Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №308/3754/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/3754/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослой Г.Г.

суддів Кожух О.А., Джуга С.Д..

з участю секретаря Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2025 року у справі № 308/3754/24 (Головуючий: Шепетко І.О..), -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року ОСОБА_3 , звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи тим, що між сторонами 18.09.2010 року укладений шлюб, який було розірвано за рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 квітня 2024 року.

Позивачка зазначає, що протягом спільного з відповідачем шлюбу ними за спільні кошти набуто житловий будинок, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2651030921100, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка за кадастровим номером: 2110100000:52:001:0486, площею 0.0217 га, реєстраційний номер нерухомого майна: 2526288121000.

Станом на дату подання позовної заяви вказане нерухоме майно було відчужене відповідачем на користь громадянина ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 906, від 28.11.2023, що підтверджується інформаційним довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачка вказує, що дії відповідача щодо продажу майна були вчинені вже після фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин сторін. Загальна сума коштів, яку отримав відповідач за вказаним вище договором склала – 2 311 324,00 грн., з яких за будинок – 2 151 800,00 грн., а земельна ділянка – 159 524,00 грн.

Оскільки, 1/2 частина коштів отриманих відповідачем від продажу житлового будинку та земельної ділянки не були повернуті позивачу, то наявні підстави для визнання у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_3 , права власності на 1/2 частину вказаних коштів, а саме – 1 155 662,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 квітня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації у розмірі 1/2 частини суми, отриманої ОСОБА_2 від продажу нерухомого майна, яке було об`єктом спільної сумісної власності, за договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Борисовою Оленою Станіславівною 28.11.2023, за реєстровим №906, а саме у розмірі 1 155 662,00 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 11 566,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як рішення суду про розірвання шлюбу не було встановлено моменту коли сторони припинили шлюбні відносини та спільне проживання, і саме рішення про розірвання шлюбу набуло законної сили лише 14.05.2024 р. Договір, яким було відчужено майно було укладено 28.11.2023 року тобто шлюб існував ще пів року після моменту укладення договору та отримання грошових коштів за ним. Обставини даної справи щодо припинення шлюбних відносин та спільного проживання сторін на момент укладення договору про відчуження 28.11.2023 р. не відповідає дійсності є недоведеною. У даному випадку, між сторонами існував зареєстрований шлюб і вони вели спільне господарство і жили однією сім`єю, все отримане сторонами в даний час є спільною власністю, отримане родиною і використане на її користь.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 – адвоката Леміш М.О., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_3 – адвоката Матіко С.Р., який просить рішення суду залишити без змін перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 18.09.2010 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виконкомом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом №156 і рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 квітня 2024 року шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування у шлюбі подружжям за спільні кошти набуто наступне нерухоме майно, а саме: житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 ; та земельна ділянка, кадастровий номер: 2110100000:52:001:0486, площею 0.0217 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2526288121000.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Факт набуття майна під час шлюбу і те, що воно є спільною сумісною власністю подружжя, сторонами не спростовується і не заперечується.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 28 жовтня 2022 року, повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь – якого тиску зі сторони, цією заявою дає згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на продаж, укладення та підписання договору купівлі – продажу за ціною та на умовах на його розсуд житлового будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_2 та земельна ділянка на якій він розташований, кадастровий номер: 2110100000:52:001:0486, площею 0.0217 га.

При цьому заявляє свою згоду на те, щоб умови договору визначилися її чоловіком самостійно, без додаткового погодження цих питань з нею, та вважає, що укладення такого договору відповідає їх спільному волевиявленню.

Зміст ст..ст. 60,65 Сімейного кодексу України, а саме те, що майно ( в т.ч. гроші) яке набуте подружжям під час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю і володіння, користування і розпорядження одним із подружжя таким майном здійснюється за згодою другого подружжя.

Відповідно до договору купівлі – продажу від 28 листопада 2023 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку, на якій розташований, площею 0,0217 га кадастровий номер: 2110100000:52:001:0486, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі нерухоме майно і сплачує за них ціну, визначеному цим Договором.

Договір купівлі – продажу від 28.11.2023 року укладений ОСОБА_2 за згодою своєї дружини ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, позивачка заяву про надання згоди чоловікові на укладення такого договору не відкликала вони вели спільне господарство і жили однією сімєю, все отримане під час укладення договору купівлі – продажу є їх спільною власністю. Так, отримані за цим договором від 28.11.2023 року кошти ними використані в інтересах сім`ї, так як шлюб між сторонами було розірвано тільки 03.04.2024 року, а саме рішення набрало законної сили 14.05.2024 року, тобто шлюб між сторонами продовжував існувати до цього часу і одержане за цим договором використане в інтересах сім`ї, та відповідало спільному волевиявленню сторін.

Отже, відчуження майна відбувалося за згодою позивачки, про що свідчить нотаріально посвідчена заява від 28.10.2022 року, під час існування шлюбу та існування сім`ї і відсутні підстави для здійснення висновку про відчуження майна проти волі іншого з подружжя та використання отриманих грошових коштів не в інтересах сім`ї або їх приховування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції, що позивачка належними і допустимими доказами доведено своє право на отримання частини коштів за компенсацію відчуженого нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя у порядку поділу майна не заслуговують на увагу, так як відчуження спірного майна відбулося за згодою позивачки, яка надала нотаріально посвідчену заяву від 28.10.2022 року під час існування шлюбу та сім`ї, і укладення договору відповідало спільному волевиявленню сторін, отримання коштів за договором купівлі – продажу від 28.11.2023 року використано в інтересах сім`ї, так як шлюб було розірвано тільки 03.04.2024 року, і на момент укладення договору сторони не припиняли шлюбно – сімейні відносини.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення відповідно до п.п. 1,2,4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_3 слід відмовити із вищезазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 квітня 2025 року скасувати.

У позові ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 січня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ