Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №592/15137/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м.Суми

Справа №592/15137/24

Номер провадження 22-ц/816/73/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вакули Вадима Миколайовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Вакулою Вадимом Миколайовичем,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2025 року у складі судді Костенка В.Г., ухваленого в м. Суми, повне рішення складено 31 січня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління Служба у справах дітей Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Мають з ним спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 грудня 2009 шлюб розірвано. З моменту розлучення, відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини. Він також не надає належної допомоги на утримання дитини. За рішенням суду з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина. Однак відповідач рішення суду не виконує, не сплачує аліменти та має заборгованість по аліментах, жодним іншим чином фінансово не допомагає утримувати сина. Позивачка з сином проживають окремо.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Вакулу В.М., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції в повній мірі не взяв до уваги надані позивачем докази, якими підтверджується свідома байдужість батька до дитини, свідоме небажання відповідача вчиняти будь-які дії, виховувати сина, піклуватися про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку його природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати його до самостійного життя та праці, і є умисним ухиленням відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 під час розгляду справи пояснив суду, що раніше неодноразово пропонував батьку спілкуватися, але той ігнорував його прохання, обмежившись декількома телефонними вітаннями з днем народження, а в останні роки взагалі припинив будь-які спілкування з ним.

Вказує на існування у відповідача досить значного розміру заборгованості зі сплати аліментів.

На переконання позивача, позбавлення батьківських прав відповідача не спричинить жодних негативних наслідків як для відповідача, так і для ОСОБА_4 , якому на час ухвалення судового рішення вже виповнилося 17 років, а навпаки, в майбутньому, захистить його права. Більш того, сам ОСОБА_5 прагне позбавлення відповідача батьківських прав, не вважає його батьком.

Відповідачем у встановлений апеляційним судом строк відзивну на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 09 вересня 2006 року сторони уклали шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області за актовим записом № 1744 (а.с. 9).

Сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

15 грудня 2009 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).

Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено рішення у справі №2-3994/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Цим рішенням стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця до повноліття дитини, починаючи стягнення з 01 грудня 2009 року. На виконання рішення видано виконавчий лист №2-3994/09 від 11 грудня 2009 року.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідачем, що складений державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у міста Суми станом на 30 серпня 2024 року вбачається, що за період з 18 жовтня 2018 року по 30 серпня 2024 року боржник, відповідач по справі, сплачував аліменти не в повному обсязі або взагалі не сплачував аліменти у результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів. Загальна сума заборгованості станом на 30 серпня 2024 року становить 77 552 грн 70 коп. У той же час з розрахунку вбачається, що відповідач системно платив аліменти але у меншому розмірі ніж передбачено у законі. Останній платіж відповідач здійснив за травень 2024 року. Позивачка не надала доказів про несплату аліментів у період вересня 2024 року - січня 2025 року.

Навчальними закладами видані наступні довідки відносно ОСОБА_3 - КУ СУМСЬКА ЗОШ №22 СМР№ 84 від 09 вересня 2024 року, ДНЗ «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ПТО ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ТОРГІВЛІ ТА РЕСТОРАННОГО СЕРВІСУ» № 365 від 22 серпня 2024 року, ОК НТЗ «СУМСЬКА КІННА ДЮСШ» вих. № 63 від 26 серпня 2024 року (а.с. 14-17).

Так зазначено, що в КУ СУМСЬКА ЗОШ №22 СМРостанній дійсно навчався з 01 вересня 2014 року по 25 травня 2023 року. За час навчання в закладі ОСОБА_4 батько з питань навчання та виховання дитини з класним керівником та вчителями не спілкувався, не брав участі у батьківських зборах. Відвідувала батьківські збори, цікавилася навчанням та вихованням сина мати - ОСОБА_1 .

ДНЗ «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ПТО ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ТОРГІВЛІ ТА РЕСТОРАННОГО СЕРВІСУ» повідомив, що у 2023-2024 навчальному році батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , з питань навчання та виховання сина ОСОБА_6 участі не приймав. З класним керівником, майстром виробничого навчання, адміністрацією навчального закладу не спілкувався, батьківських зборів не відвідував.

ОК НТЗ "СУМСЬКА КІННА ДЮСШ" повідомило про те, що ОСОБА_3 дійсно працює у вище зазначеному закладі на посаді «Коваль ручного кування», з неповним робочим днем (4 години на день) з 16 листопада 2023 року і по теперішній час.

Також ДНЗ «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ПТО ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ТОРГІВЛІ ТА РЕСТОРАННОГО СЕРВІСУ» видав 02.09.2024 характеристику ОСОБА_3 , з якої вбачається, що він навчається в даному навчальному закладі з 01 вересня 2023 року, за спеціальністю «Кухар, кондитер». За час навчання показав себе як дуже дисциплінований та здібний учень. Навчається на достатньому та високому рівнях. Загальноосвітній рівень високий. Пам`ять добра. За характером спокійний, урівноважений, витриманий, ввічливий, духовно розвинений. Проявляє ініціативу, щодо громадських доручень. Приймав активну участь у всіх позакласних заходах групи та виховних заходах центру. До доручень ставився відповідально. З дорослими поводиться поважно. У спілкуванні відкритий, порядний, товариський. В колективі - самостійний, на зауваження реагує адекватно. Має товаришів у групі, до справи групи не байдужий. Відношення до товаришів добре. Завжди готовий надати їм допомогу. Реакція на критику товаришів і старших адекватна. Знаходить спільну мову з батьками, завжди з повагою відноситься до їх. Фізично розвинутий, має трудові навики, працелюбний, самостійний. Правопорушень не здійснював. Мати приділяє належну увагу вихованню сина.

На час судового розгляду позивачка з дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить позивачці на праві власності. Вказані факти підтверджується інформацією на запит про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 14.03-08/132782 від 21 серпня 2024 року та договором дарування квартири від 25 листопада 2001 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не було встановлено передбачених ст. 164 СК України обставин, які б слугували підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, що є крайньою мірою з урахуванням якнайкращих інтересів дитини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23), та багатьох інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції надано правову оцінку поданим доказам, показанням свідків і встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу щодо ОСОБА_2 , як позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 .

Зокрема встановлено, що син сторін - ОСОБА_5 , після розірвання шлюбу сторонами залишився проживати разом з матір`ю - ОСОБА_1 та знаходився на її утриманні. З ОСОБА_2 рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 грудня 2009 року стягнуто аліменти на утримання сина.

З наданого розрахунку заборгованості слідує, що відповідачем до травня 2024 року періодично сплачувалися кошти на утримання сина, а нарахована заборгованість виникла починаючи листопада 2021 року.

Існування у відповідача заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення особи батьківських прав, оскільки не є підтвердженням ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини, свідомого нехтування батьком своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №638/16622/17).

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги висновок служби у справах дітей про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він не містить посилань на докази, на підставі яких вирішувалось це питання і фактично складений на підставі пояснень, наданих позивачем та неповнолітнього ОСОБА_4 , без їх належної перевірки.

Озвучена в ході розгляду справи думка ОСОБА_3 , який повідомив, що згоден із позбавленням відповідача батьківських прав, не є самостійною підставою для задоволення позову. При цьому, не було встановлено, що батько негативно впливав на сина, а збереження зв`язку із ним могло завдати шкоди здоров`ю та розвитку неповнолітнього сина.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, від 08 жовтня 2025 року у справі № 535/646/24.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не надала достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього сина, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Вакулою Вадимом Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 3 лютого 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко