Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №460/19706/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2026 року м. Рівне№460/19706/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.07.2025 №183450031572 та від 11.09.2025 №183450031572 про відмову у перерахунку пенсії, зобов`язання зарахувати до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця період роботи на посаді статистика відділу статистики бюджетів у Сумському обласному управлінні статистики з 02.01.1991 по 14.04.1994, зобов`язання перевести з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та п.10.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з дня звернення із заявою від 07.04.2025, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» №889-VIII як особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби з 01.07.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем всупереч вимог ст. 37 Закону України Про державну службу та п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII протиправно відмовлено у здійсненні переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Ухвалою суду від 28.10.2025 позовна заява залишалася без руху, позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви, а тому вона вважається поданою у день її первинного подання до суду.

Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень вказано, що відсутні правові підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, оскільки на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) позивач не займала посади державної служби та не має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Позивач подала відповідь на відзив та письмові пояснення, однак суд не приймає їх до уваги, оскільки згідно ст.263 КАС України заявами по суті спору є позов та відзив.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

07.04.2025 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу».

24.07.2025 відповідачем прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії о/р НОМЕР_1 .

У рішенні вказано, що під час розгляду наданих документів встановлено, що заявниця на час звернення за перерахунком пенсії на посадах державної служби не працює, необхідний мінімальний стаж 20 років державного службовця станом на 01.05.2016 відсутній, а саме стаж державного службовця складає 18 років 06 місяців 1 день.

11.09.2025 відповідачем прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії о/р 183450031572 (взамін рішення про відмову від 24.07.2025).

У відповідному рішенні вказано, що аналізуючи матеріали пенсійної справи та надані документи, встановлено, що згідно трудової книжки від 20.09.1983 НОМЕР_2 заявниця з 02.01.1991 по 14.04.1994 та з 01.01.2004 по 15.08.2004 працювала статистиком, що не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723. Стаж на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України на 01.05.2016 становить 18 років 06 місяців 1 день.

Не погоджуючись з такими рішеннями Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ)

01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так згідно з пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, з наведеного випливає, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Статтею 25 Закону №3723-ХІІ, на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначені класифікація посад державних службовців з першої по сьому категорію, інших прирівняних до них посад, не перелічених у цій статті, та передбачено, що віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Зі спірних рішень відповідача вбачається, підставою для відмови у перерахунку позивача відповідно до Закону №3723-ХІІ слугувала відсутність необхідного мінімального стажу 20 років державного службовця станом на 01.05.2016, а саме стаж державного службовця складає 18 років 06 місяців 1 день.

Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 та довідок від 19.03.2014 №17-40-1942, від 07.04.2025 №10-20/Л-9-25/9-25, виданих Головним управлінням статистики у Сумській області, позивач у період з 21.09.1990 по 31.12.2003, з 16.08.2004 по 21.02.2013 працювала у Головному управлінні статистики у Сумській області на посадах економіста, статистика, провідного спеціаліста-економіста, головного спеціаліста-економіста, заступника начальника відділу.

Згідно з даними трудової книжки НОМЕР_2 позивачу присвоювався 13, 12 та 11 ранг державного службовця.

Також згідно довідки від 07.04.2025 №10-20/Л-9-25/9-25 зазначені вище посади відносяться до категорії посад передбачених ст.25 Закону України від 16.12.1993 за №3723-ХІІ «Про державну службу». Стаж державної служби позивача становить 21 рік 09 місяців 15 днів.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не ставиться під сумнів достовірність наведеної в трудовій книжці позивача та у відповідній довідці інформації.

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача від 11.09.2025 о/р 183450031572 слідує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, у зв`язку з недостатністю стажу державної служби, через не зарахування певних періодів роботи позивача до державної служби.

Водночас, за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що посади, які займала позивач відповідають вимогам для зарахування відповідних періодів до стажу державної служби та станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом № 889-VIII) мав стаж державної служби понад 20 років.

Тобто періоди роботи позивачки у Головному управлінні статистики у Сумській області мають бути зараховані до стажу державної служби.

Суд встановив, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у позивача наявний необхідний вік, стаж державної служби та страховий стаж (підтверджується записами трудової книжки позивача).

Відтак суд доходить висновку, що позивач має право на отримання пенсії (на переведення з виду на вид) згідно зі статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, що свідчить про протиправність відповідних спірних рішень відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З огляду на те, що заява про переведення на інший вид пенсії подана первинно до пенсійного органу 07.04.2025, то саме з цієї дати позивачку необхідно перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсії, то така задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо розміру пенсії є похідним та вирішується після вирішення питання про наявність у позивача відповідного права на переведення.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.07.2025 №о/р НОМЕР_1 та від 11.09.2025 № о/р 183450031572.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 07.04.2025 переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у виді судового збору у сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл Соборна, 3,м.Слов`янськ,Донецька область,84121. ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)

Повний текст рішення складений 03.02.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО