Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №486/959/25 — Миколаївський апеляційний суд

03.02.26

33/812/47/26

Єдиний унікальний номер судової справи 486/959/25

Номер провадження 33/812/47/26 Головуючий у місцевому суді: Далматова Г.А.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання – Коростієнко Н.С.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №332251, який надійшов на розгляд до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області та був складений 16 травня 2025 року, встановлено, що 15 грудня 2024 року о 18 год. 20 хв. в районі 109 км автодороги Н24 Благовіщанське-Миколаїв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем марки та моделі Hyundai H-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, про що свідчить висновок щодо результатів медичного огляду №78, а також результати токсикологічного дослідження №743/1229 від 23 грудня 2024 року. Вказаним водій порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, 19 грудня 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 грудня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що медичний висновок, як основний документ, що став підставою для складання адміністративного протоколу від 16 травня 2025 року, не містить обов`язкових реквізитів, що передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735, а саме:

відсутня дата складання висновку;

відсутнє найменування закладу охорони здоров`я, лікарем якого складений висновок;

відсутня печатка закладу охорони здоров`я, у якому проводився медичний огляд та складався висновок.

У порушення п.20 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735 примірник висновку не був вручений безпосередньо ОСОБА_1 після проведення медичного огляду 15 грудня 2024 року, а його зміст, на виконання п.17 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції, водію не повідомлявся ні у день проведення медичного огляду, ні 16 травня 2025 року при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

У оскаржуваній постанові суд безпідставно вказує на наявність підпису ОСОБА_1 у висновку №78 від 15 грудня 2024 року, що нібито спростовує посилання на не ознайомлення його з результатами дослідження, оскільки документ №78 від 15 грудня 2024 року є актом медичного огляду, а не висновком і про проведення такого огляду, у тому числі проходження тестів на виявлення ознак сп`яніння ОСОБА_1 будь-яких заперечень суду не заявляв. Документ, який мав би відповідно до вимог Інструкції, складатися на підставі даного акту – висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в порушення вимог Інструкції ОСОБА_1 не вручався і взагалі не містить обов`язкових реквізитів, про що зазначено вище, однак судом ці обставини проігноровано.

Акт медичного огляду від 15 грудня 2024 року за №78, не містить категоричного висновку (діагнозу) лікаря про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння.

В акті зазначено про «виявлення ознак наркотичного сп`яніння», хоча жодної ознаки сп`яніння, що визначені в пунктах 3 і 4 розділу І Інструкції, на момент огляду ОСОБА_1 лікарем 15 грудня 2024 року встановлено не було і у відповідних графах акту лікарем не зазначено.

При цьому, судом не враховано, що результат токсикологічного дослідження №5745/1229, проведений у період з 20 по 23 грудня 2024 року, містить наступні висновки: не виявлено етанол; не виявлені наркотичні, психотропні та інші речовини: опіати, фенілетиламіни, конабіноїди, метадон.

Сліди в біоматеріалах (кров, сеча) доводять факт вживання в минулому (про що ОСОБА_1 відверто повідомив лікаря під час медичного огляду, що і зафіксовано в акті), але не обов`язково поточний стан сп`яніння (з моменту вживання минуло близько 30 діб, що могло позначитися на результатах тесту і токсикологічного дослідження через слідові залишки). Для сп`яніння потрібні виражені симптоми, як то порушення уваги, зміна поведінки, розлади сприйняття, що відповідають дії канабіноїдів, чого лікарем встановлено не було.

Сам факт наявності слідової кількості канабіноїдів – це не стан сп`яніння. Потрібне комплексне підтвердження: клінічні симптоми та лабораторні дані, що свідчать про гостру інтоксикацію в момент керування, оформлені належним чином лікарем, чого зроблено не було.

В судовому засідання апеляційного суду від 03 лютого 2026 року особа, яка подала апеляційну скаргу доводи, викладені в апеляційній інстанції підтримала, та просила її задовольнити.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ч.4 ст.7 КУпАП).

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2,3,6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі – Порядок, в редакції, який діяв на час складання протоколу).

Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Проте, Інструкція, яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп`яніння.

Так, згідно з пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п.3 Розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень п.7 Розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я (п.8 Інструкції).

Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення 15грудня2024 року кримінального провадження №12024150000001043 за ч.4 ст.286-1 КК України, копією рапорту щодо повідомлення зі служби 102 та протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.

28 квітня 2025 року на адресу ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області були направлені копії матеріалів для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки дорожнього руху.

З протоколу про адміністративне правопорушення, серія ЕПР1 №332251, який надійшов на розгляд до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області та був складений 16 травня 2025 року, встановлено, що 15 грудня 2024 року о 18 год. 20 хв. в районі 109 км автодороги Н24 Благовіщанське-Миколаїв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем марки та моделі Hyundai H-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, про що свідчить висновок щодо результатів медичного огляду за №78, а також результати токсикологічного дослідження №743/1229 від 23 грудня 2024 року. Вказаним водій порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху.

Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським за ч.1 ст.130 КУпАП.

Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Присутність ОСОБА_1 при складанні працівниками поліції протоколу підтверджується відеозаписом, який наявний в матеріалах справи.

Згідно з наявним у справі висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» за №78, при медичному огляді встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Відповідно до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №78 від 15 грудня 2024 року, огляд ОСОБА_1 на виявлення стану наркотичного сп`яніння проводив лікар КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_3 , методом лабараторного тестування 15 грудня 2024 року о 21:40 год. Так, в акті зазначено, що методом лабораторного тестування 15 грудня 2024 року о 21 год. 40 хв. Multi Drug Urine Test №6 встановлено, що за результатами лабораторних тестів ТНС позитивний. Заключний діагноз виявлено ознаки наркотичного сп`яніння.

Також, 15 грудня 2024 року відібрано біологічне середовище (кров та сеча) для проведення дослідження, за результатами якого на підставі результату токсикологічного дослідження №745/1229 від 05 жовтня 2023 року у біологічному матеріалі, відібраному у ОСОБА_1 , за допомогою тонкошарової хроматографії була виявлена слідова кількість канабіоідів.

Отже, медичний огляд ОСОБА_1 здійснено лікарем, діагноз якого ґрунтується на підставі не тільки візуального спостереження особи, а й лабораторного дослідження біологічного середовища.

Крім того, з пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного слідує, що під час проведення огляду у медичному закладі добровільно здав біологічний матеріал кров та сечу, які були направлені на аналіз. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 не погоджуючись з таким діагнозом звертався із заявою про контрольне дослідження біологічного середовища, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. До того ж, ОСОБА_1 вказаний висновок підписав без будь-яких зауважень чи заперечень.

Щодо незгоди з висновком лікаря, то апеляційний суд виходить з наступного.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735 вбачається, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи.

Пунктом 8 Розділу І вищевказаної Інструкції передбачено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п.п.16,17,20 Розділу III вищевказаної Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Вищевказаний висновок зроблений лікарем КНП «Южноукраїнська міська лікарня» в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд, часу та місця його проведення. Відповідно до положень вищезазначеної Інструкції у водія ОСОБА_1 було відібрано біологічний матеріал та проведено лабораторне дослідження, за наслідком якого складено результати токсикологічного дослідження. Під час дослідження також застосовувався такий лабораторний метод дослідження як тонкошарова хроматографія (результати якого є частиною лабораторного дослідження) та було виявлена слідова кількість канабіноїдів. На основі результатів токсикологічного дослідження лікарем і був складений висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під пливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що положеннями чинного законодавства не вимагається встановлення кількісних показників наркотичної речовини для визначення стану наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що при розгляді по суті спору у справах про адміністративне правопорушення, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, у яких водій не погоджується із висновком лікаря, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка висновку лікаря виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевіряти законність висновку лише в межах дотримання процедури прийняття такого висновку. Тобто, це означає, що суд фактично не може переоцінювати висновок огляду лікаря в частині визначення стану сп`яніння особи, правильності або неправильності визначення такого стану або інших суттєвих понять, які перебувають в площині спеціальних медичних знань тощо. При цьому, лікар, який проводив огляд ОСОБА_1 на виклик суду за клопотанням останнього 03 лютого 2026 року не з`явився. Правом на повторне відповідне клопотання ОСОБА_1 не скористався, хоча судом було роз`яснено про таке право.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Посилання на ту обставину, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з результатами медичного дослідження, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема медичним висновок №78, який містить підпис обстежуваної особи.

Посилання на те, що висновок лікаря №78 не містить всіх необхідних реквізитів також не може бути беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що не кожен дефект певного адміністративного акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі №826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі №805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі №620/2520/20.

До того ж, посилання на недоліки наданого висновку, як то не зазначення дати його складання, відсутність печатки закладу охорони здоров`я, в якому проводився огляд, як підставу для визнання недійсним проведення огляду на стан сп`яніння за ст.266 КУпАП, є неспроможними, оскільки не спростовують висновку по суті про стан сп`яніння ОСОБА_1 . Більш того у висновку міститься особистий підпис водія ОСОБА_1 , який відповідає підпису водія, проставленому ним особисто у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене п.14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року.

Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 висновок лікаря не оскаржував, та дії працівників медичного закладу у встановленому законом порядку не оспорював.

Інші доводи, вкладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду не спростовують.

Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.

Вказані докази свідчать про те, що водій ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, що мала місце 15 грудня 2024 року, в порушення вимог п.п.«а» п.2.9 ПДР керував транспортним засобом – автомобілем марки та моделі Hyundai H-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,в стані наркотичного сп`яніння, тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та постановив законну та обґрунтовану постанову.

Істотних порушень судом першої інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі норм КУпАП, на які вказує особа, яка подала апеляційну скаргу, та які б були підставними для скасування постанови районного суду, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим.

Більш того Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у даній постанові суду.

Зважаючи на викладене, а також на відповідність судового розгляду та постанови міського суду вимогам КУпАП, ОСОБА_1 обґрунтовано притягнуто до відповідальності та з урахуванням положень ст.33 КУпАП накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Тому підстав для скасування постанови Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 грудня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Серебрякова