Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №716/2030/25 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Суд: Заставнівський районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 01 лютого 2026 р.

Справа: №716/2030/25

Суддя: Пухарєва    О. В.

Справа № 716/2030/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2026 Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Пухарєвої О.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Кульки О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Андроника Б.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 2504 від 19.06.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, за те, що він будучи військовозобов`язаним, 10.06.2024, знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від отримання направлення № 1023 від 10.06.2024 та проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абзацу 7 ч.3 ст.1 , абз. 5 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ .

Позов мотивовано тим, що він згідно вироку Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13.03.2023 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки згідно з ст.76 КК України.

Крім того, 11.03.2024 позивач вже проходив військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнаний придатним до військової служби.

Також, як на причину скасування постанови позивач посилався на те, що підставою для проходження особою медичного огляду на військово-лікарській комісії є отримання особою відповідної повістки на проходження військово-лікарської комісії із зазначенням мети виклику – проходження ВЛК, та видача військовозобов`язаному направлення під особистий підпис. Проте, позивачем не отримано у порядку, встановленому законом оповіщення про необхідність явки для проходження військово – лікарської комісії. Відтак, наданими доказами не підтверджується факт неявки належним чином повідомленого військовозобов`язаного для проходження ВЛК, тобто не підтверджується наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, чим підтверджується факт скоєння позивачем правопорушення, зокрема відсутні записи свідків, а також будь-які фото-і відео фіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації представником ТЦК та СП або поліцейським, не складено жодного акту відмови від отримання позивачем направлення на проходження ВЛК.

У зв`язку з наведеним, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адмінвідповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, закрити провадження у справі про адмінправопорушення.

Ухвалою судді від 08.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, просили розглянути справу без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що військовий квиток Серії НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_4 10.08.2015 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Як вбачається з військового квитка 11.03.2024 висновком медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (Заставнівська ВЛК) ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби (а.с.22).

З акту про відмову від проходження ВЛК під час призову на військову службу під час мобілізації від 10.06.2024, складеного офіцером відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за участю свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_1 1996 року народження о 11:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 по причині того, що він відбуває умовний термін покарання по ст.336 КК України. Також, військовозобов`язаному ОСОБА_1 доведено зміст та вимоги чинного законодавства України щодо відповідальності (ст.336 КК України) за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з протоколом № 6/306 про адміністративне правопорушення від 10.06.2024 ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, і перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 10.06.2024 року о 11 год. 00 хв., знаходячись в ІНФОРМАЦІЯ_2 , всупереч встановленим чинним законодавством, без поважних причин відмовився від проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, про що було складено Акт відмови, тобто порушив правила військового обліку в особливий період.

При цьому, вищевказаний протокол № 6/306 про адміністративне правопорушення від 10.06.2024 року містить відмітку, що ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився. Також в протоколі зазначено під підпис про ознайомлення ОСОБА_1 з його правами та про повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема про те, що розгляд вищевказаної справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 10 хв. 19.06.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , Театральна площа, 6, кабінет №24).

Позивач отримав другий примірник вищевказаного протоколу, що підтвердив своїм підписом.

На підставі вищезазначеного протоколу № 6/306 про адміністративне правопорушення від 10.06.2024, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_5 , було розглянуто вищевказану адміністративну справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову №2504 від 19.06.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень (а.с.12-13).

Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).

За правилами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23 лютого 2022 року (далі - Положення №154), вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу (п.п. 12-13 Положення № 154).

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 74 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16 травня 2024 року, вбачається, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Аналізуючи вищенаведені правові положення, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, в якому чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

10.06.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 було видано позивачу ОСОБА_1 направлення № 1023 на медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 для встановлення ступеня придатності до проходження військової служби.

Проте, позивач ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації № 1023 від 10.06.2024, що підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме: копією Акту про відмову від проходження військово-лікарської комісії під час призову на військову службу пі час мобілізації від 10.06.2024 року, протоколом про адміністративне правопорушення № 6/306 від 10.06.2024.

Вказані обставини позивачем будь-якими доказами спростовані не були, більше того, останній у своєму позові фактично не заперечує, а підтверджує свою відмову від отримання направлення та проходження ВЛК, мотивуючи це незаконністю дій посадових осіб ТЦК.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що його вироком суду від 13.03.2023 засуджено до позбавлення волі за ст.336 КК України та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, як підставу відмови від отримання направлення і проходження ВЛК, суд зазначає таке.

За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом 10.06.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560).

Згідно з пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема:

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, станом на дату складання протоколу про адмінправопорушення редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачала такої підстави для виключення з військового обліку засуджених осіб, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, більш того, з приписами передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.

З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку № 560 станом на дату складання протоколу про адмінправопорушення 10.06.2024 засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України не підлягають виключенню з військового обліку та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зазначена позивачем обставина у жодному разі не надавала права йому, у період дії воєнного стану відмовлятись від одержання направлення на ВЛК.

У разі незгоди із повторним направленням на медичний огляд ВЛК позивач мав право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази, надані відповідачем, на переконання суду, свідчать про послідовну та чітку відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду ВЛК за направленням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Частина третя статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила та механізм мобілізації, що передбачає вручення повісток, перевірку документів, проходження ВЛК, отримання відстрочок та запровадження в Україні особливого періоду.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови № 2504 від 19.06.2024 своїми протиправними винними діями ОСОБА_1 порушив вимоги вимоги абзацу 7 ч.3 ст.1 , абз. 5 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненного в особливий період

Проте повноважною особою ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправні дії позивача кваліфіковано не за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а за ч.3 ст. 210 КУпАП, встановивши в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням військовозобов`язаним правил військового обліку в особливий період.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 210 КУпАП, за якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, наслідком чого є скасування оскаржуваної постанови із подальшим закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Оскільки в судове засідання, призначене на 10:30 год. 26.02.2026 учасники справи не з`явилися, а повне судове рішення складено 02.02.2026 (в межах строку, встановленого ч.3 ст.243 КАС України, з урахуванням вихідних днів ), то датою ухвалення даного судового рішення є 02.02.2026.

Керуючись ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову № 2504 від 19.06.2024 про накладення на ОСОБА_1 року народження, адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олена ПУХАРЄВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua