Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №686/30073/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/30073/25

Провадження № 2/686/2466/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі судового засідання Войтович В.С.

з участю представника позивача Уроди О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціоненног товариства “Херсон – Діпромісто” про визнання факту припинення трудових відносин,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ “Херсон – Діпромісто” про визнання факту припинення між ними трудових відносин на підставі ст. 38 ч. 1 КЗпП України, посилаючись на те, що на даний час вказане підприємство не функціонує, відповіді на її заяву про звільнення вона не отримала, запис в трудову книжку не внесено, з 2021 року будь-які грошові нарахування їй перестало здійснювати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився без поважних причин, повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, не повідомивши про причини неявки.

Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Так, на підставі наказу №59 від 2 липня 2007 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду архітектора ПрАТ “Херсон – Діпромісто”.

Відповідно до вимог ст. 38 ч. 1 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Однак, таких підстав для припинення трудових відносин між сторонами суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 38 ч. 3 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Однак, з такими позовними вимогами ОСОБА_1 до суду не зверталась.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. 38 ч. ч. 1 та 3 КЗпП України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до приватного акціоненног товариства “Херсон – Діпромісто” про визнання факту припинення між ними трудових відносин на підставі ст. 38 ч. 1 КЗпП України відмовити.

Повне судове рішення складено 2 лютого 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

29.01.2026