Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №420/15169/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15169/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення в повній мірі за період з 2019 року по 30.07.2024 року (індексації різниці) з урахуванням абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення в повній мірі за період з 2019 року по 30.07.2024 року (індексації різниці) з урахуванням абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01.03.2019 року по 30.07.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №185-РС від 15.07.2024 р. його звільнено в запас за пунктом « 3» підпункту «д» (у зв`язку із звільненням з полону) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивачем на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено заяву про проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2019 року по 30.07.2024 року. З отриманої відповіді від 06.02.2025 року №182/1/560 стало відомо, що індексацію проведено з 2019 року по 2022 рік, а за 2023 та 2024 рік індексацію проведено не було. Відповідач листом №182/1/560 від 06.02.2025 року повідомив позивача, що у період з 2019 року по 31.12.2022 року застосовано базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення листопад 2018. Ознайомившись з довідкою про зарахування та виплату індексації грошового забезпечення, встановлено, що індексація за період з 2019 року по 31.12.2022 року проведена не в повній мірі та не у відповідності до чинного законодавства. За наведеними розрахунками, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача має складати приблизно 4 463,15 грн. При цьому, до чергового підвищення посадового окладу, до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %). Позивач уважає, що оскільки розмір підвищення доходу є меншим за суму індексації, що склалася, тому є наявними підстави для нарахування та виплати йому індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Також позивач вказує, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинена на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». В свою чергу статтею 39 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Таким чином, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення з 01.01.2024 року діють, з огляду на відсутність зупинення дій вказаних нормативно-правових актів. Враховуючи вказане, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року повинна була здійснюватися враховуючи базовий місяць - березень 2018 року.

Позивач уважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обрахунку індексації не в повній мірі за період з 2019 року по 31.12.2022 року, а також щодо не нарахування та невиплати індексації за період з 01.01.2024 року по 30.07.2024 рік, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

15.05.2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 420/15169/25 визначено суддю Каравана Р.В.

Ухвалою від 01.05.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження по справі №420/13056/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

28.11.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що що 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Верховний Суд, зокрема у постанові від 23 березня 2023 року №400/3826/21, дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. В той же час, з матеріалів справи убачається, що посадовий оклад позивача, який у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду у військовій частині НОМЕР_1 . Отже, у позивача не виникло права для нарахування та виплату індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку № 1078. Також відповідач звертає увагу, що відповідно довідки-розрахунку виплачених коштів, позивач отримував поточну індексацію кожного місяця, що не заперечується позивачем.

25.06.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідаь на відзив, в якій представник заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року № 700 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/15169/25.

15.12.2025 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 420/13056/25 визначено суддю Лебедєву Г.В.

Ухвалою від 22.12.2025 року прийнято до провадження справу № 420/15169/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії; розпочато розгляд справи спочатку; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; витребувано від ОСОБА_1 докази по справі, а саме: докази проходження військової служби у лютого, березні 2018 року з зазначенням місця проходження військової служби та докази щодо грошового забезпечення за лютий, березень 2018 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення.

24.12.2025 року від позивача надійшла заява, в якій він повідомив про те, що в період з лютого 2018 року по березень 2018 року не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проходив службу в частині НОМЕР_1 в період з 01.03.2019 року по 30.07.2024 року.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 29.11.2018 року призваний у Збройні Сили України за контрактом та з 29.11.2018 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_4 НЗ РАП, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_5 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройоввй частині) від 05.03.2019 року № 52 ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.03.2019 року № 32-Г на посаду стрільця –зенітника зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , з 05.03.2019 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. Згідно наказу календарна вислуга років станом на 05.03.2019 року становить 3 місяці 6 днів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройоввй частині) від 30.07.2024 року № 214 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 15 липня 2024 року № 185-РС у запас за підпунктом “д” (у зв`язку із звільненням: з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту третього частини п`ятої, статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 30.07.2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

27.12.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплати йому щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2019 року по 30.07.2024 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місця) з урахуванням абз. 4 п. 5 Постанови КМУ від 17.07.2003 №1078.

Листом від 06.02.2025 року військова частина повідомила позивача, що індексація нараховується за умови, що інфляція перевищує визначений законодавством поріг, який становить 103%. В грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103%, що і стало підставою для виплати особовому складу індексації. Базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. За період служби військовослужбовцю ОСОБА_1 була нарахована сума індексації в розмірі 22256,28 грн. Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-ІХ від 03.11.2022 року зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Тобто у 2023 році зупиняється обов`язок індексації доходів населення.

Відповідно до особистих карток грошового забезпечення та довідки військової части НОМЕР_1 від 05.02.2025 року № 338, вбачається, що позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103 %, за період з березня 2019 року по грудень 2022 року з застосуванням базового місяця для нарахування індексації березень 2018 року.

Позивач вважаючи, що в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація-різниця та індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року з урахуванням базового місяця - березень 2018 року, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII).

Згідно зі ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст.19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст.4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 р., що діє з 01.01.2016 р.) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.4 ст.4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII).

За змістом ч.1 ст.9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Частиною 4 статті 9 Закону № 1282-ХІІ визначено, що Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято 30.08.2017 р. постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 р.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З 01.12.2015 р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.01.2022 р. у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 р. у справі № 420/3593/20, від 29.11.2021 р. у справі № 120/313/20-а, від 17.01.2022 р. у справі № 420/15397/21, від 10.05.2022 р. у справі № 420/15397/21, з 01.12.2015 р. діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01.12.2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 р. № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 р. у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 р. до 01.04.2021 р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Як зазначалося раніше, Постановою № 704 (у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 р. № 103), яка набрала чинності з 01.03.2018 р., затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 р. у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 р. про виправлення описки), від 29.03.2023 р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 р. у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 р. у справі № 420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 р. набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як вже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

В той же час суд зауважує, що позивач 29.11.2018 року призваний у Збройні Сили України за контрактом та з 29.11.2018 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_4 НЗ РАП, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_5 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройоввй частині) від 05.03.2019 року № 52 ОСОБА_1 з 05.03.2019 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. Згідно наказу календарна вислуга років станом на 05.03.2019 року становить 3 місяці 6 днів.

Разом з тим, необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 р. у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 р. у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 р. у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 р. у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 р. у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 р. у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 р. на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.

Натомість у даному випадку посадовий оклад позивача, який був призваний 29.11.2018 на військову службу за контрактом, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього 01.03.2019 року на посаду.

Отже, суд приходить до висновку, що у позивача не виникло право для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку № 1078, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.04.2024 р. у справі № 160/2481/23.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно нарахування та виплати поточної індексації за період з 01.01.2024 року по 30.07.2024 року, то суд зазначає, що у 2023 році індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася, оскільки пунктом 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

В подальшому ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив 100,4 %, в лютому 2024 року - 100,3 %, в березні 2024 року - 100,5 %, в квітні 2024 року - 100,2 %, в травні 2024 року - 100,6 %, в червні 2024 року - 102,2 %, в липні 2024 року - 100,0 %.

Тобто, за вказаний період (з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року) не було перевищено поріг індексації (103 %), у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у період з 01.01.2024 року по 30.07.2024 року правомірно не здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення внаслідок відсутності підстав для її нарахування.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

У зв`язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення в повній мірі за період з 2019 року по 30.07.2024 року (індексації різниці) з урахуванням абз. 3, 4,5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення в повній мірі за період з 2019 року по 30.07.2024 року (індексації різниці) з урахуванням абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.02.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва