Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №676/7746/25 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/7746/25

Номер провадження 2/676/969/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

02 лютого 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Гладій Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Сенчишеної Р.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Нові Кредити» (надалі ТОВ «ФК «Нові Кредити») Колеснікова І.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 00-662953 від 26.07.2023 року в розмірі 65 349,46 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник посилається на те, що 26.07.2023 року між ТОВ «ФК «Нові Кредити» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит № 00-662953 шляхом введення одноразового ідентифікатора LY7481 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://novikredyty.com.ua. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком 395 календарних днів. ТОВ «ФК «Нові Кредити» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом переказу на картковий рахунок, відкритий до платіжної картки НОМЕР_1 . Проте відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 65 349,46 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 49 442,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 10 907,46 грн. - сума інфляційного збільшення, чим порушуються права та інтереси ТОВ «ФК «Нові Кредити». За таких підстав, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Нові кредити» заборгованість за Кредитним договором № 00-662953 від 26.07.2023 року в розмірі 65 349,46 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано докази.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розглянути справу без її участі, заперечень проти ухвалення судом заочного рішення не висловлювала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних заяв чи клопотань не подавав.

При цьому суд враховує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України).

Питання належного повідомлення учасників справи неодноразового досліджувалося Верховним Судом, згідно з висновками якого у разі якщо «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.07.2023 року між ТОВ «ФК «Нові кредити» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про споживчий кредит № 00-662953.

Згідно з п.2.1. Договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту 5 000,00 грн на строк 395 календарних днів, що включає в себе основний період та другий період, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, а також разовий платіж (за наявності) за послуги кредитодавця, пов`язані з видачею кредиту, відповідно до умов цього Договору, додатків до нього та Внутрішніх правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Нові кредити».

За змістом п.4.6.1 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня надання суми кредиту/траншу позичальнику (здійснення першого та наступних траншів) та до закінчення строку кредитування в межах дії основного періоду та другого періоду. Нарахування процентів розраховуються від суми кредиту, яка залишається у користуванні позичальника.

Відповідно до п.4.6.2. Договору основний період починає свій перебіг з дати надання/видачі кредиту «26» липня 2023 року та діє до «25» серпня 2023 року (включно). Під час користування кредитом в основний період позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,50 (дві цілих 50 сотих) % в день.

Другий період починає свій перебіг (у разі наявності заборгованості за основним періодом) з «26» липня 2023 року та діє до дати повернення кредиту «25» серпня 2023 року (включно). Під час користування кредитом в другий період позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,49 (дві цілих 49 сотих) % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.4.2 Договору кредит надається позичальнику шляхом переказу грошових коштів повністю або частинами (траншами) в безготівковій формі шляхом зарахування на картковий рахунок у банку, зазначений у заявці на отримання кредиту.

Договір підписаний відповідачем 26.07.2023 року шляхом введення одноразового ідентифікатора LY7481 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі Інтернет https://novikredyty.com.ua.

Кредитні кошти були відправлені відповідачу на картковий рахунок позичальника, відкритий до платіжної картки НОМЕР_1 , що підтверджується копією Платіжної інструкції від 26.07.2023 року та Випискою за договором № б/н за період з 26.07.2023 року по 28.07.2023 року відносно ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_2 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання Ухвали суду від 04.11.2025 року.

Позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору № 00-662953 від 26.07.2023 року, станом на 05.10.2025 року заборгованість відповідача становить 65 349,46 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 49 442,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 10 907,46 грн. - сума інфляційного збільшення, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, що вбачається з Розрахунку заборгованості за Договором.

З огляду на невиконання умов Кредитного договору № 00-662953 від 26.07.2023 року, ТОВ «ФК «Нові кредити» 27.05.2025 надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу № 27/05-311 від 27.05.2025 року про необхідність сплатити борг за вищевказаним Договором.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Так, ч.ч.1,2 ст.509 ЦКУ України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч.ч.1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку проте, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються гл.71 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору з використанням електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами Кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов Кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «Нові кредити» та ОСОБА_1 26.07.2023 року укладено електронний Кредитний договір № 00-662953.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів ст.11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, ст.525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.526, ч.1 ст.527, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

При цьому відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1,5 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Кредитного договору № 00-662953 від 26.07.2023 року відповідачу наданий кредит у сумі 5 000,00 грн. При цьому внаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань виникла прострочена заборгованість, яка станом на 05.10.2025 року – день звернення до суду складає 54 442,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 49 442,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Виконання позивачем зобов`язань за Договором підтверджується копією Платіжної інструкції від 26.07.2023 року про перерахування відповідачу коштів за Кредитним договором № 00-662953 від 26.07.2023 року в сумі 5 000,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 та Випискою за Договором № б/н за період з 26.07.2023 року по 28.07.2023 року.

Разом з тим з розрахунку заборгованості за Договором вбачається, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 05.10.2025 року – день звернення до суду, складає 54 442,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 49 442,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Ураховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання та доказів на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору № 00-662953 від 26.07.2023 року.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Нові кредити» заборгованості за Кредитним договором № 00-662953 від 26.07.2023 року у розмірі 54 442,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача суми інфляційного збільшення за період з 26.07.2023 року по 07.10.2025 року у розмірі 10 907,46 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями ст.625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до пункту 18 Розділу «Прикінцевіта перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як встановлено судом, електронний Договір про споживчий кредит № 00-662953 з ОСОБА_1 укладено 26.07.2023 року, тобто після 23.02.2022 року, а тому нарахування відповідачу інфляційних втрат, визначених ст.625 ЦК України, за порушення умов договору у період з 26.07.2023 року по 07.10.2025 року, є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення за період з 26.07.2023 року по 07.10.2025 року, у розмірі 10 907,46 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Нові кредити»» заборгованість за електронним Договором про споживчий кредит № 00-662953 від 26.07.2023 року у розмірі 54 442,00 грн.

Натомість належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у строки, визначені умовами кредитного договору, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 85,94% заявлених позовних вимог), в силу вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог, що становить 2 081,81 грн.

Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позовна заява містить лише посилання на Договір про надання правової допомоги № 050-25 від 03.10.2025 року, проте до матеріалів позовної заяви стороною позивача не надано копії вказаного договору, як і інших документів, що свідчать про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами суму заявлених витрат на правничу допомогу, а тому підстави для їх стягнення відсутні.

Керуючись ст.ст.4,12,13,81,141,263,265,273,280,282,284,287,289,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити» заборгованість за Кредитним договором № 00-662953 від 26.07.2023 року в розмірі 54 442,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 49 442,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити» 2 081,81 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити», код ЄДРПОУ: 42152351 місцезнаходження: вул. Митрополита Андрія Шептицького, 4 а м. Київ 02002.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Л.М. Гладій