Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №200/5863/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року Справа№200/5863/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника адвоката Сороку Р.Л. звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не включенні військовослужбовця ОСОБА_1 до списків особового складу, що має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025, та її невиплаті;

зобов`язати включити військовослужбовця ОСОБА_1 до списків особового складу, що мають право на виплату, та нарахувати і виплатити йому одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходив строкову військову службу у відповідача з 04.11.2021. В той же час, після 2022 року у віці 23 роки підписав контракт з Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, для того щоб бути залученим до бойових дій і захищати суверенітет і територіальну цілісність Батьківщини. Позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, під час яких отримав поранення. В зв`язку з прийняттям Постанови КМУ від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» звернувся до відповідача із рапортом щодо включення його до відповідних списків особового складу, що має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно, проте отримав відмову. Позивач не згодний з аргументами Військової частини НОМЕР_1 НГУ про відмову у виплаті винагороди та вважає, що положеннями Постанови КМУ № 153 чітко визначено право ОСОБА_1 на отримання вказаної винагороди, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 11 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та періоди відпустки, тимчасової непрацездатності та відрядження головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та наполягає на відсутності підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, оскільки відповідно до роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, військовослужбовцям, які на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби, виплата винагороди не передбачена умовами постанови КМУ № 153.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу на посаді старшого інструктора (з бойової підготовки) відділення інструкторів батальйону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні сержант.

Відповідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 243 з 04.11.2021 позивач був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 НГУ для проходження строкової військової служби.

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.05.2024, нагороджений ордером за мужність 3 ступеня та іншими відзнаками.

Згідно з витягом з наказу (по стройовій частині) командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.04.2022 № 95 ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом на три роки на посаду стрільця 1 відділення 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у військовому званні солдат.

У військовому квитку ( НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 містяться відмітки:

про призов на строкову військову службу – 04.11.2021;

про прийняття на військову службу за контрактом – 11.04.2022;

присвоєння звання молодший сержант – 12.04.2024, сержант – 18.04.2025.

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 10.07.2025 № 40/35/10/1-3060, підтверджується участь ОСОБА_1 у бойових діях в період часу з 24.02.2022 по 31.12.2022, з 12.04.2023 по 24.05.2023, з 28.07.2023 по 04.08.2023, з 16.10.2023 по 27.10.2023, з 16.12.2023 по 18.01.2024, з 29.04.2025 по 30.04.2025.

Під час безпосередньої участі в бойових діях, позивач отримав поранення пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.12.2023 № 40/35/13-372; довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 03.03.2025 № 40/35/11/5-1183; довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.05.2025 № 40/35/11/5-1285.

Згідно з витягом щодо судимості до кримінальної відповідальності позивач не притягувався

Згідно з довідкою вч НОМЕР_1 НГУ № 40/35/10/1-1961 від 23.05.2025, ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 11.04.2022 по теперішній час.

16.07.2025 ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 НГУ про виплату йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

Згідно повідомлення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 25/35/12-К.328 від 28.07.2025 підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відсутні, оскільки призваний на військову службу з 04.11.2021, що не передбачено умовами Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025.

Зазначені обставини не є спірними.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі Закон № 2232-XII) та Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі Закон № 2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9 Закону №2011-XII).

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, пунктом 2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 постанови КМУ №153 встановлено, що: 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; 2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; 3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Станом на час звернення позивача із рапортом до відповідача пункт 4 постанови КМУ № 153 передбачав, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці 2 цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці 2 цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах 2 та 3 цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942, яка набрала чинності 07.08.2025, внесено зміни до постанови КМУ № 153, зокрема у пункті 4: в абзаці другому слово «особам» замінено словами «громадянам України з числа осіб»;

в абзаці п`ятому слова «два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності» замінити словами «притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до»;

доповнено пункт абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання».

У даній справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ № 153, ураховуючи те, що позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на строковій військовій службі та в подальшому уклав контракт на проходження військової служби.

Суд звертає увагу, що у пункті 4 постанови КМУ № 153 визначено сукупність критеріїв, яким повинен відповідати військовослужбовець для отримання передбаченої грошової винагороди. До таких критеріїв включено:

особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил,

до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

строк, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

З положень абз. 2 п. 4 постанови № 153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 року № 153 є одночасна сукупність таких умов як: 1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил; 2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років; 3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Як зазначено вище, приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, зокрема такі види військової служби: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового складу.

У військовому квитку ( НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 містяться відмітки:

про призов на строкову військову службу – 04.11.2021;

про прийняття на військову службу за контрактом – 11.04.2022;

присвоєння звання молодший сержант – 12.04.2024, сержант – 18.04.2025.

Таким чином позивач до введення правового режиму воєнного стану був призваний на строкову військову службу.

В подальшому, вже під час дії воєнного стану, але до набрання чинності постановою КМУ № 153, у віці до 23 років позивачем укладений контракт про проходження військової служби, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, сукупний строк яких становить більше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою КМУ № 153.

Тобто, позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення бойових (воєнних) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців у складі Збройних Сил України.

Вирішуючи справу, суд враховує правила дії нормативних актів у часі. Зокрема, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Проте, у самому нормативному акті може бути передбачена його ретроспективна дія, коли він розповсюджує встановлене таким актом правове регулювання на відносини, які виникли до моменту його прийняття та набрання чинності.

У спірних відносинах, що розглядаються у цій адміністративній справі, нормам постанови КМ України № 153 в редакції від 07.08.2025 прямо надана ретроспективна дія, за умовами якої право на отримання одноразової грошової допомоги розповсюджене, зокрема, на осіб, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

При цьому позивач ОСОБА_1 відповідає всім іншим умовам, передбаченим пунктом 4 постанови КМ України № 153 для отримання одноразової грошової допомоги.

З наведених підстав суд дійшов висновку про задоволення заявленого позову.

Через звільнення позивача від сплати судового збору суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не включенні військовослужбовця ОСОБА_1 до списків особового складу, що має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Г.А. Чекменьов