Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №480/1118/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року Справа № 480/1118/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2025 №183450034521 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 09.01.2025 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 на підставі пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Запорізькій області рішенням відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки її пільговий стаж підтверджується записами у трудовій книжці та відповідними довідками. Крім того позивач не погоджується із тим, що не досягла пенсійного віку, оскільки відповідачем не враховується рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та п. “б” ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. За принципом екстериторіальності вказана заява від 09.01.2025 розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №183450034521, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу та оскільки позивачка не досягла пенсійного віку 55 років, визначеного ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Додатково зазначено, що вік позивачки 53 роки, 03 місяці 04 дні, страховий стаж складає - 32 років 09 місяці 15 днів, спеціальний стаж (за Списком №2) - відсутній. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не зараховано дані довідки №83/4 від 12.11.2024, оскільки відсутня атестація робочих місць.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у якості другого відповідача до участі у розгляді даної справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, судом встановлено, що по досягненню 53 років позивач звернулась до територіального органу ПФУ із заявою від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с. 93 зворот. стор. - 94).

За результатом розгляду заяви від 09.01.2025 прийнято рішення ГУПФУ в Запорізькій області від 16.01.2024 (помилково зазначено позивачем у позовних вимогах дата прийняття рішення 16.01.2025) №183450034521 (а.с. 111), яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 та зазначено, що вік заявниці становить 53 роки 3 місяці 4 дні.

Зазначено у спірному рішенні, що відповідно до статті 114 Закону №1058 пенсія призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи. пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч.1 ст.26 Закону: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 32 роки 9 місяців 15 днів, стаж роботи за Списком 2 - відсутній. До пільгового стажу не зараховано дані довідки № 83/4 від 12.11.2024, оскільки відсутня атестація робочих місць, а тому прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу відповідно статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи та не досягнення віку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Матеріалами справи, зокрема, трудовою книжкою позивача підтверджується, що позивач з 10.07.1995 до 31.07.2007 включно працювала в Сумській обласній інфекційній лікарні (в подальшому перейменовано в КП «Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім..З.Й.Красовицького») на посаді «фельдшер-лаборант клінічної лабораторії», а в період з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно працювала у Сумському обласному протитуберкульозному диспансері на посаді "лаборант з вищою освітою в бактеріологічному відділі" (а.с. 16-17).

Стосовно правомірності прийнятого ГУ ПФУ в Запорізькій області рішення №183450034521, суд зазначає, що підставою для не врахування даних довідки №83/4 вів 12.11.2024 та зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи зазначено відсутність належних документів щодо проведення атестації робочих місць.

В довідці НКП СОР «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З.Й. Красовицького» №83/4 вів 12.11.2024 зазначено про роботу позивача з 01.08.2007 до 30.09.2008 на посаді лаборанта з вищою (немедичною) освітою в бактеріологічному відділу лабораторії та виконання повний робочий день бактеріологічними дослідженнями живих збудників на туберкульоз. Зазначено, що посада та робота позивача передбачена Списком №2 розділ ХХІV підрозділом 24а на підставі постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” №36 від 16.01.2003. (а.с.10).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд зазначає, що право працівників закладів охорони здоров`я на пенсію за віком на пільгових умовах визначають за чинними Списками №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Постановою КМУ від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, від 24 червня 2016 р. № 461.

У спірному рішенні відповідач підставою для не зарахування періоду роботи, згідно довідки №83/4 від 12.11.2024, зазначає відсутність проведеної атестації такого робочого місця.

При цьому, відповідач не заперечує віднесення вищезазначеної посади позивача до роботи на посаді, у період з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно, яка надає право на обрахунок стажу роботи в пільговому обчисленні.

Суд зазначає, що періоди роботи позивача у період з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно відображені у трудовій книжці ОСОБА_1 , зауваження щодо періоду роботи позивача на зазначеній посаді відсутні.

Зауважень щодо оформленої довідки №83/4 від 12.11.2024 у відповідача також відсутні.

Суд звертає увагу відповідача, що у довідці №83/4 від 12.11.2024 (а.с. 10) зазначено про проведення атестації робочого місця позивача за наказом №84а від 14.05.2007.

Таким чином зазначене свідчить, що відповідач не спростовує право позивача на зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 період роботи у період з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно, на посаді "Лаборант з вищою (немедичною) освітою в бактеріологічному відділ лабораторії ”. Спірним є не зарахування у зв`язку із відсутністю проведеної атестації робочого місця, що спростовується інформацією, зазначеною у довідці від 12.11.2024 №83/4.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що роботодавцем була проведена атестація робочого місця та за результатом атестації атестаційною комісією не підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах у зв`язку із недостатністю шкідливих факторів на посаді , яку займала позивач. Такі докази відсутні, відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що період роботи з 01.08.2007 до 30.09.2008, підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Також судом враховується, що записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що позивач з 10.07.1995 до 31.07.2007 включно працювала в Сумській обласній інфекційній лікарні (в подальшому перейменовано в КП «Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім..З.Й.Красовицького») на посаді "фельдшер-лаборант".

Суд зазначає, що відповідачем взагалі не обґрунтовано підстави для неврахування зазначеного періоду у пільговому обчисленні при розгляді заяви згідно записів у трудовій книжці позивача. При цьому періоди роботи позивача у період з 10.07.1995 до 31.07.2007 включно відображені у трудовій книжці ОСОБА_1 , зауваження щодо періоду роботи позивача на зазначеній посаді відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що у територіального органу ПФУ наявна інформація з 1998 року про роботу позивача на посадах в Сумській обласній інфекційній лікарні (в подальшому перейменовано в КП «Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім..З.Й.Красовицького») та у Сумському обласному протитуберкульозному диспансері, про що надано суду витяг з Реєстру застрахованих осіб (а.с.50-55).

Стаття 60 Закону №1788 визначає пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, якою встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, стаття 60 Закону №1788 виокремлює медичні заклади робота в яких зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Таким закладами є: лепрозорні і протичумні заклади охорони здоров`я; заклади (відділення) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД; інші інфекційні заклади (відділення) охорони здоров`я; патолого-анатомічні і реанімаційні відділення закладів охорони здоров`я; заклади з надання психіатричної допомоги.

Згідно з статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За визначенням статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб":

- інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення;

- небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров`я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров`я;

- особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров`я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення;

- джерело збудника інфекційної хвороби (далі - джерело інфекції) - людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" черевний тиф, паратифи, дизентерія (шагальоз), сальмонельоз, ієрсініоз, псевдотуберкульоз відносяться до групи небезпечних та особливо небезпечних інфекційних хвороб.

За змістом ст.33 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров`я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров`я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров`я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь; видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об`єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством України не визначено переліку закладів, які відносяться до інфекційних, так і не надано безпосереднього їх визначення.

Відповідно до нормативного документу «Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю ДСП 9.9.5.-080-02, затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28 січня 2002 р. № 1, лабораторія - організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.

Працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров`я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов`язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб. Вищевказане передбачено їх кваліфікаційними характеристиками (довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, затверджений наказом МОЗ від 29 березня 2002 року № 117).

Згідно з роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України (МОЗ) № 05.03-18-54/973 від 27.01.2010 видно, що "інфекційний заклад (відділення)" - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).

Також у вказаних роз`ясненнях МОЗ України від зазначено, що бактеріологічні лабораторії закладів державної санітарно епідеміологічної служби повною мірою мають право бути прирівняними до інфекційних відділень, а обчислення стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії працівникам бактеріологічних лабораторій не суперечить законодавству України.

Так, працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров`я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов`язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованими збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб, що передбачено їх кваліфікаційними характеристиками у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, що затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117.

Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

Отже, робота позивач була пов`язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудники таких небезпечних інфекційних захворювань, внаслідок чого може бути прирівняна до роботи в інфекційних закладах.

З матеріалів справи, а саме записів у трудовій книжки позивача, вбачається, що позивач дійсно працювала з 10.07.1995 до 31.07.2007 на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії Сумської обласної інфекційної лікарні (яку перейменовано у «Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім. З.Й.Красовицького»), а в період з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно працювала у Сумському обласному протитуберкульозному диспансері на посаді "лаборант з вищою освітою в бактеріологічному відділі", а отже, у структурі санітарно-епідеміологічної служби, що відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" входили у структуру Міністерства охорони здоров`я України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стаж роботи за період з 10.07.1995 до 31.07.2007 на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії Сумської обласної інфекційної лікарні (яку перейменовано у «Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім. З.Й. Красовицького»), а в період з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно працювала у Сумському обласному протитуберкульозному диспансері на посаді "лаборант з вищою освітою в бактеріологічному відділі" має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону №1788.

Відповідно до розділу XXIV Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах є 22600000-1754б - робітники, які безпосередньо обслуговують хворих: 2260000а : а) у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: 2260000а - середній медичний персонал 2260000а - молодший медичний персонал.

Таким чином, займана позивачем посада входить до Списку №2.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відтак, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що діяли в період такої роботи та наявність результатів атестації робочих місць. Вимоги щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21.08.1992 та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих списків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Судом також враховується, що пункт “б” частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01 квітня 2015 року передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, яким текст Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” був доповнений, зокрема, статтею 114.

Разом з цим, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.

Однак, в подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року.

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №2, а саме: пункт “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”.

Отже, правила зазначених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, у випадку, якщо вона має не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, однак не має 10 років пільгового стажу.

Так, відповідно частини другої пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Статтею 12 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Водночас, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” встановлено, що працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

При цьому, відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Отже, у випадку, якщо позивач не має стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці 10 років, але має не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу, буде мати право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, але відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” віковий ценз зменшується з 55 років, а відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - з 60 років.

Стосовно недосягнення позивачем необхідного віку, судом враховується наступне.

У третьому пункті рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах. Отже, Конституційний Суд в рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII.

У даному випадку, позивач працювала до 01 квітня 2015 року на посадах, робота на яких підлягає зарахуванню відповідачем до пільгової за Списком №2, а тому із врахуванням пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 до позивача підлягає застосуванню стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, а саме стосовно того, що до категорії осіб, на яких поширюється дія рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Згідно ч. 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року по справі “Щокін проти України” (№ 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року по справі “Серков проти України” (заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 55 років.

Суд вважає доречним застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідач, як суб`єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені відповідачем в основу прийнятого рішення, не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення, а також висновків та підстав відмови позивачу у призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2024 №183450034521, що прийнято за результатом розгляду заяви позивача від 09.01.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах.

Крім того, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача здійснити належний підрахунок пільгового стажу позивача, оскільки на час прийняття спірного рішення відповідачем зазначено про відсутність взагалі пільгового стажу позивача за Списком №2.

Разом із тим, періоди роботи позивача з 10.07.1995 до 31.07.2007 на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії Сумської обласної інфекційної лікарні (яку перейменовано у «Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім..З.Й.Красовицького»), а з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно у Сумському обласному протитуберкульозному диспансері на посаді "лаборант з вищою освітою в бактеріологічному відділі" підлягають підрахунку у пільговому обчисленні за Списком №2.

Стосовно вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Статтями 80-85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).

Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія “призначення пенсії” використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що дату призначення пенсії позивача у даному випадку визначено чинним законодавством.

Так, в відповідно до ст. 83 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, суд зазначає, що із врахуванням п. 1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV позивачу під час прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах також має бути врахована дата призначення пенсія з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку із врахуванням дати подання заяви позивача.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 09.01.2025, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства з урахуванням висновків суду по даній справі.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17 та від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд, викладеної в постанові від 16.12.2021 по справі № 500/1879/20 адміністративне провадження № К/9901/1030/21.

Враховуючи вищезазначене, для повного захисту порушеного права позивача, суд у відповідності до ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2025 №183450034521 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи позивача з 10.07.1995 до 31.07.2007 на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії Сумської обласної інфекційної лікарні (яку перейменовано у «Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім..З.Й.Красовицького»), а в період з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно у Сумському обласному протитуберкульозному диспансері на посаді "лаборант з вищою освітою в бактеріологічному відділі" та повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та п. “б” ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” та прийняти рішення по суті заяви від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким прийнято спірне рішення та відмовлено у призначенні пенсії, суму судового збору, сплачену при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2024 №183450034521, прийняте за результатом розгляду заяви від 09.01.2025, про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пров. Соборний, 158-Б,м. Запоріжжя,Запорізька область, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 10.07.1995 до 31.07.2007 на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії Сумської обласної інфекційної лікарні (перейменовано у «Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім..З.Й.Красовицького»), а також з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно у Сумському обласному протитуберкульозному диспансері на посаді "лаборант з вищою освітою в бактеріологічному відділі".

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пров. Соборний, 158-Б,м. Запоріжжя,Запорізька область, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 10.07.1995 до 31.07.2007 на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії Сумської обласної інфекційної лікарні (перейменовано у «Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім..З.Й.Красовицького»), а також з 01.08.2007 до 30.09.2008 включно у Сумському обласному протитуберкульозному диспансері на посаді "лаборант з вищою освітою в бактеріологічному відділі», з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та п. “б” ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” та прийняти рішення по суті заяви від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пров. Соборний, 158-Б,м. Запоріжжя, Запорізька область, код ЄДРПОУ 20490012) суму судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета