Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №686/9584/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/9584/25

Провадження № 22-ц/820/71/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (далі – ТОВ «Новий колектор», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

ТОВ «Новий колектор» зазначило, що 28 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс») і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір №0233-1753 (далі – кредитний договір №0233-1753), за умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн строком на 14 днів під 28%, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. На підставі договору факторингу від 7 серпня 2024 року №УКФ-070824-1 (далі – договір факторингу №070824-1) ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило позивачу за плату право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0233-1753. Відповідач не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим станом на 2 квітня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 12 800 грн, із яких 10 000 грн – тіло кредиту, 2 800 грн – проценти.

12 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – ТОВ «Споживчий центр») і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір (оферти) №12.11.2019-010000528 (далі – кредитний договір №010000528), за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 6 000 грн строком на 14 днів під 28%, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. На підставі договору факторингу від 26 грудня 2023 року №261223-10 (далі – договір факторингу №261223-10) ТОВ «Споживчий центр» відступило позивачу за плату право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010000528. Відповідач не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим станом на 20 березня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 10 680 грн, із яких 6 000 грн – тіло кредиту, 1 680 грн – проценти, 3 000 грн – штраф.

За таких обставин ТОВ «Новий колектор» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 23 480 грн заборгованості за кредитними договорами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2025 року, в якому ухвалою від 22 серпня 2022 року виправлені арифметичні помилки та описку, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором №010000528 в сумі 7 680 грн, з яких 6 000 грн – тіло кредиту та 1 680 грн – відсотки за користування кредитом, та заборгованість за кредитним договором №0233-1753 в сумі 12 800 грн, з яких 10 000 грн – тіло кредиту та 2 800 грн – відсотки за користування кредитом, а всього – 20 480 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор» судовий збір в сумі 2 112 грн 89 коп.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитними договорами, а тому з нього на користь ТОВ «Новий колектор» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за неповернутими кредитами та нарахованими процентами. Позивач не довів належними та допустимими доказами нарахування первісним кредитором штрафу за кредитним договором №010000528, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. У зв`язку з встановленням карантину для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) і введенням воєнного стану в Україні перебіг позовної давності було зупинено, внаслідок чого ТОВ «Новий колектор» не пропустило строк звернення до суду з позовом.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 повернув кредитні кошти та сплатив нараховані проценти, внаслідок чого підстави для стягнення з нього заборгованості за кредитними договорами відсутні. Водночас у справі відсутні належні та допустимі докази переходу до ТОВ «Новий колектор» права вимоги за кредитними договорами. Суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Новий колектор» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо неправильності рішення суду в частині відмови у позові про стягнення штрафу, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

28 вересня 2019 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронній формі кредитний договір №0233-1753, за умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти (пункт 1 кредитного договору №0233-1753).

Пунктами 2, 3 кредитного договору №0233-1753 встановлено, що: строк кредиту – 14 днів; термін платежу – 11 жовтня 2019 року; нараховані проценти – 2 800 грн; разом до сплати – 12 800 грн.

Відповідно до пункту 8 кредитного договору №0233-1753 цей кредитний договір та Правила надання коштів у кредит (затверджені наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №12-П від 3 травня 2019 року; далі – Правила) складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту.

За змістом пункту 9 кредитного договору №0233-1753 позичальник має право пролонгувати договір на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами. На строк пролонгації процентна ставка складає 2% від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно з розділом 7 Правил: позичальник має право у будь-який момент пролонгувати договір на такий самий строк, на який договір було укладено (пункт 7.1); для використання права пролонгувати договір позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти та неустойку (у разі наявності). Після отримання кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін (пункт 7.2); пролонгація передбачає продовження кредиту на такий самий строк (з наступного календарного дня після настання останньої з трьох можливих подій: (1) настання терміну платежу; (2) закінчення строку попередньо здійсненої пролонгації; (3) отримання кредитодавцем грошових коштів від позичальника у розмірах, визначених у пункті 7.2 зазначених Правил та сплата яких (зазначених грошових коштів) відповідно до згаданого пункту передбачає пролонгацію) (пункт 7.5); пролонгація здійснюється на тих самих умовах, на яких було первинно надано кредит, з урахуванням спеціальних умов, які стосуються пролонгації та викладені у договорі (кредитному договорі та цих Правилах) (пункт 7.6).

Кредитний договір №0233-1753 укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).

Того ж дня, тобто 28 вересня 2019 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало кредитні кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 .

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Укр Кредит Фінанс» проценти у розмірі 2 800 грн, у зв`язку з чим кредитний договір №0233-1753 був пролонгований на той самий строк (14 днів; до 25 жовтня 2019 року).

ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором №0233-1753, внаслідок чого станом на 25 жовтня 2019 року (день закінчення строку кредитування) виникла заборгованість у розмірі 12 800 грн, із яких 10 000 грн – неповернутий кредит і 2 800 грн – нараховані проценти.

7 серпня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (первісний кредитор) і ТОВ «Новий колектор» (новий кредитор) укладено договір факторингу №070824-1, згідно з яким ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до боржників за рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0233-1753.

Із пункту 3.1.3 договору факторингу №070824-1 слідує, що право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі, наведеної в Додатку №1 до цього Договору. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права та обов`язки, і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

7 серпня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ТОВ «Новий колектор» підписали Реєстр боржників №1 до договору факторингу №070824-1.

12 листопада 2019 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір №010000528, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 6 000 грн строком на 14 днів під 28%.

У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит у розмірі 6 000 грн і сплатити проценти у розмірі 1 680 грн до 26 листопада 2019 року включно.

Кредитний договір №010000528 укладений сторонами дистанційно шляхом складення ОСОБА_1 заявки (оферти) укласти цей договір і підтвердження ТОВ «Споживчий центр» цієї пропозиції. ОСОБА_1 підписав кредитний договір №010000528 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором W8481).

Того ж дня, тобто 12 листопада 2019 року ТОВ «Споживчий центр» перерахувало кредитні кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором №010000528, внаслідок чого станом на 26 листопада 2019 року (день закінчення строку кредитування) виникла заборгованість у розмірі 7 680 грн, із яких 6 000 грн – неповернутий кредит і 1 680 грн – нараховані проценти.

26 грудня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» (клієнт) і ТОВ «Новий колектор» (фактор) укладено договір факторингу №261223-10, згідно з яким ТОВ «Споживчий центр» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до боржників за рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010000528.

Із пунктів 2.4, 2.5 договору факторингу №261223-10 слідує, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі переліку (додаток №1). Після підписання акта приймання-передачі переліку до фактора переходять всі права та обов`язки клієнта як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

26 грудня 2023 року ТОВ «Споживчий центр» і ТОВ «Новий колектор» підписали акт приймання-передачі переліку №1, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв права грошових вимог за договором факторингу №261223-10.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. При цьому до нового кредитора переходять усі чинні права первісного кредитора. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором, у тому числі договору факторингу.

Зібрані докази вказують на те, що 28 вересня 2019 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 , а 12 листопада 2019 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитні договори, на виконання яких останній отримав кредитні кошти відповідно у розмірі 10 000 грн і 6 000 грн. У свою чергу відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному кредитними договорами.

Факт укладення ОСОБА_1 кредитних договорів і отримання ним кредитних коштів сторонами не оспорюється.

ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитними договорами, не повернув кредит і не сплатив проценти.

У подальшому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ТОВ «Споживчий центр» відступили ТОВ «Новий колектор» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за неповернутими кредитами та нарахованими процентами.

Доводи ОСОБА_1 щодо виконання ним зобов`язання за кредитними договорами не ґрунтуються на досліджених доказах. До того ж, в суді першої інстанції відповідач визнав факт неповернення кредитів і невнесення процентів.

Посилання ОСОБА_1 на недоведеність набуття ТОВ «Новий колектор» права вимоги за кредитними договорами суперечать фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог є необґрунтованими.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Порозова І.Ю.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27