Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №332/1878/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.02.2026 Справа № 332/1878/24

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 332/1878/24 Пр. № 22-ц/807/46/26Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Трофимової Д.А.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2025 року у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі – КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду з позовом (т.с.1 а.с.2-11), в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 51706,46 грн. за період з 01.11.2021 року по 31.12.2023 року, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачеві на праві власності належить нежитлове приміщення № 44 за адресою: АДРЕСА_1 . З відповідачем укладений типовий індивідуальний договір, що є публічним договором. Позивачем надаються послуги з постачання теплової енергії за даною адресою, а відповідач отримує надані послуги.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Яцун О.С. (т.с.1 а.с.82). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.88-89) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.149-150) витребувано у КОНЦЕРНУ «МТМ» належним чином засвідчені копії: - договору №77200261 від 01.11.2021 року, - актів наданих послуг з теплопостачання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 року по 31.12.2023 року в порядку задоволення клопотання сторони відповідача. На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції КОНЦЕРНОМ «МТМ» надано відповідні докази (т.с.1 а.с.160-201).

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2025 року (т.с.1 а.с.223-226) позов КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2021 по 31.12.2023 у розмірі 51706,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с.1 а.с.229-232) просила рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судовий збір стягнути з відповідача.

В автоматизованому порядку 20.05.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Трофимову Д.А. (т.с.1 а.с.237). Ухвалою апеляційного суду від 21.05.2025 року (т.с.1 а.с.238) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 28.05.2025 року (т.с.1 а.с.241). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (т.с.1 а.с.242), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 04.06.2025 (т.с.2 а.с.1-6). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 09.06.2025 року (т.с.2 а.с.7), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с.2 а.с.8). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 51706,46 грн. – т.с.1 а.с.2), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустка судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно (т.с.2 а.с.13).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 64, 67 - 68 ЖК України, ст. ст. 12 -, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції було правильно встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що відповідачеві на праві власності належить нежитлове приміщення № 44 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 316146725 від 28.11.2020 (а.с. 17-18).

Згідно ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організацій договірних відносин, визначених ч. 1 цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини 1-2 ст. 633 ЦК України).

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 на виконання вимог Закону, позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

У зв`язку з тим, що співвласниками буд. АДРЕСА_1 не дотримано процедури визначення із моделлю договірних відносин, а саме відсутнє рішення про вибір моделі договірних відносин, а також сплинув 30-денний строк з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, для співвласників будинку діють наслідки, передбачені ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, станом на 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір № 77200261 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 79-81) між позивачем та відповідачем вважається укладеним з 01.11.2021.

Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії 533104Y387, що вбачається з архіву показів опалення по АДРЕСА_1 (а.с. 22), інформації щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії (а.с. 20), інформації по нарахуванням споживача (а.с. 21).

Пунктом 5 Договору зазначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (а.с. 79).

Відповідно пункту 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахункового відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (а.с. 79).

Згідно п. 32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (а.с. 80).

Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (а.с. 80).

Відповідно до п. 38 Договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору (а.с. 80).

Приписами ст. 193 ГК України, статей 525, 526, 530 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому розташовано приміщення відповідача, підтверджується копіями рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі та розташуванням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку (а.с. 75-78).

Статтею 322 ЦК України встановлено тягар утримання майна, а саме, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач користується комунальними послугами, однак оплату не вносить. В результаті невиконання обов`язків у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.12.2023 у розмірі 51706,46 грн. Факт невнесення відповідачем оплати за комунальні послуги підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с. 16).

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд першої інстанції правильно визнав його правильним, а також врахував, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований належними та допустимими доказами, а також ним не наданий альтернативний розрахунок.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, оцінивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи та сукупність наданих сторонами доказів у їх взаємозв`язку і достатності, їх належність та допустимість, дійшов правильного висновку, що відповідач, як споживач комунальних послуг, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо оплати спожитих послуг з надання теплової енергії, а тому позов КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що фактично дублюють доводи її відзиву на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції (т.с. 1 а.с. 107-112), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_1 , яку вона та представник останньої вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист КОНЦЕРН «МТМ» здійснює у цій справі на свій розсуд. Виключним правом позивача є право визначати у своєму позові у цій справі відповідача, яким визначена фізична особа ОСОБА_1 , як одноособовий власник нежитлового приміщення АДРЕСА_3 з 31.08.2009 року (витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно – т.с. 1 а.с. 17-19), а не ФОП ОСОБА_1 .

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України). В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Апеляційний суд не може переглядати в апеляційному порядку те, що суд першої інстанції у цій справі не розглядав (ст. 367 ч. 6 ЦПК України).

Матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів того, що вищезазначене нежитлове приміщення фізичної особи ОСОБА_1 у період нарахування вищезазначеної заборгованості з 01.11.2021 року по 31.12.2023 року за фактично надані позивачем у дане нежитлове приміщення послуги з постачання теплової енергії, було відключено від централізованого опалення в установленому законом порядку у вищезазначений період нарахування заборгованості.

Також, матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 використовувала вищезазначене нежитлове приміщення в період нарахування вищезазначеної заборгованості для здійснення підприємницької діяльності (договір оренди ФОП ОСОБА_1 цього приміщення з третіми особами, які здійснюють в ньому підприємницьку діяльність, чи декларація ФОП ОСОБА_1 чи фізичної особи ОСОБА_1 за вказаний період про використання нею особисто чи через третіх осіб на підставі відповідного договору оренди цього нежитлового приміщення тощо для підприємницької діяльності та сплату нею, як ФОП ОСОБА_1 чи фізичною особою ОСОБА_1 відповідних податків тощо), та, відповідно, що у цій справі наявні підстави для закриття провадження у цій цивільній справі та передачі цієї справи на розгляд до відповідного господарського суду.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого відзиву на позов позивача та, відповідно, в його спростування у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Описки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині зазначення неправильно назви «ЖК УРСР» замість правильно «ЖК України» (оскільки 21.04.2022 року Верховна Рада ухвалила як закон законопроект про дерадянізацію законодавства України 4284, яким у тому числі Житловий кодекс УРСР перейменовано на Житловий кодекс України) тощо не можуть бути підставою для скасування апеляційним судом правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги сторони відповідача, а можуть бути усунуті судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім цього, судом першої інстанції правильно з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача КОНЦЕРНУ «МТМ» будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова апеляційним судом складена 02.02.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кухар С.В. Трофимова Д.А.