх військово-обліковими документами здійснюється відповідно до графіка звіряння, затвердженого керівниками відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

В порушення наведеної вище норми, в ТОВ «Приватні Сади» графік звіряння на 2024 рік та на 2025 рік наявний. Блокнот розписок (додаток 7) наявний, але не використовується. Військовозобов`язані із графіком звіряння під особистий підпис не ознайомлені, на копіях підтвердних документів для звіряння відсутня зафіксована дата надання копії і підпис працівника. Дані факти не дають можливості перевірити, чи проводилось «внутрішнє» звіряння списків персонального військового обліку з їх військово - обліковими документами.

Відповідно до п.46 Порядку №1487 звіряння даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які працюють в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, з обліковими даними документів ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташовані на території інших адміністративно-територіальних одиниць, здійснюється шляхом надсилання у двох примірниках витягів із списків персонального військового обліку, а також копій військово-облікових документів до таких ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В порушення наведеної вище норми, ТОВ «Приватні Сади» не провело у 2024 році звіряння облікових даних працівників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , де вищезазначені військовозобов`язані перебувають на військовому обліку.

Відповідно до абз.3 п.34 Порядку №1487, з метою ведення персонального військового обліку підприємства, установи та організації здійснюють надсилання у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу, звільнення з роботи, завершення навчання до відповідних ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних т а резервістів, які працюють на підприємстві.

Так, в порушення наведеної норми, на громадянина ОСОБА_10 надіслане повідомлення про зміну облікових даних на звільнення з роботи за формою, визначеною у додатку 4 не дотримуючись термінів інформування, а на звільненого ОСОБА_11 повідомлення не направлялось.

Відповідно п.19 Порядку №1487 державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації виготовляють друкарським способом правила військового обліку (додаток 2) і вивішують їх на видному місці в загальнодоступних приміщеннях.

В порушення наведеної норми, в ТОВ «Приватні Сади» відсутній куточок Правил військового обліку та не розміщені для ознайомлення військовозобов`язаних нормативні акти або витяги, які стосуються обов`язків і відповідальності.

Колегія суддів враховує, що згідно заяви директора ТОВ «Приватні Сади» Рябчука О.В. від 27.10.2025, адресованого відповідачу, після проведення перевірки підприємством усунуто недоліки, зазначені у протоколі, зокрема: відновлено та приведено у відповідність усі облікові документи - книги, списки військовозобов`язаних, облікові картки, повідомлення до ТЦК та СП (згідно з вимогами Порядку № 1487 від 30 грудня 2022 року); складено нові списки військовозобов`язаних і резервістів за додатками 5, 12 до Порядку № 1487; налагоджено комунікацію з ІНФОРМАЦІЯ_8 , усі повідомлення про зміни персональних даних направляються у встановлені строки; оформлено куточок військового обліку з нормативними актами, зокрема із Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком №1487; проведено внутрішню перевірку відповідності всіх даних; блокнот розписок (додаток № 7) приведено у відповідність (т.1, а.с.57).

Зазначені вище обставини в своїй сукупності свідчать про те, що позивач, як посадова особа юридичної особи - директор ТОВ «Приватні Сади», допустив порушення законодавства щодо організації військового обліку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене, ч.3 ст.210-1 КУпАП, визнав його та вчиняв дії на їх усунення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи щодо відсутності об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивача адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з урахуванням примітки до ст.210 КУпАП відповідач мав можливість отримати самостійно інформацію щодо строків повідомлення про звільнення працівника та відсутність інформації про зміну облікових даних, а тому підприємство не зобов`язане дублювати інформацію, яка вже доступна органам військового обліку в електронному форматі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов`язано підприємства, установи і організації вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих.

Згідно примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Виявлені відповідачем порушення стосуються ведення позивачем військового обліку.

Доказів наявності у відповідача відповідних відомостей або можливості отримати такі відомості з відповідних реєстрів матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Відтак, наведені вище доводи скарги, підлягають відхиленню.

Щодо строку притягнення до адміністративної відповідальності .

Згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Судом встановлено, що відповідачем 21.10.2025 здійснено планову перевірку організації та ведення військового обліку ТОВ «Приватні Сади», в ході якої виявлені порушення військового обліку за період 2024 року та січень – червень 2025 року.

Отже, оскільки порушення виявлені 21.10.2025 року, оспорювана постанова винесена 31.10.2025, в межах строку накладення адміністративного стягнення.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення відповідачем вимог ст.283 КУпАП через невірне зазначення в тексті оспорюваної постанови дати складання протоколу, а саме "21 жовтня 2025 року о 10 годині 30 хвилин головним спеціалістом складено протокол про адміністративне правопорушення № 698/5068 від 08 вересня 2025 року", а також невірне зазначення дати складання дати протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає, що вищезазначене є технічними описками.

Колегія суддів зазначає, що дата складання протоколу зазначена 14.10.2025, проте протокол містить підписи позивача та особи, яка склала протокол, які датовані 21.10.2025, що фактично свідчить що датою складання протоколу є 21.10.2025. Крім того, виклад обставин, зазначених в протоколі, відповідає обставинам, зазначеним в оспорюваній постанові від 31.10.2025.

Отже, невірне зазначення дати складання протоколу та посилання на нього в постанові свідчить про допущені технічні описки.

Щодо посилання скаржника на фальсифікацію документів, шляхом заміни першої сторінки протоколу про адміністративне правопорушення №804/5778, колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, що відповідачем доведено (доказано) правомірність власного рішення (оспорюваної постанови), що є предметом оскарження у даній справі.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже оспорювана постанова прийнята правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

Інші доводи у справі не спростовують правильності висновків суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції.

Приймаючи вказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відмовлено у задоволенні позову, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідачів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги щодо додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи , належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, відповідно до ч.ч.1,6 ст.139 КАС України судові витрати, у вигляді витрат на правову допомогу підлягають відшкодуванню у випадку задоволення позову повністю або частково.

Колегія суддів зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду від 23.12.2025 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останнє підлягає залишенню без змін.

Враховуючи те, що за наслідками судового розгляду позивачу відмовлено у позові, підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні, в зв`язку з чим оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Надані позивачем документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не створюють обов`язку для відповідача компенсувати такі витрати, оскільки ключовою умовою для компенсації витрат на правничу допомогу є задоволення позову повністю або частково.

Посилання в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду, викладену в його постановах в певних рішеннях, не спростовує наведених вище висновків, а відтак не впливають на вирішення даної справи.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків, якими мотивовані оскаржувані рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив оскаржувані судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг, спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування таких рішень суду першої інстанції не вбачається.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду даної справи та приписи ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 23.12.2025 та додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 13.01.2026 по справі № 615/2830/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова