Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №464/171/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/171/26

пр.№ 3/464/258/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 року суддя Сихівського районного суду м.Львова БЕСПАЛЬОК О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у Львівській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №555978 вбачається, що ОСОБА_2 , 31 грудня 2025 року в 17 год. 37 хв. по вул.Скорини, 12 у м.Львові керував автомобілем марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Під час розгляду справи, ОСОБА_2 вину у вчиненому не визнав, надав пояснення, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Просив закрити справу, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис із нагрудних камер поліцейського, приходжу до наступного висновку.

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09 вересня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15 травня 2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Зі змісту ст.279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вони, з урахуванням положень ст.256 КУпАП, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи не лише за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, але і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно протоколу, ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним і достатнім доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

До матеріалів справи, серед іншого, долучено висновок №002679 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, з якого вбачається що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приходжу до висновку, що зазначені обставини є взаємовиключними, оскільки суд розглядає справу виключно в межах адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі, та не вправі змінювати кваліфікацію дій особи та не наділений змінювати фабулу правопорушення.

Фіксація результатів медичного огляду на стан сп`яніння, що підтверджується медичним висновком №002679 свідчить про проходження такого огляду, що виключає відмову від нього.

Таким чином, у діях ОСОБА_2 відсутій склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у частині відмови від проходження огляду.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Так як КУпАП не містить такої підстави закриття провадження як недоведеність вини особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, тому у відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведені винуватість особи та подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі ч.1 ст.130 КУпАП та керуючись ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 256, 266, 280 КУпАП

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК