Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №461/5663/17 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 461/5663/17

Провадження № 1-кп/466/139/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140050002935 від 15.06.2017 та № 12019140090002935 від 30.08.2019 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Самбірського району Львівської області, громадянина України, розлученого, який має на утриманні неповнолітню доньку, раніше судимого, востаннє 06.12.2016 Шевченківським районним судом м. Львова за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15-ч.2 ст.185 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 15 червня 2017 приблизно о 13 год. 00 хв. перебуваючи поблизу будинку №25 на площі Ринок у м. Львові маючи умисел на викрадення чужого майна з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито викрав зі сумки ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Samsung Galsxy J» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , вартістю 5149 грн. у чохлі вартістю 99 гривень, захисним склом вартістю 99 гривень, із сім картою оператора «Київстар» вартістю 25 гривень, сім-картою оператора «Lifecell» вартістю 25 гривень на рахунку було 30 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5427 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_4 30 серпня 2019 приблизно з 08:30 год. по 11:50 год. маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно та з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, переконавшись що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, перебуваючи на сходовій клітці 4-го поверху в приміщенні під`їзду в будинку на АДРЕСА_2 , таємно викрав два велосипеди: марки «Topbike» синьо-жовтого кольору вартістю 5800 гривень та велосипед марки «ХВ3» фіолетового кольору вартістю 3400 гривень, на загальну суму 9200 гривень, вийшовши з даного під`їзду будинку, однак свого злочинного умислу не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений працівниками поліції Шевченківського відділу поліції ГУНП у Львівській області, у зв`язку з чим викраденим не розпорядився.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень вину визнав та пояснив, що він підтверджує обставини, викладені в обвинувальних актах, усвідомлює протиправність свої дій. Просив його суворо не карати, щиро кається.

На адресу суду потерпіла ОСОБА_7 подала заяву про розгляд справи у її відсутності та зазначила, що перебуває за кордоном.

Окрім, визнання вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, повністю і об`єктивно стверджується наведеними нижче зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими судом належними та допустимими доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 повідомила суду, що 15 червня 2017 вона продавала морозиво на площі Ринок у м. Львові. Приблизно о 13:00 год. у неї були покупці, яким вона відпускала морозиво. Її сумка висіла на гачку, а в сумочці був телефон, який вона придбала нещодавно. Вона почула якийсь шорох і повернувшись до сумки побачила, як чужа рука тримала її телефон в руці у сумці. На її викрик «що робиш!» чоловік втік. Вона почала бігти за ним, однак останній призупинився, виключив її телефон і втік з ним. Сторонні люди викликали поліцію. Щодо призначення покарання обвинуваченому, покладається на розсуд суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона 15.06.2017 року знаходилась на пл. Ринок, 25 у м. Львові і бачила, як невідомий чоловік витягнув із сумки жінки, котра продавала морозиво мобільний телефон та тікав, а потерпіла кричала йому у слід.

Протоколом огляду предметів від 16.06.2017, а саме DVD-R диск, на якому знаходяться файл з записом за 15.06.2017 з камери відеоспостереження, яка розташована на будівлі №25 на пл. Ринок у м. Львові, щодо обставин події, викрадення мобільного телефону у потерпілої ОСОБА_6 .

Протоколом огляду предметів від 16.06.2017, а саме DVD-R диск, на якому знаходяться файл з записом за 15.06.2017 з камери відеоспостереження, яка розташована на будівлі на вул. Сербська у м. Львові, щодо обставин події, викрадення мобільного телефону у потерпілої ОСОБА_6 .

Протоколом проведення особи для впізнання від 20.06.2017, згідно якого ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_9 , який викрав її телефон.

Протоколом огляду місця події від 30.08.2019 за участі ОСОБА_4 та відеозапис до нього, згідно якого ОСОБА_4 продемонстрував, які саме дії вчинив 30.08.2019, із детальним описом механізму та способу вчинення крадіжок, під час огляду виявлено та вилучено два велосипеди синьо-жовтого та фіолетового кольору.

Постановою про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 30.08.2019 а саме: велосипед марки «Topbike» синьо-жовтого кольору та велосипед марки «ХВ3» фіолетового кольору.

Протоколом огляду місця події від 30.08.2019 та СД диск, під час якого вилучено два велосипеди синьо-жовтого та фіолетового кольору.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.08.2019 та СД диск, згідно якого встановлено, що слідчий експеримент повністю зафіксований відеокамерою марки «Panasonic» та на цифровому носії долучено до даного протоколу, під час якого ОСОБА_4 відтворив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Судом також досліджено матеріали кримінального провадження, що подані стороною обвинувачення, зокрема:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 15.06.2017, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 25, що на площі Ринок у м. Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито викрав із сумки ОСОБА_6 мобільний телефон марки «SamsungGalaxyJ5», IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 ,вартістю 5149 грн. у чохлі вартістю 99 грн., захисним склом вартістю 99 грн., із сім- картою оператора «Київстар» вартістю 25 грн., сім-карткою оператора «Lifecell» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 30 грн.,, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 5427 гривень;

-витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого у Шевченківський ВП із заявою звернулась ОСОБА_7 про те, що в період часу з 08.30 год. по 11.50 год.30.08.2019, невідома особа, перебуваючи у м. Львів по вул. Масарика, 16, таємно, шляхом вільного доступу із 4-го поверху сходової клітки. викрала два велосипеди, жовто-синього кольору та фіолетового кольору, чим спричинила заявнику матеріальної шкоди на суму 5000 грн.;

- заяву потерпілої ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення;

-повідомлення зі служби «102», згідно якого 30.08.2019 о 15:10 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.08.2019 о 15:09 за адресою: Шевченківський район м. Львів, просп. В`ячеслава Чорновола буд. 105, повідомив оперуповноважений Шевченківського ВП, що по вказаній адресі затримали двох осіб, які ймовірно були викрали два велосипеди. Просять СОГ. Заявник: ОСОБА_10 , тел.: НОМЕР_3 ;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;

- постанову про визнання речовими доказами від 16.06.2017- DVD- диск із відео спостереженням. за 15.06.2017, яке долучено до матеріалів кримінального провадження згідно рапорту працівників СКП Галицького ВП долучено DVD- з камер відео спостереження які розташовані на будівлі №25 на пл. Ринок в м. Львові.

- постанову про визнання речовими доказами від 16.06.2017- DVD- диск із відео спостереженням за 15.06.2017, яке долучено до матеріалів кримінального провадження згідно рапорту працівників СКП Галицького ВП долучено DVD- з камер відео спостереження яка розташовані на вул. Сербській в м. Львові.

- ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.06.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ;

- характеризуючі дані на обвинуваченого.

Дані матеріали хоча і не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, однак являються процесуальними документами, які підтверджують законність проведення органом досудового розслідування слідчих та процесуальних дій в межах даного кримінального провадження.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Суд вважає, що дії обвинуваченого необхідно вірно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, оскільки обвинувачений своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України за ознаками - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог статтей 50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи , - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, визнання вини та щире каяття, особу обвинуваченого, який розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працевлаштований, згідно довідки на обліку у психоневрологічному не перебуває, згідно довідки в Самбірському наркологічному відділі Самбірської ЦРП на обліку перебуває з діагнозом F-11.24, раніше судимий, останній раз вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06.12.2016 року за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки з застосуванням ст.75 КК України із встановленням іспитового строку 2 роки, вчинення обвинуваченим інкримінованих дій, під час іспитового строку за попереднім вироком.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 – щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 – відсутні.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_4 по епізоду який кваліфікований за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України необхідно призначити покарання в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі.

У випадку постановлення обвинувального вироку, суд повинен звільнити особу від покарання, відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України, на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Пункт 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", передбачає, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК.

Відповідно до частини 3 статті 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частині першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 30.08.2019 року ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до статті 12 КК України, є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

З часу вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України минуло більше п`ять років.

Тому, ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України, на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу, що узгоджується в т. ч. з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року, справа № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22 (п. 43).

Щодо епізоду ч. 2 ст. 186 КК України, суд, на підставі викладеного, вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 не можливе без ізоляції від суспільства і міру покарання, котра буде достатньою та співмірною винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.

Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06.12.2016 ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строк 2 роки.

З урахуванням наведеного, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, приєднавши йому до покарання, визначеного цим вироком суду частину невідбутного покарання за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06.12.2016 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 слід залишити без змін у вигляді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу.

У строк відбуття покарання ОСОБА_4 врахувати строк попереднього ув`язнення з 21.06.2017 по 18.08.2017 та з 15.10.2025 до вступу вироку у законну силу.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Витрати на залучення експертів - відсутні.

Речові докази, а саме: 2 /два/ DVD-R диски, визнані речовими доказами постановами від 16.06.2017 старшої слідчої СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_12 – слід залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, які постановою від 30.08.2019 про визнання предметів речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження і визнані речовими доказами, а саме: велосипед марки «Topbike» синьо-жовтого кольору та велосипед марки «ХВ3» фіолетового кольору – слід повернути власнику потерпілій ОСОБА_7 .

Керуючись ст. 370, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 186 КК України – 4 (чотири) роки позбавлення волі;

за ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі частини 5 статті 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі, у зв`язку із закінченням строків давності, визначених пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06.12.2016 року, визначивши остаточне покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 слід залишити без змін у вигляді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу.

У строк відбуття покарання ОСОБА_4 врахувати строк попереднього ув`язнення з 21.06.2017 по 18.08.2017 та з 15.10.2025 до вступу вироку у законну силу.

Речові докази: 2 /два/ DVD-R диски – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: велосипед марки «Topbike» синьо-жовтого кольору та велосипед марки «ХВ3» фіолетового кольору - повернути власнику потерпілій ОСОБА_7 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцять днів з дня його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1