Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №640/11304/19 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/11304/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І.

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Енергетичної митниці про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Енергетичної митниці ДФС вих. №253-10/28-70-19-2 від 22 січня 2019 року щодо відмови у відновленні режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплачених митних платежів Товариству з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" по заяві вих. №2774 від 08 січня 2019 року;

- зобов`язати Енергетичну митницю ДФС відновити Товариству з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" режим вільної торгівлі за питними деклараціями UA903080/2018/000593 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000964 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000998 від 24 жовтня 2018 року та UA903080/2018/001009 від 24 жовтня 2018 року.

Позивач зазначив, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмовляючи ТОВ “МАДДОКС УКРАЇНА” у відновленні режиму вільної торгівлі Енергетична митниця послалась на нормативно-правовий документ, який спірні правовідносини не регулює, що свідчить про протиправність рішення останньої.

У відповіді на відзив позивач додатково наголосив на своїх доводах з урахуванням доводів відповідача у відзиві на позов. Також позивач надав додаткові письмові пояснення, в яких також додатково обґрунтував свою позицію та доводи, що зазначені в обставинах та підставах позовної заяви. До пояснень надав додаткові докази.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У наданому відзиві до суду на позовну заяву з додатками представник відповідача, заперечив проти позовних вимог, наголошував, що у разі подання заяви про відновлення режиму вільної торгівлі до товару (тобто, застосування до товару преференційної ставки ввізного мита, встановленої Митним тарифом України) ТОВ «Маддокс Україна» як декларант зобов`язане подавати оригінал сертифікату з перевезення товару EUR. 1; чинним законодавством повністю врегульоване питання підтвердження походження товару з ЄС у разі подрібнення партії та не передбачене застосування іншого порядку у випадку відновлення режиму вільної торгівлі. Відповідно до статті 20 Протоколу якщо товари, що походять з певної країни, поміщені під контроль митної служби в Європейському Союзі або Україні, оригінальне підтвердження їхнього походження може бути замінене одним чи декількома сертифікатами з перевезення товару EUR. 1 з метою відправлення всіх чи частини цих товарів до будь-якого місця в Європейському Союзі або Україні. Такий замінний сертифікат (сертифікати) з перевезення товару EUR. 1 видається тією митною службою, під чиїм контролем перебувають товари.

Наказом Мінфіну від 20.11.2017 № 950 затверджений Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - Порядок).

Відповідно до положень розділу VI Порядку, якщо товари, які мають преференційне походження, не були випущені у вільний обіг та розміщуються під митним контролем митниці, то з метою переміщення усіх або деяких з таких товарів у межах України, можливою є заміна оригінального підтвердження походження одним або більшою кількістю сертифікатів. Заміна оригінального підтвердження походження одним або більше сертифікатами здійснюється митницею, під митним контролем якої знаходиться товар. Про особливості заповнення сертифікату у разі його видачі на підставі попередньо оформленого або виданого підтвердження походження згідно з вимогами розділу VI Порядку зазначено у розділі II цього Порядку.

Також зазначене, що під час дослідження 44 графи митних декларацій UA903080/2018/000593 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000964 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000998 від 24 жовтня 2018 року та UA903080/2018/001009 від 24 жовтня 2018 року вищезазначений сертифікат EUR. 1 до митного оформлення не подавався.

Відповідач надав неодноразово додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що до Енергетичної митницю раніше надходило аналогічне звернення ТОВ «Маддокс Україна» щодо відновлення режиму вільної торгівлі на підставі копії сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 16.02.2018 № Р721304 щодо іншого товару (лист від 10.05.2018 № 855/05). За результатами розгляду звернення митницею надана відмова, за результатом розгляду скарги позивача до Державної фіскальної служби України, скарга листом Державної фіскальної служби України від 21.12.2018 №41429/6/99-99-19-04-02-15 залишена без задоволення, а відмова митниці – без змін.

Заяви, клопотання учасників справи.

Відповідачем подані клопотання до Окружного адміністративного суду м. Києва про об`єднання в справ в одне провадження зі справою №640/10952/19; клопотання про виклик в якості свідка директора позивача; про залишення позову без розгляду; клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; клопотання про заміну правонаступником.

Представником позивача подане клопотання до Окружного адміністративного суду м. Києва про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем подане клопотання до Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, долучення доказів.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/11304/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року у справі №640/11304/19 ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 640/11304/19 до судового розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 (суддя Слободянюк Н.І.) адміністративну справу № 640/11304/19 - прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 (суддя Слободянюк Н.І.) допущено заміну відповідача - Енергетичної митниці ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи 39392109) на її правонаступника - Енергетична митниця (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44029610).

Згідно із розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 № 285 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2142/0/15-25 від 16.10.2025, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Полтавським окружним адміністративним судом від 31.10.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Протокольними ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва у підготовчому засіданні 09.10.2019: клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відкликане, клопотання відповідача про об`єднання провадження у справі з іншою справою залишене без задоволення.

Під час розгляду справи спочатку у цьому складі суду Полтавським окружним адміністративним судом, відповідачем заявлене тільки клопотання про долучення доказів та розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 30.01.2026 відмовлено у клопотанні відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою відеофіксації та звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось в порядку визначеного нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, Рівненським окружним адміністративним судом ухвалене рішення від 29 квітня 2025 року у справі №640/10952/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАДДОКС УКРАЇНА” (далі – позивач, ТОВ “МАДДОКС УКРАЇНА”, товариство) до Енергетичної митниці ДФС (далі – відповідач або митниця, Енергетична митниця, контролюючий орган), яким позовні вимоги ТОВ “МАДДОКС УКРАЇНА” до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування рішення Енергетичної митниці ДФС вих. № 253-10/28-70-19-2 від 22.01.2019 щодо відмови у відновленні режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплачених митних платежів Товариству з обмеженою відповідальністю “МАДДОКС УКРАЇНА”; зобов`язання Енергетичної митниці відновити ТОВ “МАДДОКС УКРАЇНА” режим вільної торгівлі за митними деклараціями №№: UA903080/2018/000221 від 13.04.2018, UA903080/2018/000225 від 16.04.2018, UA903080/2018/000226 від 16.04.2018 та UA903080/2018/000297 від 10.05.2018 залишені без задоволення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №640/10952/19 встановлене наступне:

«Товариство з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.09.2017 року, номер запису про проведення державної реєстрації 1 070 102 0000 070545.

24 жовтня 2017 року позивача взято облік осіб, які здійснюють операції з товарами, під № UA10041588143. Основним видом діяльності Позивача за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71). Позивач здійснює імпорт та оптову реалізацію нафтопродуктів.

03 лютого 2018 року партія авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «Sarlux Nord Portineria» (Європейський союз, Італія) в кількості 8766,843 метричних тон (8 754,838 мт АIR) було завантажено в судно «AUTUMN» для слідування в Морський торговельний порт «Южний» (Україна) в адресу компанії MADDOX SA (Швейцарія) по коносаменту № 75.

Експортером - компанією SARAS S.p.A (Італія) на партію товару надано один оригінал сертифікату з перевезення товару EUR. 1 VE № Р721304 від 15.02.2018 року.

12 лютого 2018 року під митним контролем в резервуари ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К» судно «AUTUMN» вивантажило 8771,168 метричних тон палива для газотурбінних двигунів JET А-1, про що складено відповідні документи за участю посадових осіб митного органу.

Товари були вивантажені на тимчасове зберігання під митним контролем без поміщення у жоден митний режим в порядку ст. 201 Митного кодексу України.

Протягом березня-квітня 2018 року частина авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «Sarlux Nord Portineria» танкерної партії «AUTUMN» в кількості 2071,168 метричних тон була викуплена позивачем у компанії MADDOX SA (Швейцарія), що підтверджується копією контракту № Е187015-18 від 22.02.2018 з додатками, інвойсами та актами приймання-передачі.

Позивачем, як імпортером, було оформлено авіаційне паливо для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «Sarlux Nord Portineria» танкерної партії «AUTUMN» зі сплатою митних платежів в повній сумі без застосування преференції 410 за наступними ВМД: UA903080/2018/000221 від 13.04.2018, UA903080/2018/000225 від 16.04.2018, UA903080/2018/000226 від 16.04.2018 та UA903080/2018/000297 від 10.05.2018.

Решту обсягу авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «Sarlux Nord Portineria» танкерної партії «AUTUMN» в кількості 6 700,000 метричних тон було задекларовано в митний режим «імпорт» та випущено у вільний обіг імпортером ТОВ «АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 38489035).

Таким чином партію авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «Sarlux Nord Portineria» в кількості 8771,168 метричних тон танкерної партії «AUTUMN» в повному обсязі було задекларовано в митний режим «імпорт» та випущено у вільний обіг наступними імпортерами-резидентами України - позивачем в кількості 2071,168 метричних тон та ТОВ «АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД» в кількості 6700,000 метричних тон.

08 січня 2019 року Позивач звернувся до Енергетичної митниці ДФС з листом-заявою вих. №2775 про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення надмірно сплачених до бюджету платежів.

Листом № 253-10/28-70-19-2 від 22.01.2019 року відповідачем було повідомлено про відсутність законодавчих підстав для відновлення режиму вільної торгівлі та про відмову у поверненні сплачених сум митних платежів.

Відмова Позивачу у відновленні режиму вільної торгівлі мотивована тим, що:

1) до заяви про відновлення режиму вільної торгівлі позивачем надана копія сертифікату з перевезення товару EUR.l VE № Р721304 від 15.02.2018 року, а не його оригінал;

2) порядок підтвердження походження товарів у разі подрібнення партії врегульований ст. 20 Протоколу № 1 до Угоди про асоціацію та Порядком заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 950 від 20.11.2017 року.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС до задекларованих товарів на підставі сертифіката перевезення товару форми EUR.1 VE № Р721304 від 15.02.2018 року, звернувся до суду із цим позовом.»

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.09.2017 року, номер запису про проведення державної реєстрації 1 070 102 0000 070545.

24 жовтня 2017 року позивач взятий на облік осіб, які здійснюють операції з товарами, за №UA10041588143.

Основним видом діяльності Позивача за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71).

Позивач здійснює імпорт та оптову реалізацію нафтопродуктів.

16 липня 2018 року партія авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» (Європейський союз, Греція) в кількості 6 584,614 метричних тон (6 575,725 мт AIR) завантажена в судно м/т «ST AQUA» для слідування в Україну в адресу компанії MADDOX SA (Швейцарія), відповідно до коносаменту № 1143.

Експортером - компанією «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» (Греція) на партію товару наданий один оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.l №А690158 від 24.07.2018.

23 липня 2018 року під митним контролем в резервуари ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К» судно м/т «ST AQUA» вивантажило 6 571,444 метричних тон палива для газотурбінних двигунів JET А-1, про що складено відповідні документи за участю посадових осіб митного органу.

Товари вивантажені для тимчасового зберігання під митним контролем без поміщення у жоден митний режим в порядку ст. 201 Митного кодексу України.

Упродовж вересня-жовтня 2018 року частина авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» танкерної партії м/т «ST AQUA» в кількості 2 071,444 метричних тон викуплена позивачем у компанії МADDOX SA (Швейцарія), що підтверджується відповідними документами

Позивачем, як імпортером, оформлене авіаційне паливо для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» танкерної партії м/т «ST AQUA» зі сплатою митних платежів в повній сумі без застосування преференції 410 за наступними вантажно-митними деклараціями (далі – ВМД): №№UA903080/2018/000765 від 19.09.2018, UA903080/2018/000808 від 01.10.2018, UA903080/2018/000997 від 23.10.2018, UA903080/2018/001002 від 24.10.2018, UA903080/2018/000593 від 19.10.2018, UA903080/2018/000964 від 19.10.2018, UA903080/2018/000998 від 24.10.2018, UA903080/2018/001009 від 24.10.2018.

Решта обсягу авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» танкерної партії м/т «ST AQUA» в кількості 4 500,000 метричних тон задекларована в митний режим «імпорт» та випущена у вільний обіг імпортером ТОВ «АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 38489035).

Таким чином партію авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» в кількості 6 571,444 метричних тон танкерної партії м/т «ST AQUA» в повному обсязі задекларована в митний режим «імпорт» та випущена у вільний обіг наступними імпортерами-резидентами України: позивачем в кількості 2 071,444 метричних тон та ТОВ «АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД» в кількості 4 500,000 метричних тон.

Позивач звернувся до Енергетичної митниці ДФС з листом-заявою №2774 від 08.01.2019 про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення надмірно сплачених до бюджету платежів в якому зазначив, що оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1 № А690158 від 24.07.2018 на авіаційне паливо для газотурбінних двигунів JET А-1 виробництва «НELLENIC PETROLEUМ S.A.» (Європейський союз, Греція) в кількості 6 571,444 метричних тон з танкерної партії м/т «ST AQUA» вже знаходиться у відповідача та поданий 22.11.2018 ТОВ «АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 38489035), яке є імпортером другої частини авіаційного палива цієї танкерної партії.

Відповідач прийняв рішення, яку оформив листом №253-10/28-70-19-2 від 22.01.2019 про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплачених митних платежів Товариству з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" по заяві вих. №2774 від 08 січня 2019 року, оскільки до заяви про відновлення режиму вільної торгівлі позивачем надана копія сертифікату з перевезення товару EUR.1 № А690158 від 24.07.2018 року, а не оригінал; порядок підтвердження походження товарів у разі подрібнення партії врегульований ст. 20 Протоколу № 1 до Угоди про асоціацію та Порядком заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 950 від 20.11.2017.

Оскільки ТОВ «Маддокс Україна» надана тільки копію сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 24.07.2018 № А690158, Енергетичною митницею ДФС прийняте рішення про відсутність законодавчих підстав для відновлення до товару преференційної ставки ввізного мита, встановленої Митним тарифом України на підставі поданого документу та, відповідно, про відмову у поверненні сплачених сум митних платежів.

Відповідно до відміток на коносаменті від 16.07.2018 №1143 товар у повному обсязі перебував під митним контролем Одеської митниці ДФС, що не заперечується сторонами.

Згідно із позиція відповідача, саме Одеської митницею ДФС мав видаватись замінний сертифікат (сертифікати) з перевезення товару EUR.1 на момент знаходження товару під митним контролем (у разі надходження відповідного звернення). ТОВ «Маддокс Україна» не надала митниці підтвердження того, що позивач або інша особа, яка на момент подрібнення партії товару мала у своєму розпорядженні оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 24.07.2018 № А690158, зверталась до Одеської митниці ДФС щодо отримання замінних сертифікатів.

Вважаючи, що відповідачем прийняте оспорюване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом до цього відповідача.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі – МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Частиною першою та другою статті 271 МК України передбачено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 281 МК України передбачено встановлення тарифних пільг (тарифні преференції).

Частиною першою вказаної статті передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до частин першої третьої статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Згідно з частиною першою статті 41 МК України товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, у разі якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно з положеннями частин восьмої та дев`ятої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частин першої та другої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Згідно частини першої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода).

Згідно зі статтями 26, 31 Глави 1 Розділу IV Угоди, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 29 Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до графіків, встановлених у додатку I-A до цієї Угоди.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Згідно зі статтею 13 Протоколу 1 до Угоди, преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країн, іншої, ніж країни Європейського Союзу та України.

Приписами статті 16 Протоколу 1 до Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до статті 17 Протоколу 1 до Угоди, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Відповідно до статті 20 Протоколу 1 до Угоди якщо товари, що походять з певної країни, поміщені під контроль митної служби в Європейському Союзі або Україні, оригінальне підтвердження їхнього походження може бути замінене одним чи декількома сертифікатами з перевезення товару EUR.1 з метою відправлення всіх чи частини цих товарів до будь-якого місця в Європейському Союзі або Україні. Такий замінний сертифікат (сертифікати) з перевезення товару EUR.1 має бути виданий тією митною службою, під чиїм контролем перебувають товари.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, що затверджений Наказ Міністерства фінансів України від 20.11.2017 № 950 (далі - Порядок), визначає процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 відповідно до положень Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, Угоди про сільське господарство між Україною та Королівством Норвегія, Угоди про сільське господарство між Україною та Ісландією та Угоди про сільське господарство між Україною та Швейцарською Конфедерацією, ратифікованих Законом України від 07 грудня 2011 року № 4091-VI «Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, Угоди про сільське господарство між Україною та Королівством Норвегія, Угоди про сільське господарство між Україною та Ісландією та Угоди про сільське господарство між Україною та Швейцарською Конфедерацією», Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії, ратифікованої Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5445-VI «Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії», Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», а також інших міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, якими передбачено ідентичну процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі Угоди).

Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 заповнюється та видається відповідно до положень Угод, статті 46 Глави 7 Розділу ІІ й пункту 14 частини другої статті 544 Глави 74 Розділу XX Митного кодексу України та цього Порядку.

Пунктом 3 Розділу І Порядку передбачено, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі сертифікат) документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форма якого наведена у додатках до Угод.

Відповідно до підпунктів 1, 2, 3 Розділу ІІІ Порядку, сертифікат видається у разі, якщо його потрібно пред`явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

Пунктом 1 Розділу VII Порядку передбачено, що митниця відмовляє у видачі сертифіката, якщо: форма поданого бланка сертифіката (за наявності) не відповідає формі, визначеній Угодами; сертифікат (за наявності) та/або заяву та/або їх електронні копії заповнено з порушенням вимог Угод та цього Порядку; товар(и), на який(і) подано заяву щодо видачі сертифіката, не відповідає(ють) вимогам преференційного походження.

Пунктами 1, 2 статті 26 Угоди передбачено, що її положення застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цих цілей «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Відповідно до статті 2 Розділу ІІ Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Статтею 16 Розділу V Протоколу 1 встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку до цього Протоколу.

Статтею 17 Розділу V Протоколу 1 передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Згідно з пунктом 1 Розділу V статті 24 Протоколу 1 підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.

Відповідно до статті 20 Протоколу 1 якщо товари, що походять з певної країни, поміщені під контроль митної служби в Європейському Союзі або Україні, оригінальне підтвердження їхнього походження може бути замінене одним чи декількома сертифікатами з перевезення товару EUR.1 з метою відправлення всіх чи частини цих товарів до будь-якого місця в Європейському Союзі або Україні. Такий замінний сертифікат (сертифікати) з перевезення товару EUR.1 має бути виданий тією митною службою, під чиїм контролем перебувають товари.

Згідно з положеннями пункту 2 статті 39 «Поправки до Протоколу» Розділу VIII «Прикінцеві Положення» Протоколу 1 після приєднання України до Регіональної Конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила визначення походження Підкомітет з Митного Співробітництва може також вирішити замінити правила визначення походження, наведені в цьому Протоколі, тими, що містяться в додатку до Конвенції.

Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 8 листопада 2017 року № 2187-VIII Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 01 лютого 2018 року.

У зв`язку з цим та відповідно до Рішення Підкомітету Україна ЄС з питань митного співробітництва від 21 листопада 2018 року № 1/2018 з 01 січня 2019 року стаття 26 Протоколу 1 замінена нормою аналогічного змісту, яка викладена в статті 25 Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Пунктом 3 розділу І Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2017 року № 950, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку сертифікат заповнюється на одну партію товару(ів), що експортується(ються).

За визначенням, наведеним у статті 1 Розділу І «Загальні положення» Протоколу 1, «партія товару» означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі.

Партія товару означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі.

Згідно з Рішенням Комісії ЄС № 2007/С83/01 (пояснення Комісії ЄС в частині «преференційних правил походження») допускається супроводження партій товару окремими доказами його походження. У такому випадку ці документи приймаються митними органами країни-імпортера для відповідних партій замість єдиного доказу походження, виданого для всього продукту (товару).

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Суд встановив, що в Україну поставлена (ввезена на митну територію України) партія авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET A-1, виробництва «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» (Європейський союз, Греція) в кількості 6 584,614 метричних тон (6 575,725 мт AIR) завантажена в судно м/т «ST AQUA» для слідування в Україну в адресу компанії MADDOX SA (Швейцарія), відповідно до коносаменту № 1143.

Імпортований товар зазначений у Додатку 1-А до глави 1 «Скасування мит» до Угоди, який є його невід`ємною частотною, що передбачає можливість застосування при митному оформленні цього товару преференційного режиму оподаткування (преференція « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), як «Складова комплектного об`єкта», що не заперечується та не спростовується відповідачем жодними належними доказами та доводами.

Статтею 43 МК України визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до положень статей 279 282 283 МК України сертифікат про походження товару є єдиним документом, який підтверджує країну походження товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд зазначає, що імпортер має право на застосування відповідної тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом товарів та/або їх зменшення, ввезених із Європейського Союзу, за умови підтвердження походження цих товарів під час митного оформлення сертифікатом EUR.1 (або іншим документом, визначеним МК України та Протоколом 1), що виданий митними органами країни експортера на відповідну партію товару.

Аналіз вказаних норм свідчить, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару відповідно до Угоди.

При цьому, такий сертифікат є доказом того, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами.

Суд встановив, що в Україну поставлена (ввезено на митну територію України) партію авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET A-1, виробництва «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» (Європейський союз, Греція) в кількості 6 584,614 метричних тон (6 575,725 мт AIR).

Переміщення через митний кордон України вказаного товару JET А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUМ S.A.» в кількості 6 571,444 метричних тон танкерної партії м/т «ST AQUA» здійснене: позивачем в кількості 2 071,444 метричних тон та ТОВ «АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД» в кількості 4 500,000 метричних тон.

Сертифікат з перевезення (походження) Товару форми EUR.1 від 24.07.2018 № А690158, що надавався експортером (постачальником) разом з імпортованим товаром, не є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару, зазначеного у цьому сертифікаті, про що свідчать відомості графи « 44» відповідних митних декларацій - Сертифікат про походження товару, до якого застосовуються преференції за відповідним кодом документа класифікатора документів.

У той же час міститься код документа у графі 44 « 9111 1» за датою 24.07.2018, що є кодом документа «Акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату».

Однак по суті вказаного позову спір між позивачем і відповідачем є спором щодо обов`язку імпортера (позивача) надати митному органу (відповідачу) при ввезенні партії палива оригіналу замінного сертифіката походження товару з Європейського Союзу (сертифікат EUR.1), як підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита, а не копії первинного сертифікату на всю партію товару.

Контролюючий орган (відповідач) вважає, що ненадання оригіналу замінного сертифікату щодо підтвердження походження імпортованої позивачем партії товару, виключає можливість застосування митної преференції відповідно до статті 20 Протоколу 1.

Митне оформлення цієї партії імпортованого товару здійснене зі сплатою ввізного мита за митними деклараціями №№UA903080/2018/000593 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000964 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000998 від 24 жовтня 2018 року та UA903080/2018/001009 від 24 жовтня 2018 року.

Відповідно до статті 20 Протоколу якщо товари, що походять з певної країни, поміщені під контроль митної служби в Європейському Союзі або Україні, оригінальне підтвердження їхнього походження може бути замінене одним чи декількома сертифікатами з перевезення товару EUR. 1 з метою відправлення всіх чи частини цих товарів до будь-якого місця в Європейському Союзі або Україні. Такий замінний сертифікат (сертифікати) з перевезення товару EUR. 1 має бути виданий тією митною службою, під чиїм контролем перебувають товари.

Наказом Мінфіну від 20.11.2017 № 950 затверджено Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - Порядок).

Відповідно до положень розділу VI Порядку, якщо товари, які мають преференційне походження, не були випущені у вільний обіг та розміщуються під митним контролем митниці, то з метою переміщення усіх або деяких з таких товарів у межах України, можливою є заміна оригінального підтвердження походження одним або більшою кількістю сертифікатів. Заміна оригінального підтвердження походження одним або більше сертифікатами здійснюється митницею, під митним контролем якої знаходиться товар. Про особливості заповнення сертифікату у разі його видачі на підставі попередньо оформленого або виданого підтвердження походження згідно з вимогами розділу VI Порядку зазначено у розділі II цього Порядку.

Крім того, під час дослідження 44 графи митних декларацій №№UA903080/2018/000593 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000964 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000998 від 24 жовтня 2018 року та UA903080/2018/001009 від 24 жовтня 2018 року вищезазначений сертифікат EUR.1 до митного оформлення не наданий позивачем.

Разом з тим, твердження позивача про те, що ТОВ «Альянс Енерго Трейд» «звернулось із аналогічною заявою» є хибним, оскільки зазначеним суб`єктом дотримані вимоги статей 43, 44 Митного кодексу України щодо обов`язку декларанта надавати оригінал сертифікату про походження товару і разом з заявою подано оригінал сертифікату з перевезення товару EUR. 1 від 24.07.2018 № А690158 для цілей відновлення режиму вільної торгівлі до товару.

Суд погоджується з доводами відповідача, що чинним законодавством України з питань визначення країни походження товарів (стаття 16 Протоколу, статті 43, 44 Митного кодексу України) встановлений чіткий порядок підтвердження походження товарів декларантами та не визначене використання органом доходів і зборів інформації чи документів, наданих третіми особами у розпорядження митниці, у тому числі у разі відновлення режиму вільної торгівлі.

Висновки суду по суті спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтована правомірність оспорюваного рішення.

Суд відмовляє позивачу у визнані протиправним та скасування рішення Енергетичної митниці ДФС вих. №253-10/28-70-19-2 від 22 січня 2019 року щодо відмови у відновленні режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплачених митних платежів Товариству з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" по заяві вих. №2774 від 08 січня 2019 року та зобов`язанні Енергетичної митниці відновити Товариству з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" режим вільної торгівлі за питними деклараціями UA903080/2018/000593 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000964 від 19 жовтня 2018 року, UA903080/2018/000998 від 24 жовтня 2018 року та UA903080/2018/001009 від 24 жовтня 2018 року.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таким чином, в контексті обставин цієї справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки у позові відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" (вул. Московська, 32/2, 10 поверх, Київ 10,01010, код ЄДРПОУ 41588143) до Енергетичної митниці (вул. Світлицького, 28А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ ВП 44029610) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза