Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №600/519/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/519/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за підпунктом 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією та проходить військову службу.

Звертав увагу суду на те, що з метою звільнення з військової служби, останній з рапортом звернувся до відповідача, в якому просив звільнити його з військової служби через сімейні обставини, на підставі підпункту абзацу 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю 1 групи підгрупи «Б». При цьому зазначив, що до рапорту було подано всі необхідні документи.

Разом з тим, ним отримано відповідь від ВЧ НОМЕР_1 , в якій зазначено, що рапорт залишено без реалізації.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо залишення рапорту останнього без реалізації є протиправними, рапорт від 15 липня 2024 підлягає повторному розгляду, з огляду на наступне.

Наголошував на тому, що він є єдиним, хто може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , який є його повнолітнім сином та особою з інвалідністю І групи, що в свою чергу є підставою для звільнення останнього з військової служби.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на ступне.

Заперечуючи проти позову, зазначив, що є безпідставними доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту останнього, оскільки такий рапорт розглянуто відповідачем протягом 7 (семи) календарних днів з дати його отримання, що в свою чергу відповідає вимогам Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735.

Про результати розгляду рапорту, позивач був належним чином повідомлений.

Крім того зазначив, що до поданого рапорту позивачем долучено лише документи, які підтверджують ступінь споріднення та факт наявності в нього повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю. Проте документів, які б підтверджували утримання останнім його повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю, долучено не було.

Вказані вище обставини і стали причиною відмови 22.07.2024 у звільнені з військової служби позивача на підставі його рапорту від 15.07.2024.

Відтак вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

2. Ухвалою суду повернуто без розгляду клопотання представника відповідача.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Звання старший солдат, посада старший майстер відділення регламенту та ремонту систем динамічного захисту взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

2. 15 липня 2024 року позивач подав до безпосереднього командира ВЧ НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини, на підставі підпункту абзацу 8 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю 1 групи підгрупи «Б».

До рапорту були додані копії документів, зокрема: паспорт громадянина України НОМЕР_2 , ОСОБА_1 ; картка фізичної особи-платника податків від 06.08.2024 №33960; посвідчення про присвоєння державної соціальної допомоги по інвалідності від 01.04.2024 серія НОМЕР_3 ; витяг з реєстру територіальної громади від 25.03.2024 №2024/002985523; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.03.2024 серія 12ААГ №797299; свідоцтво про народження від 17.06.1989 НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України (ID-картка) НОМЕР_5 , ОСОБА_2 ; акт обстеження матеріально-побутових умов від 23.04.2024 №83; довідка про склад сім`ї від 29.03.2024 №02-18/845; витяг з єдиного державного демографічного реєстру від 29.08.2018 №7313-1991840-2018; свідоцтво про розірвання шлюбу від 13.10.2006 серія НОМЕР_6 ;

3. 22.07.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача від 15.07.2024 та за результатами розгляду якого відмовлено позивачеві у звільненні з військової служби на підставі рапорту від 15.07.2052 та накладена резолюція «Без реалізації, відсутні підстави».

4. Листом від 10.10.2024 року Військової частини НОМЕР_1 повідомлено про те, що позивачем до рапорту долучено лише документи, які підтверджують ступінь споріднення та факт наявності повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю. Проте, документів, які б підтверджували факт утримання повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю, долучено не було.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно з п. 3 Указу встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». У зв`язку з веденням воєнного стану також прийнято рішення щодо проведення загальної мобілізації в Україні.

Отже, у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на момент винесення даного рішення.

2. Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

У частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

3. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України №2232-ХІІ).

Підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану викладені у частині четвертій статті 26 Закону України №2232-ХІІ.

У підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 9 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема під час дії воєнного стану, у зв`язку з утриманням військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

4. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

5. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі Інтрукція №170).

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008.

За змістом пункту 225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 12.11 Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у Додатку 19 до Інструкції.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено пунктом 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у разі утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи подаються наступні підтверджуючі документи, а саме:

- для підтвердження інвалідності дитини - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- для підтвердження родинних зв`язків - копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи.

Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби у період військового стану.

При цьому, як слідує з вищевказаних положень Інструкції, підтвердженню підлягає лише факт інвалідності дитини та родинні зв`язки, а не факт утримання, як стверджує відповідач у відповіді на запит представника позивача.

Суд зауважує, що обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей прямо встановлений у ч. 1 ст. 198 Сімейного кодексу України, а тому не потребує окремого підтвердження. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни це, зокрема особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю.

Враховуючи проведену інтерпретацію та сформовані на її основі висновки, суд вважає, що відповідач помилково розтлумачив норми абзацу 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", не врахував вимоги Інструкції N 170, а тому суд відхиляє аргументи відповідача з даного приводу.

6. Разом з тим, суд зауважує, що довідка МСЕК (станом на час прийняття рішення вичерпала свою дію), на яку посилається позивач та на підставі якої ОСОБА_2 встановлено інвалідність в строк 1 рік, не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги, що очевидно вказує на обмежену часову межами компетенцію комісії з цього питання, у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.

Крім того, згідно зазначеної довідки до акта медико - соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 797299 інвалідність встановлена на строк до 1 квітня 2025 року, тобто станом на день розгляду справи така довідка втратила чинність.

Наведені висновки суду також узгоджуються з правовою позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 01.08.2023 року в справі 240/5021/23 та від 21.05.2024 року в справі № 600/1980/24-а в подібних правовідносинах.

7. Слід також зазначити і те, що позивач звертаючись до суду (окрім іншого) предметом спірних правовідносин визначив протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту. Разом з тим, як встановлено судом, вказаний рапорт за своєю суттю розглянуто відповідачем протягом 7 (семи) календарних днів з дати його отримання, що в свою чергу відповідає вимогам Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735.

8. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

9. Встановлені судом обставини дають підстави дійти висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_7 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ).

Суддя О.В. Боднарюк