Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №420/42099/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42099/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження у порядку загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов сформований через систему «Електронний суд» адміністративний позов ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі третьої особи ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Грінберг Юліанни Миколаївни про накладення штрафу від 18.12.2025 року (номер постанови 5), винесену в межах виконавчого провадження № 78812671.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у провадженні Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві перебуває виконавче провадження №78812671 з примусового виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №369/5743/23. Даним виконавчим документом було встановлено обов`язок позивача, ОСОБА_1 , виконувати графік спілкування та виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51. В ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.08.2023 року у цивільній справі № 369/5743/23 суду, яка є виконавчим документом, адреса боржника вказана як: АДРЕСА_1 . 19.12.2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» отримав копію постанови про накладення штрафу від 18.12.2025 року, винесену старшим державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві Грінберг Ю.М. у межах виконавчого провадження № 78812671. Штраф у розмірі 3400,00 грн накладено за повторне невиконання ухвали Києво-Святошинського р/с від 04.08.2023 року у справі № 369/5743/23 щодо графіка побачень з малолітньою дитиною ОСОБА_4 (2020 р.н.). Позивач уважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у постанові про накладення штрафу від 18.12.2025 року зазначено про невиконання «вимог від 28.11.2025, 03.12.2025, 07.12.2025, 12.12.2025 17.12.2025 року», проте до Електронного кабінету позивача у системі ЄСІТС ці вимоги не надходили. Відповідач не вказує, яким саме чином ці вимоги надсилалися позивачу, чи отримував він рекомендований лист, докази вручення або отримання. Згідно статті 28 Закону «Про виконавче провадження», документи виконавчого провадження надсилаються виключно в електронній формі органам та особам, які мають електронні кабінети в ЄСІТС. Проте самі вимоги від 28.11.2025 року до кабінету ЄСІТС позивача не надходили, що доводить порушення процедури повідомлення належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону, надіслання документів на e-mail можливе лише на підставі письмової заяви учасника (боржника). Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Відтак, факт отримання позивачем вимог не доведений, що виключає «умисне невиконання».

Позивач вказує, що виконавче провадження відкрите у Святошинському ВДВС м. Києва на підставі довідки ВПО позивача № 3008-7001971124 від 01.03.2024 року ( АДРЕСА_2 ). Проте дана довідка була скасована ще 08.05.2025 року рішенням Святошинської РДА № 9/35-01/03. Ініціатором скасування статусу та довідки ВПО позивача була сама третя особа ( ОСОБА_2 ), яка подала заяву до органів соцзахисту, стверджуючи, що позивач у місті Києві не проживає. Незважаючи на це, 07.08.2025 року вона використала недійсну адресу для відкриття виконавчого провадження у місті Києві. Позивач уважає, що стягувач не може посилатися на адресу як на належне місце виконання, якщо вона сама добилася юридичного визнання факту непроживання боржника за цією адресою. Подання заяви до Святошинського ВДВС у місті Києві, коли стягувач ОСОБА_2 знала, що боржник не проживає у місті Києві (що підтверджено актами перевірки, складеними за її ініціативи), був не реалізацією права, а зловживанням ним, оскільки це створює умови для неправомірних виконавчих дій (накладення штрафу). Згідно з листом, стягувачка неодноразово відвідувала адресу з поліцією і достеменно знала, що боржник там не проживає. Таким чином, подання заяви до Святошинського ВДВС у місті Києві було свідомим зловживанням процесуальними правами з метою створення штучної юрисдикції, зручної для стягувача. На час відкриття виконавчого провадження № 78812671 постійне зареєстроване місце проживання боржника залишалося: АДРЕСА_3 (з 2001 року), а фактичне тимчасове місце перебування дитини та боржника — село Зеленівка Херсонської області.

Також, посилаючись на висновки психологічних експертиз, позивач зазначає про систематичне психологічне насильство та його деструктивний вплив на малолітнього сина матір`ю (стягувач ОСОБА_2 ).

Крім того, позивач вказує, що з початку грудня 2023 року малолітній ОСОБА_3 проживає з ним. Малолітній син боїться матір та категорично відмовляється спілкуватися з нею, кажучи що вона його буде бити, бити по губах, закривати одного в кімнаті та кричати, та ставити в куток на коліна. Крім того, після перебування дитини в родині матері, лікарі поставили хлопчику діагноз «неуточнений атопічний дерматит». У провадженні відділення поліції №2 Миколаївського РУП ГУНП перебуває кримінальне провадження № 12025152040001059 за фактом систематичного домашнього насильства (ст. 126-1 КК України) з боку ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , та малолітнього сина ОСОБА_3 . У Херсонському міському суді перебуває справа № 766/17797/25 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 у зв`язку з домашнім насильством.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року відкрито провадження по справі № 420/42099/25 з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та призначено судове засідання на 13.01.2026 року; витребувано з Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 78812671; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

12.01.2026 року до суду від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли копії матеріалів виконачого провадження № 78812671.

В судове засідання, призначене на 13.01.2026 року, з`явилися позивач, представник позивача, третя особа та представник третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою від 13.01.2026 року суд продовжив на двадцять днів розгляд справи № 420/42099/25 та відклав судове засідання на 20.01.2026 року.

Ухвалою від 13.01.2026 року суд витребував від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) докази по справі, а саме: інформацію про те, чи направлялися у виконавчому провадження № 78812671 вимоги державного виконавця Путренку Сергію Сергійовичу за адресою, зазначеною у виконавчому документі, якщо так, надати відповідні докази; інформацію про те, чи направлялися у виконавчому провадження № 78812671 документи виконавчого провадження ОСОБА_1 в електронній формі до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, якщо так, надати відповідні докази; інформацію про те, чи вчинялися державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 78812671 дії направлені на отримання відомостей про місце проживання ОСОБА_1 , якщо так, надати відповідні докази; інформацію про те, чи повідомляв ОСОБА_1 державного виконавця про зміну місця проживання в рамках виконавчого провадження № 78812671, якщо так, надати відповідні докази.

16.01.2026 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про доручення доказів.

19.01.2026 року до суду від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів по справі, з яким до суду надано скриншот направлення вимог державного виконавця на електронні адреси.

20.01.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про доручення доказів.

В судове засідання, призначене на 20.01.2026 року, з`явилися позивач, третя особа та представник третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Третя особа та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та просили відмовити в його задоволенні.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку учасників щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 20.01.2026 року, задовольнив клопотання учасників та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.08.2023 року у справі № 369/5743/23 заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі № 369/5743/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини задоволено.

До прийняття Києво-Святошинським районним районним судом Київської області судового рішення у даній справі, встановлено обов`язок ОСОБА_1 виконувати графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51, а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

В ухвалі зазначено, що відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Стягувачем згідно ухвали є ОСОБА_2 .

Боржником є ОСОБА_1 .

07.08.2025 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві з заявою, в якій просила забезпечити виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.08.2023 року у справі № 369/5743/23, в зв`язку з тим, що згідно довідки внутрішньо переміщеної особи № 3008-7001971124від 01.03.2024 боржник ОСОБА_1 проживає в Святошинському районі міста Києва за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі вказаної заяви, старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого № 78812671 від 18.12.2025 року з виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.08.2023 року у справі № 369/5743/23.

19.09.2025 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78812671 винесено постанову про визначення місце виконання виконавчих дій, якою визначено сторонам місце виконання виконавчих дій за адресою: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 (5 поверх), Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

20.09.2025 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78812671 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн. також вказаною постановою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

18.12.2025 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78812671 винесено постанову про накладення штрафу, якою за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 3400 грн.

Постанова мотивована тим, що при здійсненні перевірки виконання рішення встановлено, що 28.11.2025 року, 03.12.2025, 07.12.2025, 12.12.2025, 17.12.2025 боржник не виконав без поважних причин ухвалу № 369/5743/23, видану 04.08.2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Уважаючи постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 18.12.2025 року, винесену у виконавчому провадженні № 78812671 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, четвертої статті 18 Закону №1404-VIII).

За частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Частиною 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Правовідносини щодо примусового виконання рішень немайнового характеру врегульовано розділом 8 Закону № 1404-VIII .

Статтею 63 Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлений статті 64-1 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частин 1 – 4 статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що порядок виконання судових рішень визначається також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі по тексту - Інструкція № 512/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5-9 розділу ІХ Інструкції № 512/5), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

У разі якщо рішення неможливо виконати у зв`язку з виїздом за межі України боржника та/або дитини, стягувача, державний виконавець письмово роз`яснює сторонам право звернутися до суду із заявою про відстрочку виконання рішення, про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

З аналізу зазначених норм законодавства суд убачає, що якщо рішенням суду не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, такий час та (або) місце побачення визначається державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. При цьому, постанову про накладення на боржника штрафу державний виконавець виносить у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі № 640/9234/19, від 17.08.2020 р. у справі № 160/4615/19.

Предметом перевірки у межах розгляду цієї справи є правомірність постанови державного виконавця накладення на ОСОБА_1 виконувати, як боржника у виконавчому провадженні № 78812671, штрафу у розмірі 3400 грн. за невиконання ним рішення суду за відсутності поважних причин.

З матеріалів справи убачається, що на виконанні Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.08.2023 року у справі № 369/5743/23, якою до прийняття Києво-Святошинським районним районним судом Київської області судового рішення у даній справі, встановлено обов`язок ОСОБА_1 виконувати графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51, а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

Таким чином, ухвалою суду у справі №369/5743/23 чітко визначено графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

Відповідно до п.5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (далі - Інструкція №512/5), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Оскільки рішенням суду не було визначено місце виконання виконавчих дій, 19.09.2025 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78812671 винесено постанову про визначення місця виконання виконавчих дій, якою визначено сторонам місце виконання виконавчих дій за адресою: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 (5 поверх), Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Водночас доказів виклику сторін виконавчого провадження з метою врахування їх позиції та інтересів дитини при визначенні місця виконання виконавчих дій, до суду надано не було, що свідчить про порушення виконавцем п.5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5.

У вказаному виконавчому провадженні 20.09.2025 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн.

18.12.2025 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78812671 винесено постанову про накладення штрафу, якою за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 3400 грн, яка є предметом оскарження в даній справі.

Постанова мотивована тим, що при здійсненні перевірки виконання рішення встановлено, що 28.11.2025 року, 03.12.2025, 07.12.2025, 12.12.2025, 17.12.2025 боржник не виконав без поважних причин ухвалу № 369/5743/23 видану 04.08.2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Так, згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, у виконавчому провадженні № 78812671 державним виконавцем 24.11.2025 року на ім`я ОСОБА_1 сформовано вимогу державного виконавця, якою держаний виконавець вимагав 28.11.2025 року виконати графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51, а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

25.11.2025 року ОСОБА_1 подав державному виконавцю заяву про відкладення виконавчих дій призначених на 28.11.2026 року, в якій зокрема повідомляв про небажання дитини спілкуватися з матір`ю.

28.11.2025 року державним виконавцем на ім`я ОСОБА_1 сформовано вимогу державного виконавця, якою держаний виконавець вимагав 03.12.2025 року виконати графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51, а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

03.12.2025 року державним виконавцем на ім`я ОСОБА_1 сформовано вимогу державного виконавця, якою держаний виконавець вимагав 03.12.2025 року виконати графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51, а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

10.12.2025 року державним виконавцем на ім`я ОСОБА_1 сформовано вимогу державного виконавця, якою держаний виконавець вимагав 12.12.2025 року виконати графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51, а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

12.12.2025 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у присутності стягувача ОСОБА_2 , складено Акт державного виконавця, в якому зазначено, що державним виконавцем при примусовому виконанні ухвалу № 369/5743/23 від 04.08.2023 року, виданої Києво-Святошинським районним судом Київської області, встановлено: 12.12.2025 року черговий раз не виконано ухвалу суду № 369/5743/23 від 04.08.2023 року Києво-Святошинського районного суду Київської області та вимогу державного виконавця 12.12.2025 року.

13.12.2025 року державним виконавцем на ім`я ОСОБА_1 сформовано вимогу державного виконавця, якою держаний виконавець вимагав 17.12.2025 року виконати графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51, а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

17.12.2025 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у присутності стягувача ОСОБА_2 , складено Акт державного виконавця, в якому зазначено, що державним виконавцем при примусовому виконанні ухвалу № 369/5743/23 від 04.08.2023 року, виданої Києво-Святошинським районним судом Київської області, встановлено: 17.12.2025 року черговий раз не виконано вимогу державного виконавця 17.12.2025 року та ухвалу суду № 369/5743/23 від 04.08.2023 року Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Аргументуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що у постанові про накладення штрафу від 18.12.2025 року зазначено про невиконання «вимог від 28.11.2025, 03.12.2025, 07.12.2025, 12.12.2025 17.12.2025 року», проте до Електронного кабінету позивача у системі ЄСІТС ці вимоги не надходили. Відповідач не вказує, яким саме чином ці вимоги надсилалися позивачу, чи отримував він рекомендований лист, докази вручення або отримання.

Згідно статті 28 Закону «Про виконавче провадження», документи виконавчого провадження надсилаються виключно в електронній формі органам та особам, які мають електронні кабінети в ЄСІТС. Проте самі вимоги від 28.11.2025 року до кабінету ЄСІТС позивача не надходили, що, на думку позивача, доводить порушення процедури повідомлення належним чином.

Разом з тим, суд зазначає, що саме ухвалою суду у справі №369/5743/23 чітко визначено графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері.

Постановою про визначення місця виконання виконавчих дій від 19.09.2025 року виконавцем визначено сторонам місце виконання виконавчих дій за адресою: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 (5 поверх), Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Встановлене судом свідчить про те, що як боржник так і стягувач, у встановленому законом порядку, були обізнані про час та місце виконання виконавчих дій.

Суд критично оцінює доводи позивача про неможливість виконати ухвалу суду через порушення процедури надіслання вимог, оскільки судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Крім того, позивач був обізнаний про вимогу державного виконавця від 28.11.2025 року виконати графік спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.01.2023 №9/51, а саме - 1 і 3 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 20-00 години середи, з 17-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі; 2 і 4 тиждень місяця: з 17-00 години вівторка до 19-00 години п`ятниці, дотримуючись днів тижня та годин доби для повернення малолітнього сина матері, про що свідчить подання останнім заяви про відкладення виконавчих дій 28.11.2025 року.

Окрім того, позивач мав право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/, де також забезпечена можливість онлайн-оплати за допомогою ідентифікатору для доступу (зазначається лише в постановах про відкриття виконавчого провадження, які направляються стягувачу та боржнику). ОСОБА_1 направлена постанова про відкриття виконавчого провадження №70162175, а отже з усіма постановами та матеріалами виконавчого провадження, в тому числі і з вимогами державного виконавця, ОСОБА_1 як сторона виконавчого провадження позивач мав можливість ознайомлюватись у будь-який зручний для нього час.

Разом з тим, з огляду на приписи законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений судовим рішенням або державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання судового рішення варто з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

При цьому, невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесення відповідної постанови про накладення штрафу.

Як встановлено судом, державним виконавцем складено два Акти від 12.12.2025 та від 17.12.2025 року, в яких зазначено про невиконання ухвали суду.

Поряд з цим, вказані Акти не містять жодного обґрунтування причин невиконання рішення суду.

Разом з тим, як було встановлено в процесі розгляду справи, 25.11.2025 року ОСОБА_1 подав державному виконавцю заяву про відкладення виконавчих дій призначених на 28.11.2026 року, в якій зокрема повідомляв про небажання дитини спілкуватися з матір`ю, посилаючись на висновки судово-психолочних експертиз, які ним подавалися раніше та знаходяться у матеріалах виконавчого провадження.

Так, згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, у виконавчому провадженні № 78812671 ОСОБА_1 05.09.2025 року подавалася заява про зупинення виконавчих дій, разом з якою були надані висновок експерта Державного науково-дослідного експерно-киміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ № CE-19-24/3464-ПС від 30.04.2024 року та Висновок експерта Миколаївського ауково-дослідного експерно-киміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ № СЕ-19/115-24/11744-ПС від 16.07.2024 року.

Передумовою прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу в межах виконавчого провадження за невиконання боржником судового рішення має бути не тільки встановлений державним виконавцем факт такого невиконання, але й відсутність поважних причин, які його обумовили.

Однак, у мотивувальній частині постанови про накладення штрафу державним виконавцем не зазначено про встановлення невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Сам факт невиконання судового рішення без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для накладення штрафу в порядку приписів статті 63 Закону.

Державним виконавцем не надано оцінку причин невиконання, не встановлено відсутність поважних причин, які його обумовили.

Більш того відповідно до розділу ІХ Інструкції № 512/5, у разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

Однак, доказів того, що державний виконавець в установленому порядку звертався та залучав представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови дитини, до суду не надано, що свідчить про порушення виконавцем положень Інструкції.

В контексті наведеного вище, суд звертає увагу, що в силу частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Приписами ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі по тексту - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Відтак, слід дійти висновку, що небажання дитини спілкуватися з матірю не може розцінюватись як неповажна причина невиконання позивачем як боржником судового рішення у виконавчому провадженні, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та очевидно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 року у справі №824/308/20-а та від 08.07.2021 року у справі №640/11833/19.

Разом з тим, предметом спору даної справи є не сама по собі оцінка судом поважності причин, а протиправність постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин за відсутності обґрунтування державним виконавцем умови застосування штрафу - поважності причин.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність постанови про накладення штрафу від 18.12.2025 року, зважаючи на відсутність обґрунтування поважності/неповажності причин невиконання судового рішення, які повинні оцінюватись у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення, як то встановлено у правових висновках Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі №640/9234/19, від 17.08.2020 р. у справі №160/4615/19).

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, не довів правомірність прийнятої постанови про накладення штрафу від 18.12.2025 року, винесену у виконавчому провадженні № 78812671.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за квитанцією №4251-8022-1917-6775 від 20.12.2024 року.

Враховуючи викладене, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Гната Юри, 9, м. Київ, 03148), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Грінберг Юліанни Миколаївни про накладення штрафу від 18.12.2025 року, винесену у виконавчому провадженні № 78812671.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Гната Юри, 9, м. Київ, 03148) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.02.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва