Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №303/200/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/200/26

2-а/303/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Бабинець З.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержанта поліції Мельничук Івана Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержанта поліції Мельничук Івана Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5885859 від 07.10.2025 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.10.2025 року поліцейським 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержантом поліції Мельничук І.І. було винесено постанову серії ЕНА № 5885859 відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що 07.10.2025 року о 15 год. 50 хв. в м. Ужгород він, керуючи транспортним засобом марки «RENAULT», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 92 км/год у населеному пункті, чим перевищив максимально дозволену швидкість на 42 км/год, чим порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху.

При цьому, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, внаслідок порушення відповідачем вимог КУпАП, як під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, так і при винесенні постанови за наслідками її розгляду. Так, він був зупинений працівниками поліції, після чого до нього підійшов інспектор назвавши причину зупинки та сказав надати йому посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Отримавши зазначені документи, інспектор з порушенням законодавства склав оскаржувану постанову. Незаконно розглянувши справу, інспектор поліції не надав можливості позивачу скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі. На наданому йому відео доказі взагалі неможливо було встановити, що це за автомобіль. Постанову йому не вручили, а повідомили, що така буде надіслана поштою. При цьому зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, швидкості не перевищував. На підставі вищевикладеного, позивач не згідний з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому враховуючи вищезазначене, вважає постанову протиправною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки при складанні постанови не були з`ясовані і не доведені обставини, які б свідчили про те, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення у зв`язку з чим така підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14.01.2026 року позов було залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позову протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання вимог, зазначених в ухвалі суду від 14.01.2026 року, позивачем було подано 26.01.2026 року заяву про усунення недоліків (сформовано в системі «Електронний суд» 23.01.2026 року). Також подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом в якому позивачем надано обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачам встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

30.01.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач дізнався про порушення прав, свобод або законних інтересів 07.10.2025 року, тобто після оголошення йому оскаржуваної постанови безпосередньо на місці її винесення. Однак, звернувся до суду лише 23.01.2026 року (суд - звернувся до суду 13.01.2026 року), зазначивши, що отримав оскаржувану постанову засобами поштового зв`язку 05.01.2026 року. Разом з тим, відмова від отримання постанови про адміністративне правопорушення на місці не впливає на 10-ти денний строк подачі позовної заяви. Крім того, про обізнаність позивача щодо існування та змісту оскаржуваної постанови щонайменше з 03.12.2025 року вказує і те, що позивач сплатив штраф. Натомість будь-яких доказів неможливості подання позивачем позову до суду у визначений для оскарження строк, тобто у період з 07.10.2025 року по 16.10.2025 (дата винесення постанови про адміністративне правопорушення) чи у період з 03.12.2025 року по 12.12.2025 року (дата фактичної оплати постанови про адміністративне правопорушення) позивачем не надано. За наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено наявності об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення і були пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для звернення ним до суду у визначений чинним законодавством строк. Таким чином, є підстави вважати, що позивачем був пропущений строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

30.01.2026 року від представника відповідача надійшов відзив в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилається на те, що вимоги позивача є безпідставними. Так, 07.10.2025 року було виявлено порушення правил дорожнього руху позивачем. Транспортний засіб було зупинено, інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки. При цьому, інспектором було роз`яснено позивачу, що на фотозображенні чітко видно дату, час фіксації, марку, модель транспортного засобу, символи номерного знаку. Після чого, було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Всі усні доводи позивача було взято до уваги, письмових пояснень позивач не надавав. В свою чергу ОСОБА_1 відмовився підписувати постанову. Представник відповідача також наголошує, що всіх водіїв на їх вимогу ознайомлюють з документами, що підтверджують правомірність використання вимірювального приладу «TRUCAM», а також фотознімками, зробленими приладом. Разом з тим, надати відеозаписи з нагрудних камер поліцейського немає змоги, оскільки такі не зберігалися довше необхідного терміну згідно п. 3 розділу VIII «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року. Також зазначає, що ч. 2 ст. 258 КУпАП надає право поліцейським Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Позивач же, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. При цьому, пояснення позивача в позовній заяві вказують лише на його намагання уникнути несприятливі для нього наслідки у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Отже, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. Також до відзиву долучено диск з відеозаписом та фотокартки.

02.02.2026 року від представника відповідача надійшов аналогічний за змістом відзив.

Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.

Відповідачі про розгляд справи були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 268 КУпАП, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження і матеріалів позову.

Належним чином повідомлені про розгляд справи відповідачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловили.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши представлені докази та з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 5885859 від 07.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержантом поліції Мельничук І.І., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що 07.10.2025 року о 15 год. 50 хв. в м. Ужгород ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки ««RENAULT», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 92 км/год у населеному пункті, чим перевищив максимально дозволену швидкість на 42 км/год, чим порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Приписами ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує наступне.

Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП серед іншого передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до п. 12.4. Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач надав суду в якості доказу відеозапис та фотокартки з приладу «TRUCAM».

У зв`язку з цим, суд враховує наступне. Згідно з ч. 1 ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.п. 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.

Так, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач надав суду в якості доказу копії фотознімків з приладу TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000774. Аналізом вказаних копій фотознімків встановлено, що на них міститься інформація, а саме: дата та час фіксації події; місцезнаходження події; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год. Разом з тим, з фотознімку, якого стосується вказана інформація, неможливо встановити ні колір, ні марку (модель), ні номерного знаку автомобіля. Збільшене зображення номерного знаку автомобіля є також не чітке та і не містить можливості належним чином ідентифікувати обставини, за яких зроблений такий знімок. Аналогічне встановлено і щодо наданого суду відеозапису. При цьому суд зауважує, що зображення на відеозаписі є нестабільним (постійне тремтіння), неможливо встановити на колір, ні марку (модель), ні номерного знаку автомобіля.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.

При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

В свою чергу, представлений суду відеозапис та фотознімки як докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не можуть судом визнаватися як належні докази вчинення такого правопорушення, оскільки з тих неможливо встановити інформацію, що стосується безпосередньо предмету доказування.

Аргументи представника відповідача щодо відсутності відеозаписів з нагрудних камер поліцейського у зв`язку з їх знищенням в силу вимог п. 3 розділу VIII «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, жодним чином не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку щодо доказування відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи жодних належних та допустимих доказів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду не представлено, не встановлено порушення ним Правил дорожнього руху, а також зважаючи на те, що відповідач в силу покладеного на нього обов`язку не довів правомірність оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 5885859 від 07.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержантом поліції Мельничук І.І., за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

При цьому, суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Одночасно суд також звертає увагу на те, що як відповідачами у справі є Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, поліцейський 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержанта поліції Мельничук І.І.

Частина 1 ст. 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з положеннями ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 1 та ч. 2 ст. 222 КУпАП).

При цьому, приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган Національної поліції – суб`єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Правову позицію з цього питання було висловлено Верховним Судом у Постанові від 26.12.2019 року по справі № 724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).

Таким чином, з наведеного вбачається, що Управління патрульної поліції в Закарпатській області, яке є структурним підрозділом Національної поліції України, та не є юридичною особою, а поліцейський Мельничук І.І. є особою, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах, що вказує на те, що такі не можуть бути визначені як відповідачі у цій справі.

Належним відповідачем є Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

Так, Департамент патрульної поліції Національної поліції України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.

З огляду на вказане в задоволенні позову до Управління патрульної поліції в Закарпатській області та поліцейського 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержанта поліції Мельничук І.І. слід відмовити.

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду суд зазначає про таке.

Питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом досліджувалося судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі оскільки саме з підстав необхідності належним чином обґрунтування дотримання строку звернення до суду з цим позовом позов залишався без руху.

Згідно з положень ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 13.01.2026 року. Оскаржувана постанова винесена 07.10.2025 року.

Одночасно встановлено, що оскаржувана постанова отримана позивачем 05.01.2026 року, що свідчить про дотримання позивачем, передбаченого ч. 2 ст. 286 КАС України, строку.

Суд акцентує увагу на тому, що строк звернення до адміністративного суду відповідно до положень ч. 2 ст. 286 КАС України рахується саме з дня вручення постанови, а не з дня її ухвалення. Будь-якого іншого порядку визначення початку строку для звернення до суду з адміністративним позовом законодавством не передбачено.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 5885859 від 07.10.2025 року така не була вручена ОСОБА_1 в день її винесення, а була надіслана йому листом № 5162 від 08.10.2025 року. Відповідно до трекінгу поштового відправлення R067014352470 постанова серії ЕНА № 5885859 від 07.10.2025 року отримана позивачем 05.01.2026 року. Протилежного відповідачем не доведено та судом не встановлено. Вказане свідчить про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду. З огляду на це підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з врахуванням часткового задоволення позову, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 665,60 грн. та були сплачені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст.ст. 9, 17, 18, 33, 122, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержанта поліції Мельничук Івана Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 5885859 від 07.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержанта поліції Мельничук Іваном Івановичем за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. – скасувати, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області (88006, м. Ужгород, вул. О.Кошового, 2, Закарпатська область).

Відповідач: поліцейський 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержант поліції Мельничук Іван Іванович (вул. Максима Польового, 2, м. Ужгород, Закарпатська область).

Суддя А.М.Заболотний