Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №200/5360/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року справа №200/5360/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Голубова Л.Б.), складеного в повному обсязі 12 серпня 2025 року, у справі № 200/5360/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 11 лютого 2025 року № 050750002359 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності;

- зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності від 04.02.2025 року із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 25.05.1984 року по 08.08.1984 року, з 23.01.1984 року по 18.05.1984 року, з 12.04.1987 року по 04.06.1987 року, з 07.03.1997 року по 19.02.2001 року та 1986 рік згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.08.1980 року та архівній довідці від 22.01.2025 року № 07-02/34.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11 лютого 2025 року № 050750002359 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 04.02.2025 року із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 25.05.1984 року по 08.08.1984 року, з 23.01.1984 року по 18.05.1984 року, з 12.04.1987 року по 04.06.1987 року, з 07.03.1997 року по 19.02.2001 року та 1986 рік згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.08.1980 року та архівній довідці від 22.01.2025 року № 07-02/34.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 200/5360/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, військовий квиток, диплом, уточнюючі довідки) загальний страховий стаж складає 12 років 1 місяць 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії по інвалідності.

До загального страхового стажу не враховано періоди роботи: з 25.05.1984 по 08.08.1984 (виправлення в даті наказу при звільненні); з 23.01.1984 по 18.05.1984 та з 12.04.1987 по 04.06.1987 (відсутня назва підприємства при зарахуванні); з 07.03.1997 по 19.02.2001 який враховано частково згідно даних персоніфікованого обліку (при звільненні не проглядається печатка); згідно довідки від 22.01.2025 №07-02/34 1986 рік (вказано не повністю ПІБ).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/5360/25, однак листом суд першої інстанції повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді у зв`язку з тим, що справа зареєстрована через підсистему «Електронний суд».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач 04.02.2025 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою № 866 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 11.02.2025 № 050750002359 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю ІІІ групи після досягнення 60 років включно – 15 років.

Відповідно наданих до заяви документів про стаж загальний страховий стаж позивача становить 12 років 1 місяць 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії по інвалідності.

До загального страхового стажу не враховано періоди роботи позивача: з 25.05.1984 по 08.08.1984 (виправлення в даті наказу при звільненні); з 23.01.1984 по 18.05.1984 та з 12.04.1987 по 04.06.1987 (відсутня назва підприємства при зарахуванні); з 07.03.1997 по 19.02.2001 який враховано частково згідно даних персоніфікованого обліку (при звільненні не проглядається печатка); згідно довідки від 22.01.2025 №07-02/34 1986 рік (вказано не повністю ПІБ).

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії щодо, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та зобов`язав управління повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії із зарахуванням спірних періодів роботи до стажу позивача, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 113 Закону 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю ІІІ групи після досягнення 60 років включно – 15 років.

Статтею 45 Закону № 1058-IV унормовано, що пенсія по інвалідності призначається з дня звернення. При цьому, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше від трьох місяців з дня встановлення інвалідності, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності.

У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги ч. 2 ст. 33 Закону № 1058-IV (звільнення з роботи та наявність потрібного страхового стажу) виконані на день установлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо такі вимоги виконані після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12 серпня 1993 року у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пункт 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого 18 листопада 2005 наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 передбачає, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637.

Таким чином, лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тому збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Територіальним органом ПФУ не враховано трудовий стаж з підстав неточностей при заповненні трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 04.08.1980 року, зокрема: з 25.05.1984 по 08.08.1984 (виправлення в даті наказу при звільненні); з 23.01.1984 по 18.05.1984 та з 12.04.1987 по 04.06.1987 (відсутня назва підприємства при зарахуванні); з 07.03.1997 по 19.02.2001, який враховано частково згідно даних персоніфікованого обліку (при звільненні не проглядається печатка); згідно довідки від 22.01.2025 №07-02/34 1986 рік (вказано не повністю ПІБ), що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників.

До 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки з вини підприємства-роботодавця.

Крім того, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Водночас, в архівній довідці від 22.01.2025 №07-02/34 про заробітну плату за 1984-1986 роки ПІБ позивача вказано повністю, тому вона має бути врахована при призначенні пенсії.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 25.05.1984 року по 08.08.1984 року, з 23.01.1984 року по 18.05.1984 року, з 12.04.1987 року по 04.06.1987 року, з 07.03.1997 року по 19.02.2001 року та 1986 рік згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.08.1980 року та архівної довідки від 22.01.2025 року № 07-02/34.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог із визнанням протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11 лютого 2025 року № 050750002359 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності та зобов`занням управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 04.02.2025 року із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 25.05.1984 року по 08.08.1984 року, з 23.01.1984 року по 18.05.1984 року, з 12.04.1987 року по 04.06.1987 року, з 07.03.1997 року по 19.02.2001 року та 1986 рік згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.08.1980 року та архівній довідці від 22.01.2025 року № 07-02/34.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 200/5360/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко