Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №460/8708/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2026 року м. Рівне№460/8708/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС в Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Головного управління ДПС в Рівненській області (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2024 №768214-2410-1712-UA56060050000010769 та №768215-2410-1712-UA56060050000010769.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що визначальним в межах адміністративної справи є встановлення чи він є суб`єктом оподаткування земельним податком щодо земельної ділянки №5624680700:05:016:0727.

Зазначає, що в даному випадку відомостями з Державного земельного кадастру не підтверджується наявність у власності позивача вказаної вище земельної ділянки, яка стала об`єктом оподаткування в спірний період. Отже, на думку позивача, для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів, цільового призначення ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.

Таким чином, з огляду на наведене, вважає, що він не є суб`єктом оподаткування, відповідно у нього не виникло обов`язку зі сплати земельною податку.

Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

У встановлений строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов. На обґрунтування поданого відзиву зазначив, що п. 286.1. ст. 286 ПК України визначено підстави для нарахування земельного податку: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна зазначено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,8413 га (кадастровий номер 5624680700:05:016:0727). У розділі «актуальна інформація про речове право» у графі відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: зазначено Державний земельний кадастр, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: б/н, 11.04.2012. Згідно зазначеної інформації земельна ділянка перебуває у власності позивача з 2012 року.

Відповідач вказує, що оскільки відбулась зміна нормативно грошової оцінки зазначеної земельної ділянки відповідно і прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з врахуванням змін.

Таким чином, відповідач вважає правомірним визначення податкового зобов`язання позивачу.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області 31.12.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624680700:05:016:1042), зокрема, №768214-2410-1712-UA56060050000010769 від 31.12.2024 на суму 37098,79 грн та №768215-2410-1712-UA56060050000010769 від 31.12.2024 на суму 43450,90 грн.

Позивач вважаючи, що він не є суб`єктом оподаткування зі сплати земельного податку з фізичних осіб, оскільки відомостями з Державного земельного кадастру не підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 5624680700:05:016:1042 знаходиться у його власності, звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування вказаних вище податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: 7.1.1. платники податку; 7.1.2. об`єкт оподаткування; 7.1.3. база оподаткування; 7.1.4. ставка податку; 7.1.5. порядок обчислення податку; 7.1.6. податковий період; 7.1.7. строк та порядок сплати податку; 7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно з пунктом 8.3 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Правові відносини щодо нарахування та сплати плати за землю врегульовані зокрема статтями 269-287 ПК України.

Згідно з підпунктом 269.1.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Об`єктами оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності (пп.270.1.1.1. п.270.1 ст. 270 ПК України).

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п.284.1 ст.284 ПК України).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункти 285.1, 285.2 ст.285 ПК України).

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 даного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. (п.287.10 ст.287 ПК України).

Обов`язок сплачувати земельний податок виникає з дня виникнення права власності на земельну ділянку.

У разі припинення права власності на земельну ділянку податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності у поточному році (п.287.1 ст.287 ПК України).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,8413 га (кадастровий номер 5624680700:05:016:0727).

У розділі «актуальна інформація про речове право» у графі відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: зазначено Державний земельний кадастр, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: б/н, 11.04.2012.

Згідно зазначеної інформації земельна ділянка перебуває у власності позивача з 2012 року.

Отже, безпідставними є твердження позивача, що він не є суб`єктом оподаткування, відповідно у нього не виникло обов`язку зі сплати земельною податку.

Відтак, користуючись під час нарахування позивачу земельного податку актуальними відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач не мав повноважень та не міг ставити під сумнів їх достовірність, а тому повинен був їх враховувати при визначенні платника та інших елементів нарахованого позивачу земельного податку.

При цьому, допоки особа вважається власником земельної ділянки і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є актуальними відомості про неї як про власника, така особа є платником земельного податку.

Даний висновок суду узгоджується із нормами підпункту 269.1.1.1 пункту 269.1 статті 269 та підпункту б пункту 286.1 статті 286 ПК України, в силу яких платником податку є власник земельної ділянки, відомості про якого внесені, в тому числі, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно нараховано контролюючим органом земельний податок з фізичних осіб 2024 рік, а оспорювані податкові-повідомлення від 31.12.2024 №768214-2410-1712-UA56060050000010769 та №768215-2410-1712-UA56060050000010769 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України

Тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не належать до задоволення.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Рівненській області відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС в Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 03.02.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО