Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №595/93/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/93/26

Провадження № 1-кп/595/66/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач кримінальне провадження № 12026216130000014 від 26 січня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чорні Ослави Надвірнянського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з базовою середньою освітою, одруженої, раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту, 23 січня 2026 року уОСОБА_3 , під час перебування у приміщенні житлового будинку, який розташований за адресою в АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин та в ході словесного конфлікту із своїм чоловіком ОСОБА_5 , жителем АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне завдання удару ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний намір та доводячи його до логічного завершення, 23 січня 2026 року приблизно о 21 год. 20 хв. ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також, в порушення вимог ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», перебуваючи у приміщенні житлового будинку, який розташований за адресою в АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час словесного конфлікту із своїм чоловіком ОСОБА_5 , умисно нанесла йому один удар долонею правої руки у ділянку обличчя з лівої сторони. Внаслідок нанесеного удару ОСОБА_5 відчув різкий фізичний біль, проте тілесних ушкоджень не отримав. Згідно ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство є формою домашнього насильства.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, а саме, в умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

03 лютого 2026 року, згідно вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України укладено угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 , з одного боку, та обвинуваченою ОСОБА_3 , з іншого боку, згідно якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст. 126 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень, яке повинна понести ОСОБА_3 . Угодою також визначено, що ОСОБА_3 зобов`язується вибачитися перед потерпілим ОСОБА_5 .

Угодою передбачено наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, встановлені ст.476 цього Кодексу.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачена ОСОБА_3 , будучи присутньою в судовому засіданні, просила вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачена беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126КК України в обсязі обвинувачення, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, зазначила, що угода підписана нею добровільно.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити укладену угоду та призначити узгоджене сторонами покарання.

Вислухавши учасників кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд вважає, що угода підлягає до затвердження з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є кримінальним проступком.

При цьому судом установлено, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Потерпілий ОСОБА_5 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що за умовами даної угоди міра покарання визначена відповідно до вимог ст.65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, які пом`якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння досудовому розслідуванню, обставини, які обтяжують покарання, а саме, вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Відповідно до вимог ч.5 ст.469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особи про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до вимог ч.3 ст.469 цього Кодексу угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами кримінального провадження міри покарання.

Керуючись ст.ст. 469, 373, 374, 473, 474, 475, 476 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 від 03 лютого 2026 року.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами кримінального провадження покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст.476 КПК України потерпілий та прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити обвинуваченій, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до відповідальності за ч.2 ст.389-1 КК України.

Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченою може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженою в той же строк з дня вручення копії вироку.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1