Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №734/90/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 3/734/319/26 Справа № 734/90/26

ПОСТАНОВА

іменем України

02 лютого 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Бузунко О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, командира 1 навчальної батареї-старший викладача навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), фактично проживаючого за місцем розташування в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ),

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП

у присутності ОСОБА_1 ,

адвоката Костюк Л. Т.,

встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 № 214 майор ОСОБА_1 призначений на посаду командира 1 навчальної батареї – старшого викладача навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Посадовими особами Військової служби правопорядку, у зв`язку з великою кількістю фактів самовільного залишення військової частини (вчинення дій, що підпадають під ознаки ст.ст. 407 – 408 Кримінального кодексу України) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 проведено аналіз.

В ході проведення аналізу, оцінено стан військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 , а саме кількість випадків самовільного залишення частини (далі – СЗЧ) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 у період з 01.10.2025 по 22.12.2025. При перевірці загальної кількості випадків вчинення СЗЧ у військовій частині НОМЕР_1 за вказаний вище період встановлено, що значна кількість випадків СЗЧ виявлена у 1 навчальній батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно відповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2025 № 11062, отриманої 29.12.2025, за період з 01.10.2025 по 22.12.2025, щодо військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину в період з 01.10.2025 по 22.12.2025 встановлено, що у вказаний період один з найвищих показників військовослужбовців, які здійснили СЗЧ, у 1 навчальній батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , а саме 51 випадок СЗЧ.

Згідно ст. ст. 2, 3 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Згідно вимог ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України”. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України” дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтями 111, 112 визначено, що командир роти (батареї) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти, за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за успішне виконання ротою бойових завдань, за ведення господарства. Командир роти підпорядковується командирові дивізіону і є прямим начальником усього особового складу роти. Командир роти зобов`язаний: підтримувати особовий склад роти, озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності; організовувати в роти бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, а також з підрозділами роти; постійно вдосконалювати свої знання за спеціальністю і методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти, постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу; виховувати особовий склад роти в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань; організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роти; проводити огляд та інструктувати військовослужбовців роти перед їх відпусткою, відрядженням і контролювати їх повернення; вести встановлений облік занять з бойової підготовки та облік особового складу роти, знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком, а також наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; щотижня підбивати підсумки бойової підготовки, військової дисципліни та внутрішнього порядку.

Відповідно до п. 12 ст. 6 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Таким чином, командир 1 навчальної батареї - старший викладач навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , під час виконання своїх посадових обов`язків, неналежним чином виконав вимоги ст. ст. 4,5,11, 16, 26, 58,59,111,112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1,2,3,4,5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, не забезпечив належного дотримання контролю за наявністю особового складу, не забезпечив дотримання військової дисципліни у тимчасовому розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться поблизу АДРЕСА_1 , внаслідок чого підпорядковані військовослужбовці здійснили самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , що призвело до того, що в період з 01.10.2025 по 22.12.2025, 51 військовослужбовець 1 навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 здійснили СЗЧ.

Враховуючи вищевикладене, майор ОСОБА_1 недбало ставлячись до виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, не забезпечив в повній мірі дотримання військової дисципліни підпорядкованими військовослужбовцями, не вжив належних заходів щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу, не здійснював заходи щодо належного обліку особового складу, проведення з особовим складом індивідуальної виховної роботи, планування бойової підготовки та здійснення контролю за її виконанням, не забезпечив встановлення в підрозділі такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання Законів України та положень Статутів ЗС України та особисто не виконав покладені на нього обов`язки Статутами ЗС України та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, командир 1 навчальної батареї-старший викладач навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем ЗС України, відповідно до вимог ст. ст. 9,11,16 Статуту внутрішньої служби ЗС України зобов`язаний був свято та непорушно додержуватись Конституції України та Законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, зразково виконувати свої службові обов`язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тобто, як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що неналежного виконання службових обов`язків він не допускав, своєчасно вживав профілактичних та контролюючих заходів щодо ввіреного йому особового складу. Наголосив, що ним особисто кожен день проводиться бесіда з підлеглим особовим складом про заборону самовільного залишення військової частини та кримінальну відповідальність за такі діяння. Він виконує все залежне від нього, щоб попередити здійснення самовільного залишення військової частини підлеглим йому особовим складом. Періодично проводиться спілкування з психологом, периметр їхньої локації огороджений, щоб як мінімум візуально особовий склад міг розуміти, куди саме вони не мають права переміщатися без дозволу командування. ОСОБА_1 просив врахувати, що у нього у підпорядкування як постійний, так і перемінний особовий склад, він фізично не встигає проконтролювати кожного, хоча завжди вживає заходів, щоб цього не було.

Адвокат Костюк Л.Т. подала клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Свідок ОСОБА_2 повідомив в судовому засіданні, що з ОСОБА_1 проходять службу в одній військовій частини (він є інструктором навчального взводу навчальної батареї військової частини НОМЕР_1 ). Кожного ранку на місці дислокації батареї проходить шикування, під час якого, крім іншого, доводиться інформація про неприпустимість самовільного залишення військової частини та яка за це передбачена відповідальність. Приблизно 3 рази на тиждень відбувається спілкування з психологом, які також пояснюють щодо необхідності утримуватися від СЗЧ. На території розміщені бюлетні (бігборди) інформаційного характеру на тематику, пов`язану з самовільним залишенням частини. Всіх без винятку військовослужбовців, які прибувають, повідомляють про неприпустимість СЗЧ. Крім того, вночі по периметру дислокації батареї виставляється патруль. Територія огороджена сіткою/плівкою.

Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що він є курсантом військової частини НОМЕР_1 , в якій командиром батареї є ОСОБА_1 . Командири взводів проводять роз`яснювальну роботу з особовим складом стосовно наслідків, які пов`язані з самовільним залишенням військової частини – кримінальна відповідальність, блокування рахунків, наслідки для родини. Інструктори під час навчань та перерв також проводять таку роботу і наводять приклади, для покращення сприйняття інформації. На території, біля їдальні є інформаційні матеріали про негативні наслідки СЗЧ. По вівторкам та четвергам відбувається спілкування з психологом. Територія, де дислокується батарея, огороджена сіткою.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та заслухавши свідків та особу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі №185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину.

До протоколу № 897 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, від 30 грудня 2025 року долучено:

витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по строковій службі) № 214 від 28 липня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду командира навчальної батареї,

інформація про випадки СЗЧ у військовій частині НОМЕР_1 ,

доповіді про самовільне залишення військової частини,

знеособлені постанови судів про притягнення осіб до відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 доведено до суду інформацію про те, яким чином він комунікує з особовим складом та сприяє уникнення самовільного залишення військової частини. Вжиття ОСОБА_1 відповідних заходів підтвердили в судовому засіданні і свідки. Додатково ОСОБА_1 надано суду копію журналу роботи посадових осіб психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 (щодо профілактики та недопущення вчинення правопорушень) за період з 09 серпня 2025 року по 09 листопада 2025 року та з 10 листопада 2025 року, в яких, серед іншого, міститься інформація стосовно проведення співбесід щодо самовільного залишення військової частини. Також додано фотографії на підтвердження огородження периметру місця дислокації батареї як превентивного заходу задля уникнення СЗЧ. Хоча вказані фотографії не містять будь-яких географічних даних стосовно місця зйомки і прив`язки до батареї, якою керує ОСОБА_1 , однак, враховуючи введений в України воєнний стан (який виключає можливість вільного поширення такої інформації), беручи до уваги, що про наявність такої огорожі в судовому засіданні також повідомили два свідка, суд вважає, що такий факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 вживає заходи задля уникнення самовільного залишення військової частини як командир батареї. Натомість, в протоколі вказано, що ОСОБА_1 не забезпечив належного дотримання контролю за наявністю особового складу та не забезпечив дотримання військової дисципліни у тимчасовому розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 , однак не вказано, яких саме дій ОСОБА_1 не вчинив, але повинен був і мав реальну можливість вчинити. Переконливих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не надано.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення доповіді про самовільне залишення військової частини не підтверджують, що причиною таких дій стало саме недбале ставлення ОСОБА_1 як військової службової особи до військової служби. У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не вчинив належним чином дій, які зобов`язаний був учинити як військова службова особа, зокрема, що він не забезпечив належного дотримання військової дисципліни, і що саме це стало причиною самовільного залишення військовослужбовцями військової частини.

Будь-яких доказів недбалості ОСОБА_1 на переконання суду до протоколу не долучено, зокрема, які саме конкретні дії він мав вчинити, але не вчинив, щоб запобігти самовільному залишенню військовослужбовцями військової служби. Такими так само не є додані до матеріалів знеособлені постанови судів.

Таким чином, встановлено, що достатніх доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не надано.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, приходжу до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 10, 172-15 ч. 2, 245, 247 п. 1, 280, 283-285, 287-294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена БУЗУНКО