Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №307/1291/23 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/1291/23

Провадження № 3/307/130/26

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

П О С Т А Н О В А

03 лютого 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,

з участю ОСОБА_1 (в режимі відео конференції),

розглянувши матеріали, які надійшли від Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

Дільничним офіцером поліції ВПД №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Немеш В.С. складено протокол, згідно якого ОСОБА_1 , 29 березня 2023 року, о 14 год. 50 хв., в с. Калини по вул. Партизанській, Тячівського району Закарпатської області, на законне розпорядження та вимогу працівників поліції при виконанні ними службових обов`язків, здійснив злісну непокору, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.185 КУпАП адміністративній відповідальності за цією статтею підлягають особи також за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, а також у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року за №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги."»

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26.06.1992 року за №8 злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Згідно вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протокол.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків.

Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.

Відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків передбачена статтею 185 КУпАП.

Так, дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського. Вимоги поліцейського та їх розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані.

В даному протоколі про адміністративне правопорушення не відображено, які саме законні розпорядження та вимоги були пред`явлені працівниками поліції ОСОБА_1 при виконанні ними службових обов`язків, в чому полягали ці вимоги, та в чому виявилася злісна непокора, тобто, які дії були вчинені ОСОБА_1 , що являють собою злісну непокору вказаним вимогам.

Також, у даному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодного свідка даного правопорушення та не вказано жодних доказів, які додані до цього протоколу.

При цьому, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтвердженні будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами.

Тобто, за наведених встановлених судом обставин справи, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП ґрунтується лише на протоколі про адміністративне правопорушення, рапортах поліцейських Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області П. Новака, П. Фагараша, В. Гарастея, які в свою чергу, не можуть бути єдиним доказом доведеності вини особи, яка притягується до відповідальності.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.185 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

За таких обставин, всі перераховані вище доводи, у своїй сукупності, дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці, дійсно здійснив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об`єктивним обставинам справи вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні за ст.185 КУпАП.

Враховуючи наведене, та те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в якому узагальнено викладено суть правопорушення, іншими матеріалами справи не доведена, вважаю, що в діях ОСОБА_1 при наведених обставинах відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а тому провадження в даній справі слід закрити.

Тому, керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП, - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Суддя В.В. Ніточко