Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №520/32227/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 р. Справа № 520/32227/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, по справі № 520/32227/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , через електронну систему ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 №0/29205/2420.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням ДПС у Харківській проведена камеральна перевірка показників податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, за результатами якої складено акт від 17.04.2024 №17454/20-40-24-20-20-06/ НОМЕР_1 , прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 №0/29205/2420 про донарахування єдиного податку з фізичних осіб та застосовано до позивача штрафні санкції. Представник позивача не погоджується з рішенням податкового органу, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням процедури проведення, зокрема, з перевищенням повноважень податкового органу, не направленням акту перевірки та податкового повідомлення-рішення на поштову адресу позивача.

Крім того, представник позивача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не перевищувала ліміт виручки платника єдиного податку 2 групи, так як після 01.08.2023 позивачка підприємницьку діяльність не здійснювала, а дохід у розмірі 5 246 600,00 грн. отриманий до набрання законної чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 №3219-ІХ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 р. у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Григорія Сковороди, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 520/32227/24 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0/29205/2420 від 24.05.2024. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0/29205/2420 від 24.05.2024 Головного управління державної податкової служби у Харківській області, яким ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) було визначено суму грошового зобов`язання за 2023 рік у розмірі 228 210,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 22 821,00 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної податкової служби у Харківській області (код за ЄДРПОУ 43983495) на користь ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 6275,75 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначила, що після 01.08.2023 підприємницької діяльності не вела та не мала доходу від підприємницької діяльності, а дохід у розмірі 5 246 600,00 отриманий нею до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-IX, під час дії правил щодо ліміту виручки платника єдиного податку у розмірі 5 587 800,00 грн., перевищення ліміту, перерахованого на кількість місяців на 2 групі, про яке веде мову контролюючий орган, відсутнє.

Також вказала, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення на адресу позивача Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, а судом першої інстанції протиправно вказані обставини визнано доведеними, та зроблено висновок про належне сповіщення позивача про факт перевірки та її наслідки. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами незаконної податкової перевірки та без дотримання вимог пункту 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України, а саме: позивач був позбавлений можливості подати заперечення проти висновків акту перевірки, спірне рішення прийнято без дотримання права позивачки на подачу та розгляд її заперечень, що є передумовою прийняття спірних рішень, у зв?зку з чим є таким, що прийнято з порушенням закону, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 залишити без змін.

Зазначив, що граничний обсяг доходу для ФО-П ОСОБА_1 у 2023 році, відповідно до п.п.9-1.4.3 п.9-1.4 підрозд.8 розд. XX ПК України, та з урахуванням періоду застосування спрощеної системи з особливостями оподаткування в період дії воєнного стану (квітень-липень 2023 року), становить 3725200,00 гривень (5587800,00/12*8). Таким чином, позивачем перевищено обсяг допустимого доходу платника ІІ групи єдиного податку у розмірі 1521400,00 гривень (5246600,00-3725200,00). Положення Закону №3219-ІХ на даний час є чинними та не конституційними не визнавались.

Також зауважив, що якщо платник не забезпечив отримання кореспонденції, це не може бути підставою для визнання дій податкового органу неправомірними, адже податковий орган виконав обов`язок щодо направлення документів належним чином. На переконання відповідача контролюючим органом правомірно призначено та проведено камеральну перевірку показників податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 . Результати камеральної перевірки та складені матеріали відповідають нормам чинного податкового законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що позивач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , з 28.04.2009 зареєстрований як суб?єкт господарювання – фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, податковий номер 3088315661.

Основний вид діяльності за КВЕД: 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров?я.

Перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, Київська ДПІ (Київськй район м.Харкова).

Відповідно до Реєстру платників єдиного податку зареєстрована платником єдиного податку 2 групи з 26.01.2012 по 02.04.2023, з 01.08.2023 року (ставка податку 20%), з 03.04.2023 по 31.07.2023 – платником єдиного податку 3 групи з особливостями оподаткування на період дії воєнного стану в Україні (ставка податку 2%).

Головним державним інспектором Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І Податкового кодексу України, у порядку статті 76 та статті 86 розділу ІІ Кодексу проведено камеральну перевірку показників податкової декларації платника єдиного податку, поданої за 2023 рік.

Висновки перевірки зафіксовано в акті від 17.04.2024 №17454/20-40-24-20-20-06/ НОМЕР_1 , відповідно до яких встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) вимог підпункту 1 пункту 293.4, підпункту 2 пункту 293.8 статті 293, пункту 295.7 статті 295, підпункту 296.5 статті 296 розділу ХІV Кодексу, а саме: не декларування податкового зобов??язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків з суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» для платників, які протягом 2023 звітного року застосовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу Кодексу, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по єдиному податку на суму 228210,00 грн.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 №0/29205/2420, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов?язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 251031,00 грн, з яких 228210,00 грн – за податковими зобов?язаннями, 22821,00 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, прийнятим з порушенням процедури та таким, що підлягає скасуванню як незаконне, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним за результатами проведеної камеральної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 24.05.2024 №0/29205/2420.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов?язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов?язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Податковим обов?язком визнається обов?язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Виконанням податкового обов?язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов?язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб??єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлено в розмірі 6700 грн.

Таким чином, обсяг доходу суб?єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування, протягом календарного року не повинен перевищувати 5 587 800,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік. Обсяг доходу за звітний період становить 5 246 600,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу щодо перевищення платником податку протягом календарного року встановленого обсягу доходу платника єдиного податку другої групи.

Відповідачем в акті перевірки наведено наступний розрахунок:

- період, за який подана декларація – 2023 рік;

- задекларована сума доходу – 5246600,00 грн.;

- обсяг доходу без врахування календарних місяців застосування особливстей оподаткування (2%), на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні (грн) – 3725200, 00 грн.;

- сума перевищення обсягу доходу – 1521400, 00 грн.

Тобто, контролюючим органом розраховано граничний обсяг доходу, який позивач перевищила, застосовуючи пп. 9-1.4.3 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Так, Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який доповнено новим п. 9-1 щодо особливостей переходу суб?єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01 серпня 2023 р. автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України (пп. 9-1.4.1 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Підпунктом 9-1.4.3 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ПКУ, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Суд звертає увагу, що станом на період березень 2023 року, коли позивач отримала загальний дохід у сумі 5 246 600,00 грн., була відсутня норма пп. 9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якою визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

У період з 01 до 31 липня 2023 року положення ПК України не містили спеціальних обмежень стосовно обсягу доходу для відповідної групи платників єдиного податку, яка в 2023 році застосовувала особливості оподаткування встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідне положення з?явилося в Податковому кодексі України лише із внесенням до нього змін Законом № 3219-IX, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.

Відтак позивачка, перебуваючи в період до 31 липня 2023 року мала обґрунтовані сподівання, що протягом календарного року її обсяг доходу може досягти 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, як це визначено підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов?язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку.

Враховуючи те, що пункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України набрав чинності лише 01 серпня 2023 року, вказаний пункт не може встановлювати обмеження на обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку в період до 31 липня 2023 року.

Колегія суддів зазначає, що дія нормативно-правових актів показує процес їх функціонування в суспільстві. Положення податкового законодавства мають перспективну правову природу дії та мають застосовуватися з дати введення відповідного закону в дію, набрання ним чинності. З цього моменту акт набуває юридичної сили, тобто розпочинається його нормативно-регулятивний вплив на суспільні відносини, що полягає у забезпечуваній державою формальній можливості використання або формальній необхідності виконання (дотримання) закріплених норм.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє чинне становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

У рішенні у справі N.K.M. v. Hungary (заява № 66529/11, п. 51) зазначено, що оподаткування зі зворотною дією у часі може застосовуватися в основному для усунення технічних недоліків закону, зокрема, коли така міра врешті решт виправдовується міркуваннями публічного інтересу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 р. по справі № 160/23272/24.

Отже, в даному випадку позивач, отримуючи дохід у березні 2023 року, не міг передбачити, що з 01.08.2023 набуде чинності закон, який змінить порядок обрахунку граничного обсягу доходу для відповідної групи єдиного податку.

Враховуючи правила дії закону у часі та дату набуття чинності Законом №3219-ІХ від 30.06.2023, а саме 01.08.2023, застосування відповідачем Закону №3219-ІХ до правовідносин, що виникли у березні 2023 року, не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

Таким чином, оскільки за підсумками 2023 року обсяг доходу позивача не перевищив граничного обсягу доходу платника єдиного податку другої групи, встановленого на 2023 рік та станом на 31.07.2023 відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, висновок про перевищення позивачем такого обсягу доходу є безпідставним, відтак податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 24.05.2024 №0/29205/2420 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Відповідно до абзацу другого пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

При проведенні камеральної перевірки позивачки, податковий орган був позбавлений можливості виокремити її дохід в межах кожного місяця в період з 01 липня 2023 року до 31 грудня 2023 року та визначити дотримання позивачем обсягів доходів встановлених абзацом третім підпункту 2 пункту 291.4 статті 294 Податкового кодексу України з урахуванням обмежень встановлених пункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в період з 01 серпня 2023 року до 31 грудня 2023 року.

Не встановлення доходу позивачки в період з 01 серпня 2023 року до 31 грудня 2023 року призводить до передчасних висновків відповідача про порушення нею абзацу другого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України в частині перевищення протягом календарного року обсягу доходу та пункту 293.8 статті 293 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання по єдиному податку та свідчить про протиправність оскаржуваних у цій справі рішень.

Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження в цій частині під час розгляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення на адресу позивача Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом було направлено акт камеральної перевірки та спірне податкове-повідомлення рішення на адресу позивача – вул. Чернишевська 31А, 21 Харків, Харківський район, Харківська область, 61002. Так, відповідачем надано до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600911120817 та №0600923921173 відповідно, але ці повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто із відміткою органу поштового за закінченням терміну зберігання.

Порядок листування з платником податків встановлено ст. 42 ПК України.

Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, встановленому пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п.42.3 ст. 42 ПК України).

Згідно з п.45.1 ст.45 ПК України платник податків – фізична особа зобов?язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Відповідно до п.42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Водночас, п. 63.5. ст.63 ПК України встановлено, що всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 66.1.3 пункту 66.1 ст. 66 ПК визначено, що документально підтверджена інформація, що надається платниками податків, є підставою для внесення змін до облікових даних платника податків.

Відповідно до п.70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи – платники податків зобов?язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Матеріалами справи підтверджується, що акт перевірки та податкове повідомлення-рішення направлялись податковим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, наявну в контролюючого органу згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податків на момент їх формування і надіслання, а саме: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень податкового законодавства на платника податків покладено обов?язок повідомити податковий орган, на обліку в якому він перебуває, щодо зміни даних облікової картки платника податків, зокрема, й щодо податкової адреси.

Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2023 року у справі № 120/7318/21-а зазначив, що невиконання платником податків обов?язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв?язку через неможливість їх вручення.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 200/1185/21-а вказав, що на платника податку (фізичну особу) покладено обов`язок із повідомлення контролюючого органу про зміну ним свого місця проживання/місцезнаходження (податкової адреси), а невиконання такого обов?язку позбавляє його можливості посилатися на обставини невручення йому відповідних документів, якщо такі документи були направлені на визначену при взятті на облік податкову адресу. Надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Таким чином, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки. Відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов?язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, саме платник податків має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази щодо направлення контролюючим органом акту перевірки та податкового-повідомлення рішення на адресу позивача, тому доводи апелянта в цій частині є помилковими.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб?єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачкою було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2510 грн. 30 коп., апеляційної скарги 3765 грн. 45 коп., усього 6275 грн. 75 коп.

Зазначені судові витрати на загальну суму 6275 грн. 75 коп. підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 520/32227/24 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0/29205/2420 від 24.05.2024.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області понесені витрати зі сплати судового збору на загальну суму 6275 грн. 75 коп. (шість тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 75 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій