Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №302/1373/25 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1373/25

1-кп/302/43/26

93

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 рокуселище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області кримінальне провадження № 12025071110000163, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 серпня 2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розтока Міжгірського району, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст.162 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2025 року, біля 09:00 години, ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ), умисно, таємно, з метою викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, заздалегідь знаючи, що ключ від вхідних дверей знаходиться у стайні на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , взяв його та, відімкнувши вхідні двері, проник до приміщення вказаного будинку, де проживає потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звідки із гаманця, який знаходився у спальній кімнаті будинку, викрав грошові кошти в сумі 3500 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Крім цього, 30.06.2025, біля 08.40 години, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті проникнути до чужого житла, без дозволу власника, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник до приміщення будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , володільцем та користувачем якого, являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка вказаного будинку. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 , порушив гарантоване статтею 30 Конституції України, право ОСОБА_6 на недоторканість житла.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю.

Вирішуючи питання щодо обсягу дослідження доказів суд установив, що фактичні обставини справи повністю визнаються учасниками справи, відповідно до їх викладу в обвинувальному акті та не оспорюються ними. При цьому суд з`ясував чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин та перевірив добровільність їх позицій.

Суд роз`яснив учасникам справи, що у випадку визнання ними обставин провадження, може бути визнано недоцільним дослідження доказів на підтвердження таких обставин, – в такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників справи, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які підтверджують події кримінальних правопорушень та вину у його вчиненні, та які ніким не оспорюються.

Відповідно до частин третьої й четвертої статті 349 КПК України суд обмежив обсяг дослідження доказів допитом потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням доказів, які характеризують його особу.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, подала заяву від 28 жовтня 2025 року, в якій просила провести судовий розгляд без її участі, претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, обрання виду й міри покарання залишила на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 надав суду показання, що повністю визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях відповідно до обставин, установлених під час досудового розслідування та відображених в обвинувальному акті. Підтвердив, що дійсно 20 червня 2025 року, вранці, знаючи, що ключ від вхідних дверей знаходиться в горняті біля стайні на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , взяв його та, відімкнувши вхідні двері, проник до будинку, де проживає потерпіла ОСОБА_6 , звідки із гаманця, який знаходився у спальній кімнаті будинку, викрав грошові кошти в сумі 3500 гривень. 30 червня 2025, вранці ОСОБА_4 повторно проник до будинку потерпілої ОСОБА_6 , проте вона його зустріла біля будинку й він утік. Пояснив, що шкодує про вчинене, щиро розкаюється в цьому. Ствердив, що попросив у потерпілої вибачення, повернув їй викрадені кошти в сумі 3 500 гривень та примирився з нею. Підтвердив, що активно сприяв у розкритті кримінальних правопорушень. Окрім визнання своєї вини, повідомив, що засуджує свою поведінку, щиро розкаюється й обіцяв суду не порушувати закон в майбутньому. Просив суворо його не карати та повідомив про готовність понести призначене покарання.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, належним чином проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану та ч.1 ст.162 КК України, тобто – незаконне проникнення до житла.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікується за ст. 185 ч.4 КК України як тяжкий злочин, та за ст. 162 ч.1 КК України як кримінальний проступок, дані про особу винного, який судимостей не має, позитивно характеризується за місцем проживання, офіційно не працевлаштований, неодружений, на обліку психіатра, нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає – щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

З досудової доповіді Хустського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області щодо ОСОБА_4 вбачається, що ризик вчинення повторно кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства чи окремих осіб оцінюється як середній, що, на думку органу пробації, свідчить про можливість виправлення його без ізоляції від суспільства.

Прокурор ОСОБА_3 висловила думку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч.1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України, зокрема за ч. 1 ст. 162 КК України – штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та за ч. 4 ст. 185 КК України – п`ять років позбавлення волі. Відповідно до положень ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом складання призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді п`ять років позбавлення волі й штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з установленням іспитового строку тривалість два роки та покладенням на нього обов`язків, визначених п. 1 і 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Потерпіла ОСОБА_6 заявою від 28 жовтня 2025 року залишила вибір покарання ОСОБА_4 на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив суворо його не карати, висловив готовність понести призначене покарання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 погодився із запропонованими прокурором видами й мірами покарання.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид і міру покарання у межах, установлених у санкціями відповідних статей, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, умисний характер вини й корисливі мотиви їх вчинення, особу винного, який не має судимості та позитивно характеризується за місцем проживання, фактичні обставини справи, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, виходячи із загальних засад призначення покарання, регламентованих ст. 65 КК України, з врахуванням думки прокурора та потерпілої, враховуючи, що обвинувачений є не працевлаштованим і не має джерел для доходу, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання: за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим і призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Водночас, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень і посткримінальну поведінку обвинуваченого та обставини цієї справи в їх сукупності, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства й вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України.

Підстав для застосування положень статі 69 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів, а саме: гаманець, який опечатаний в спец. пакет НПУ ГСУ № 4303425 та переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, – вирішити в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 162 і частиною четвертою статті 185 КК України та призначити йому покарання:

за частиною першою статті 162 КК України у виді одного року обмеження волі;

за частиною четвертою статті 185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 і 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробовуванням з установленням іспитового строку тривалістю 2 роки, зобов`язавши засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ: гаманець, що упакований до спеціального пакету «Національна поліція України» № 4303425 та переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області,- повернути потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1