Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №360/1146/23 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року Справа№360/1146/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – просить), в якому позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24 лютого 2022 року по 01 грудня 2022 року та з 08 січня 2023 року по 10 березня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24 лютого 2022 року по 01 грудня 2022 року та з 08 січня 2023 року по 10 березня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у період з 24.02.2022 року по 01.12.2022 року та з 08.01.2023 року по 10.03.2023 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України с. Воздвижівка, Запорізька область, м. Слов`янськ, Донецька область, що підтверджується довідкою від 16.03.2023 № 2131.

Відтак, у зв`язку з безпосередньою участю в здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за період з 24.02.2022 по 01.12.2022 та з 08.01.2023 по 10.03.2023.

Водночас, за доводами позивача, довідкою від 14.08.2023 року № 0989/10/2715 та довідкою від 11.05.2023 року № 62-1- 08/31-783 підтверджується, що відповідні виплати за періоди з 24.02.2022 року по 01.12.2022 року та з 08.01.2023 року по 10.03.2023 року проводились не у повному обсязі.

Зауважив, що зміни до постанови Кабінету міністрів України № 168 не вплинули на виплату Позивачу додаткової винагороди протягом період з 24.02.2022 по 01.12.2022 та з 08.01.2023 по 10.03.2023 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Посилався на те, що відповідачем також надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: наказ командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 122 від 08.12.2022, наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 15 від 15.01.2023.

При цьому відповідачем не заперечується участь позивача у здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та у свою чергу відповідачем зазначається про відсутність підстав для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн у розумінні Постанови КМУ № 168.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 року, адміністративну справу № 360/1146/23 вирішено передати на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 360/1146/23.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року скасовано, а справу № 360/1146/23 направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися питання, відповіді на які мають значення для правильного вирішення спору, а саме:

1) чи віднесена територія, де знаходився підрозділ, у якому проходив службу позивач, до переліку районів ведення бойових дій та складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України;

2) чи залучався позивач, у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (тим більше зважаючи на те, що довідка В/ч НОМЕР_1 від 16.03.2023 № 2131 видана позивачу на підставі наказів командира оперативно тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”),

3) чи складалися підрозділом, у складі якого позивач виконував завдання, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця, відповідно до пункту 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 14 та пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260.

За висновками Верховного Суду суди першої та апеляційної інстанцій не надали відповіді на питання про те які завдання, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою, у складі яких підрозділів (сил чи засобів) і де саме виконував військовослужбовець старший сержант ОСОБА_1 протягом заявленого періоду та чим це підтверджується. Установивши відсутність документів про участь у бойових діях або здійсненні заходів, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час проходження служби у В/ч НОМЕР_1 протягом спірного періоду. Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу.

Суди попередніх інстанцій не дослідили та не з`ясували змісту документів, зазначених підставою видачі позивачу довідки В/ч НОМЕР_1 від 16.03.2023 № 2131 про безпосередню участь останнього у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у періоди з 24.02.2022 по 01.12.2022 та з 08.01.2023 по 10.03.2023, зокрема наказ командира оперативно тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 08.12.2022 № 122 та наказ командира військової частини В/ч НОМЕР_1 від 15.01.2023 № 15, у контексті підтвердження цими документами його безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 360/1146/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою витребувано від ОСОБА_1 та у Військової частини НОМЕР_1 :

- письмову інформацію із документальним підтвердженням того чи віднесена територія, де знаходився підрозділ, у якому проходив службу позивач, до переліку районів ведення бойових дій та складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України;

- письмову інформацію із документальним підтвердженням того чи залучався позивач, у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

- письмову інформацію із документальним підтвердженням того чи складалися підрозділом, у складі якого позивач виконував завдання, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця, відповідно до пункту 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 14 та пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260;

- засвідчені належним чином копії наказу командира оперативно – тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” № 122 від 08 грудня 2022 року, наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 15 від 15 січня 2023 року, на підставі яких видана довідка Військовою частиною НОМЕР_1 № 2131 від 16.03.023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування посилався на те, що, що аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Вказував, що виплата військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.

Відповідач зазначив, що згідно з вимогами пунктів 3, 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії здійснюється виключно на підставі відповідних бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, бойових донесень, рапортів командирів підрозділів тощо, перелік яких є вичерпним. У матеріалах справи таких доказів стосовно позивача не має. У свою чергу, довідка військової частини від 16.03.2023 № 2130 не містить посилань на жоден з передбачених законодавством документів.

Крім того, на думку відповідача, поясненнями прямих командирів позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які разом з позивачем проходили військову службу у спірний період, доводиться факт невиконання позивачем бойових завдань або участі у відповідних заходах у спірний період.

Надане відповідачем повідомлення також містить інформацію про відсутність будь -яких документів, які б могли підтвердити участь позивача у виконанні бойових або спеціальних завдань згідно з вимогами нормативного регулювання.

Отже, факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів, передбачених Постановою № 168, у спірні періоди належними й допустимими доказами не підтверджується.

Будь-яких інших доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у спірний період, позивач не надав як разом з позовною заявою.

Відтак відповідач вважає, що відсутні законні підстави для винесення наказів про виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн на місяць за спірні періоди.

Від представника позивача надійшли пояснення, відповідно до яких у період з 24.02.2022 року по 01.12.2022 року та з 08.01.2023 року по 10.03.2023 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи у с. Воздвижівка, Запорізька обл., м. Слов`янськ, Донецька обл., що підтверджується довідкою від 16.03.2023 № 2131.

Звертав увагу суду, що згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.02.2025 № 376, селище Воздвижівка Запорізької області відносилась до території на якій велись бойові дії з 12.03.2022 – 01.02.2023 року. Місто Слов`янськ Донецької області відноситься до території на якій ведуться бойові дії з 24.02.2022 року.

На думку представника позивача, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що за спірний період позивач дійсно не приймав безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Посилався на те, що проблеми, які виникають під час створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання додаткової винагороди.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 року у справі № 200/660/23 наголошував, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів безпосередньої участі в бойових діях чи в забезпеченні таких заходів та не наведено конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах, є безпідставними, оскільки такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, оскільки зазначені вище документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 березня 2020 року №136 старшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 березня 2020 року №61-РС на посаду начальника апаратного взводу зв`язку роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що з 28 березня 2020 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 квітня 2022 року №205 старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника апаратної взводу зв`язку роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09 квітня 2022 року №60-РС на посаду техніка роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , з 10 квітня 2022 року вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 березня 2023 року №77, зараховано наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 14 лютого 2023 року №165-РС у розпорядження командира НОМЕР_3 окремої штурмової бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України та з 19 березня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Представник позивача звертався із заявами до військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати в повному розмірі за періоди з 24 лютого 2022 року по 01 грудня 2022 року та з 08 січня 2023 року по 10 березня 2023 року щомісячної доплати у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, яка передбачена постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 14 серпня 2023 року позивачу за період служби у військовій частині НОМЕР_1 була нарахована додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 у наступних розмірах: лютий 2022 року – 14 803,57 грн, березень 2022 року – 30 000 грн, квітень 2022 року – 53 333,33 грн, травень 2022 року – 30 000 грн, червень 2022 року – 30 000 грн, липень 2022 року – 30 000 грн, серпень 2022 року- 30 000 грн, вересень 2022 року - 30 000 грн, жовтень 2022 року – 30 000 грн, листопад 2022 року – 30 000 грн, грудень 2022 року – 30 000 грн, січень 2023 року - 30 000 грн, лютий 2023 року – 30 000 грн, березень 2023 року – 18 387,10 грн.

Згідно з відповіддю військової частини НОМЕР_1 від 14 серпня 2023 року, фінансово – економічна служба військової частини НОМЕР_1 нараховує грошове забезпечення військовослужбовцям згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 .

Станом на 14.08.2023 року всі належні виплати колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснено і підстав для інших виплат у фінансово – економічній службі військової частини НОМЕР_1 немає.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24 лютого 2022 року по 01 грудня 2022 року та з 08 січня 2023 року по 10 березня 2023 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі – Порядок № 260).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 року № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць г часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згодом цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 року № 217, від 22.03.2022 року № 350, від 01.04.2022 року № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 20.01.2023 № 43 та інш.

Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793 (яка, набирає чинності з дня її опублікування [19.07.2022 року] та застосовується з 24.02.2022 року) у пункті 1 [Постанови № 168]: “ 1) в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно” замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 (яка набрала чинності та діє з 21.01.2023 року) до пункту 1 Постанови № 168 внесено зміни, які допускали більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди та відповідно до яких у першому реченні абзацу першого пункту 1 після слів “перебуваючи безпосередньо в районах” доповнено словами “їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора”, доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

“Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень”.

У первинній редакції Постанови № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання “а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах” є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника “або”, який має розділовий характер.

Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 року № 793 (застосовується з 24.02.2022 року), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 року № 1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 року № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 року № 248/1217, від 25.03.2022 року № 248/1298, від 18.04.2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022 року), Окреме доручення від 23.06.2022 року № 912/з/29 (діяло з 01.06.2022 року).

За пунктом 1 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 (яке діяло до 01.06.2022 року) під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів” (далі – бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Згідно з пунктом 2 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень – військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень – іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

За пунктом 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

Пунктом 5 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) – особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління – командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/2914 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01.06.2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24.02.2022 року) під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів” (далі – бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

У пункті 3 цього Окремого доручення зазначено: “Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави – відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення”.

Пунктом 4 цього ж Окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Надано право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022 року.

Пунктом 5 цього ж Окремого доручення установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) – особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління – командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення від 23.06.2022 року № 912/з/29).

Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з рішеннями (телеграмами) Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217 та від 25.03.2022 року № 248/1298, а також Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29.

Роль і значення у подібних правовідносинах вищевказаних рішень (телеграм) та окремого доручення вирішувалися, зокрема, у постановах від 08.05.2024 року у справі № 620/546/23, від 06.06.2024 року у справі № 400/1217/23, від 31.07.2024 року у справі № 380/2691/23 та багатьох інших.

У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах означеного окремого доручення та інших директив Міністра оборони України з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни.

Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у вищевказаних справах, рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 та Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 підлягають врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, адже прийняття Міністром оборони України такого рішення узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, отож ці рішення підлягали.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року № 43, яка набрала чинності з 21.01.2023 року, пункт 2-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції: “ 2-1. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн”.

31.01.2023 року набрав чинності наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 року № 44 “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 року за № 177/39233, зареєстровано в Міністерстві юстиції 30.01.2023 року за № 177/39233, яким доповнено Порядок № 260 новим розділом “XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану”. Пунктом 3 цього наказу встановлено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023 року.

Отже, спірні правовідносини з 01.02.2023 року регулювалися розділом “XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану” Порядку № 260, яким запроваджено новий підхід до виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та впроваджено більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди та порядку її виплати залежно від характеру і місця виконання бойових завдань чи заходів.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:

(І) 100 000 гривень – тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

(ІІ) 50 000 гривень – тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

(ІІІ) 30 000 гривень – військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

У складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі – завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Згідно з пунктом 3 розділу XXXIV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі – бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі – відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 5 розділу XXXIV Порядку № 260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (пункт 6 розділу XXXIV Порядку № 260).

Пунктом 7 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.

Підтвердження виконання військовослужбовцями завдань на розгорнутих пунктах управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснюється на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про включення до складу відповідного пункту управління.

Відповідно до пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин – особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління – командирам (начальникам) військових частин.

Аналіз правового регулювання виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн у цій справі умовно можна поділити на три основні періоди: з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 31.01.2023 року, 01.02.2023 року по 10.03.2023 року.

У період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України були визначені Постановою № 168 та директивами (телеграмами) Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 № 248/1529.

У період з 01.06.2022 по 31.01.2023 порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України були визначені Постановою № 168 (зі змінами) та Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло з 01.06.2022).

У період з 01.02.2023 по 10.03.2023 порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України були визначені Постановою № 168 (зі змінами) та розділом XXXIV Порядку № 260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44).

Скасовуючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року, суд касаційної інстанції у постанові від 02.10.2025 року зазначив, що правильне вирішення цього спору вимагає не так роз`яснень щодо застосування процитованих вище приписів, як з`ясування (встановлення) обставин справи задля того, щоб визначити [у тексті зазначених вище директив, рішень, окремих доручень Міністра оборони України, які видані для реалізації пункту 1 Постанови № 168 в частині, яка стосується виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн, а також розділі XXXIV Порядку № 260] норми, які мають бути реалізовані (застосовані) стосовно цих фактів.

Отже правильне вирішення цього спору вимагає не так роз`яснень щодо застосування процитованих вище приписів, як з`ясування (встановлення) обставин справи задля того, щоб визначити [у тексті зазначених вище директив, рішень, окремих доручень Міністра оборони України, які видані для реалізації пункту 1 Постанови № 168 в частині, яка стосується виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн, а також розділі XXXIV Порядку № 260] норми, які мають бути реалізовані (застосовані) стосовно цих фактів.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що поза уваги судів попередніх інстанцій залишилися питання, відповіді на які мають значення для правильного вирішення спору, а саме:

1) чи віднесена територія, де знаходився підрозділ, у якому проходив службу позивач, до переліку районів ведення бойових дій та складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України;

2) чи залучався позивач, у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (тим більше зважаючи на те, що довідка В/ч НОМЕР_1 від 16.03.2023 № 2131 видана позивачу на підставі наказів командира оперативно тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”),

3) чи складалися підрозділом, у складі якого позивач виконував завдання, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця, відповідно до пункту 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 14 та пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260.

За висновками суду касаційної інстанції у цій справі не було надано відповіді на ключове питання, яке стало основою спору та спонукало позивача звернутися до суду, а саме: які завдання, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою, у складі яких підрозділів (сил чи засобів) і де саме виконував військовослужбовець старший сержант ОСОБА_1 протягом заявленого періоду та чим це підтверджується, не з`ясовано які завдання і де він виконував під час проходження служби у В/ч НОМЕР_1 протягом спірного періоду.

Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №520/690/23, від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 та багатьох інших).

На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року відповідачем надано заяву, до якої додано:

- пояснення та додатки до пояснень майора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які були прямими начальниками для ОСОБА_1 в спірний період в одному підрозділі;

- витяги із наказів командира оперативно - тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 122 від 08.12.2022 року, наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 15 від 15.01.2023 року.

Також у вказаній заяві відповідачем зазначено наступне:

- інформація щодо того чи віднесена територія, де знаходився підрозділ, у якому проходив службу позивач, до переліку районів ведення бойових дій та складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_1 відсутня так як знаходиться у розпорядженні Головнокомандувача Збройних Сил України. Однак згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 376 від 28.02.2025 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією датою виникненням можливості бойових дій у м. Новогродівка Донецької області є 30.05.2024 року;

- письмова інформація із документальним підтвердженням того чи складалися підрозділом, у складі якого позивач виконував завдання, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця. відповідно до пункту 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29 14 та пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 у військовій частині НОМЕР_1 відсутня так як позивач не залучався безпосередньо до виконання бойових розпоряджень.

Відповідно до письмових пояснень (які є ідентичними за своїм змістом) майора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які були прямими начальниками для ОСОБА_1 в спірний період в одному підрозділі, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2020 № 135, старшого сержанта ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника апаратної взводу зв`язку роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2023, головного сержанта ОСОБА_1 , техніка роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Отже, старший сержант (солдат) ОСОБА_1 проходив службу в оскаржуваний ним період у підрозділі польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 під їх безпосереднім підпорядкуванням.

У зв`язку з цим, на їх думку, вони обізнані про всі обставини його служби, а також про дії всього підпорядкованого їм особового складу.

У 2022-2023 роках солдат (старший сержант) ОСОБА_1 у складі взводу зв`язку роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_4 виконував обов`язки військової служби, зокрема завдання із забезпечення діяльності підрозділу та обслуговування закріплених технічних засобів зв`язку.

Основним його завданням було забезпечення зв`язку тилового командного пункту, без залучення до участі у бойових діях, що, у свою чергу, виключало підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць.

Протягом зазначеного періоду ОСОБА_1 перебував на території тимчасового місця розташування тилового командного пункту військової частини НОМЕР_1 , а саме — у АДРЕСА_1 , яке станом на листопад 2022 року знаходилося приблизно за 25 км (по прямій лінії) від населеного пункту Піски, де у той час велися активні бойові дії.

У 2023 році тиловий командний пункт військової частини НОМЕР_5 був переміщений до АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 продовжив виконувати свої функціональні обов`язки, не залучаючись безпосередньо до бойових дій.

Таким чином, ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у бойових діях або виконанні бойових завдань у період з травня 2022 року по березень 2023 року.

У контексті наданих доказів та письмових пояснень, суд зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира оперативно – тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 08.12.2022 року № 122 вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів оперативно -тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної сили агресії російської федерації, зокрема, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 – головного сержанта ОСОБА_1 , техніка роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2023 № 15 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2023 року № 8 та додано пункт 11 наказу : «11. Вважати такими, що прибули до складу сил та засобів оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 "", які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань:

08 січня 2023 року головного сержанта ОСОБА_1 , техніка роти зв?язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 ; Підстава: бойове розпорядження командира оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " 22т/окп/бр від 03.01.2023."

На підставі наказів командира оперативно - тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 122 від 08.12.2022 року, наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 15 від 15.01.2023 року позивачу відповідачем видано довідку від 16.03.2023 року № 2131 про безпосередню участь останнього у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у періоди з 24.02.2022 року по 01.12.2022 та з 08.01.2023 року по 10.03.2023 року на території с. Воздвижівка (Запорізька область) та м. Слов`янськ (Донецька область).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2022 за № 1668/39004, Слов`янська міська територіальна громада (до складу якої входить м. Слов`янськ Донецької області, з 24.02.22 року) та вся територія Воздвижівської сільської територіальної громади (до складу якої входить АДРЕСА_3 - 26.12.2022 року) віднесені до територій у розділі виникнення можливості бойових дій

Суд звертає увагу, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу) яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу.

Перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168.

Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов`язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі №200/2297/23.

Наявні у справі довідки не підтверджують факт безпосередню участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Інші докази у підтвердження участі позивача у таких заходах у спірний період в матеріалах справи відсутні.

Судом вживались заходи спрямовані на перевірку наявності у позивача права на отримання у спірний період додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 шляхом витребування у відповідача відповідної інформації та документів.

Проте, згідно отриманої на виконання ухвали суду від 27.10.2025 року позивач у спірні періоди не приймав безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах ведення бойових дій.

Довідка військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023 року № 2131 не може бути доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, оскільки вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

У свою чергу накази командира оперативно – тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” № 122 від 08.12.2022 року, наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 15 від 15.01.2023 року, на підставі яких видана довідка Військовою частиною НОМЕР_1 № 2131 від 16.03.2023 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не є доказами безпосередньої участі позивача в бойових діях та відповідних заходах і вказані у довідці від А0989 № 2131 від 16.03.2023 року, як підстави її видачі, оскільки відповідно до телеграми від 25.03.2022 р. № 248/1298 та Окремого доручення від 23.06.2022 р. № 912/з/29 безпосередня участь у бойових діях та заходах підтверджується сукупністю документів: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій (вахтовим журналом), або журналом ведення оперативної обстановки, або бойовим донесенням, або постовою відомістю, рапортом (донесенням) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Матеріали справи не містять інших належних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

У зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність та порушено право позивача на спірну додаткову винагороду в належному розмірі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Повне рішення суду складене 26 січня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч